1. Перемога Лютневої революції

В Україні, як і в усій країні, Ради ліквідовували органи царсь­кої влади, розганяли поліцію, створювали робітничу міліцію. Вони вживали заходів щодо демократизації місцевих дум, земств, судо­вих органів, домагалися введення 8-годинного робочого дня, підви­щення зарплати. Ради намагалися боротися з голодом, робили пер­ші кроки на шляху встановлення робітничого контролю над вироб­ництвом.

Проте не всі Ради приділяли належну увагу розв'язанню на­ціональної проблеми. Поступово виділяються, з одного боку, Ради, в яких посилюється вплив більшовиків з їхнім ігноруванням на прак­тиці, а не в демагогічних заявах, ідеї українського самовизначення, І Ради, де керівна роль належала українським есерам та українсь­ким соціал-демократам з їх реальною боротьбою за відродження української державності. Саме ці Ради набували дедалі більшої по­пулярності серед українського народу1.

Професійні спілки та фабрично-заводські комітети. Масове профспілкове будівництво розпочалося в Україні у другій половині березня. До кінця місяця виникло понад 100 профспілок. Найбільшу професійну організованість виявили металурги, машинобудівники, залізничники та гірники. Спілки металургів і машинобудівників бу­ли створені у великих промислових центрах України — Харкові, Києві, Катеринославі, Миколаєві. Профспілка «Металіст» була од­нією з найактивніших та найорганізованіших в Україні. Профспіл­ки залізничників створювалися на всіх великих залізничних стан­ціях. Спілки гірників сформувалися у багатьох містах і робітничих селищах Донбасу і Криворіжжя. Організовувалися профспілки та­кож; інших загонів трудящих. У деяких містах, наприклад, виника­ли спілки будівельників, друкарів, трамвайників. кушнірів, тютюн­ників, конторників, перукарів, фармацевтів, офіціантів і навіть най­менш організованих за характером своєї праці дворових робітників і хатньої прислуги.

В окремих великих промислових центрах були організовані профспілкові об'єднання. У Києві, наприклад, 14 квітня було обрано Центральне бюро професійних спілок міста. На цей час у місті профспілки об'єднували 66 тис. робітників і службовців2. Разом з Радами І фабзавкомами, які створювалися на підприємствах, вони боролися за реалізацію вимог робітників, нерідко вживаючи рішу­чих заходів, аж до організації страйків.

Безпосередньо на підприємствах за ініціативою робітників вини­кали фабрично-заводські та рудникові комітети, котрі стали важли-

1 Верт Н. История советского государства. — М., 1998. — С. 84. ■: История Києва.— К., 1964. — Т. 2. — С. 386.

13

Розділ 1. Устрій і право України після перемоги Лютневої революції

вою формою організації робітників. В Україні створення фабзавкомів мало масовий характер. На більшості шахт, рудників та заводів Дон­басу вони були сформовані протягом березня. До кінця місяця завод­ські комітети були створені на більшості підприємств Катеринослава, Києва, Харкова й Одеси. До складу фабзавкомів звичайно обирали найактивніших робітників. Функції та права фабзавкомів залежали від ступеня свідомості робітників. Фабзавкоми, як І профспілки, зосе­редили свою увагу на реалізації здобутих політичних свобод, налаго­джували охорону підприємств, створювали робітничу міліцію, боро­лися за встановлення 8-годинного робочого дня, підвищення зарплати, зміну правил внутрішнього розпорядку та охорони праці, поліпшення постачання робітників, їх культурного дозвілля. Окремі фабзавкоми навіть увільняли від роботи деяких представників адміністрації. У ра­зі саботажу з її боку вони брали на себе регулювання і організацію виробництва шляхом установлення робітничого контролю. Незабаром після Лютневої революції був установлений контроль профспілок або фабзавкомів за прийняттям на роботу і звільненням з роботи. У Хар­кові у березні 1917 р. робітники заводів «ВЕК», «Герлях і Пульст» ви­рішили доручити такий контроль радам старост. До літа 1917 р. конт­роль робітників за прийняттям на роботу і звільненням було встанов­лено майже на всіх підприємствах Харкова.

Поступово фабзавкоми виникли практично на всіх підприємс­твах України. Наприкінці травня відбулася конференція завкомів Харкова, на якій була сформована Рада завкомів металообробної промисловості. 22 червня відбулися збори представників об'єдна­них завкомів Придніпров'я. Здійснювалася робота щодо узагаль­нення досвіду діяльності фабзавкомів і профспілок, які дедалі біль­ше ставали засобом залучення трудящих до активної політичної діяльності1.

Услід за робітниками свої комітети почали створювати солда­ти та матроси. Солдатські та флотські комітети стали повсюдно ви­никати після прийняття постанови солдатської секції Петроградсь­кої Ради від 1 березня 1917 р., відомої під назвою наказу № 1 по гар­нізону Петроградського військового округу2. Постановою було за­пропоновано утворити в усіх військових частинах виборні солдатські комітети, на які покладалося керівництво усім внутрішнім розпо­рядком життя підрозділів і частин. У політичних виступах військо­ві частини мали підпорядковуватися тільки Раді та своїм коміте-

1 Великая Октябрьская социалистическая революция на Украине. — Т. 1. — С. 201— 221, 329.

2 Хрестоматия по истории государства и права СССР. Дооктябрьский период. — М., 1990. — С. 468.