
- •Різка на ножницях з похилими ножами (гільйотин)
- •Варіанти завдань №1
- •Розрахунок зусиль вирубки і пробивання
- •Визначення зусилля знімання смуги (відходу)
- •Визначення зусилля виштовхування
- •3. Контрольні питання
- •4. Завдання для виконання розрахунків
- •Практичне заняття та варіанти завдань №3
- •1. Визначення розмірів заготівки
- •Визначення розмірів заготівок для осісиметричних
- •Визначення діаметра заготівки при витяжці
- •Визначення висоти деталі типу стакан
- •1.5 Визначення необхідності вживання притиску і оптимального питомого тиску притиску на заготівку.
- •Приклад розрахунків для визначення технологічних параметрів витяжки Коефіцієнти витягування циліндричних деталей без фланця
- •Висновки:
- •Варіанти завдань №1
- •Практичне заняття та варіанти завдань №4
- •1. Теоретична частина
- •Практичне заняття та варіанти завдань №5
- •1. Теоретична частика
- •2. Приклад розрахунку
- •Практичне заняття та варіанти завдань №6
Практичне заняття та варіанти завдань №6
ОПЕРАЦІЇ ФОРМУВАННЯ
До формування відносяться наступні операції: відбортування; операції рельєфного формування; загортання буртиків; роздачі і обтиску; правки. Ці операції характеризуються зміною форми раніше штампованої заготівки шляхом місцевих деформацій. В більшості випадків операції формування супроводжуються зміною товщини матеріалу.
Рельєфне формування
Р
ельєфне
формування – це отримання місцевих
поглиблень і опуклостей за рахунок
місцевого розтягування і стоншування
матеріалу. Її застосовують для виготовлення
фіксуючих упорів, поглиблень, ребер
жорсткості в плоских і об'ємних деталях
(мал. 1), а також деталей складної
несиметричної форми.
Рис. 1 Деталь, одержана рельєфним формуванням
Можливість формування без руйнування можна приблизно визначити по величині відносного подовження матеріалу в зоні найбільшої деформації (рис. 1):
,
де
- довжина матеріалу до і після формування;
- відносне подовження
матеріалу %.
Зусилля
рельєфного формування:
,
де F –
площа
штампованого рельєфу, м
;
q – коефіцієнт, рівний для сталей
400 МН/м, для алюмінію 200 МН/м; до – рівний
0,8 при товщині листового матеріалу до
1 мм і 1,0 – 1,5 мм
Роздача
Роздача
– це операція (мал. 2), вживана для
збільшення поперечних розмірів
порожнистих
деталей трубчастої форми до потрібної
величини і необхідної форми за рахунок
розтягування матеріалу стінок зсередини
в радіальному напрямі.
Номенклатура типових деталей, які
одержують
роздачею приведена на рис .2
Рис. 2 Деталі
одержувані
роздачею (а – закінцівки
на трубних заготівках
;
б – деталь, одержана з циліндрової заготівки типу «стакан» діаметром ).
Ця операція широко застосовується для виготовлення деталей з розтрубом або з фланцем на кінці, конічних, бочкоподібних або складніших форм обичайок (мал. 2,б). Ця операція широко також застосовується для отримання різних закінцівок на трубах (рис. 2,а).
На рис. 3 приведені принципові схеми реалізації операції роздачі.
а) – операція роздачі конічним пуансоном (1 – пуасон);
б) – операція роздачі з використанням еластичного середовища, наприклад гуми або поліуретану (1 – пуансон; 2 – разьємна матриця);
в) – операція роздачі на верстаті за допомогою облямовування, що обертається
(1 – ролики; 2 – облямовування; 3 – ніпель; 4 – труба).
Рис. 3 Принципові схеми реалізації операції роздачі
Допустимий
ступінь
деформації при операції роздачі
визначається коефіцієнтом роздачі,
значення останнього приводяться
в довідковій літературі для різних
матеріалів і відносних початкової
товщини заготівки
- 100%:
,
де
- початковий
діаметр циліндрової заготівки;
- найбільший діаметр деталі після
виконання операції роздачі.
Між коефіцієнтом обтиску і коефіцієнтом роздачі має місце, наступне співвідношення:
.
Тому, в довідковій літературі може приводиться один з вказаних коефіцієнтів.
Обмеженням допустимої деформації при операції роздачі можуть бути:
небезпека руйнування краєвої частини деталі, відповідної діаметру (вірогідні розриви);
втрата стійкості частини заготівки, що не деформується.
Мінімальну товщину стінки деталі після операції роздачі можна визначити таким чином:
.
За допомогою операції роздачі можна одержувати і складніші деталі, наприклад, круглі багатоступінчаті деталі з круглих порожнистих циліндрових заготівок або труб.
Обтиск
Обтиск – операція формування, за допомогою якого проводиться зменшення поперечного перетину заготівки заздалегідь одержаною витяжкою або іншим чином, а також кінця трубної заготівки.
а)
Заготовка
Деталь
1
2
б)
3
Рис. 4 Типові деталі, одержувані із застосуванням операції обтиск
а) з трубних заготівок; б) із заздалегідь витягнутої деталі типу «стакан»
Допустимий
ступінь
деформації при операції обтиску
визначається коефіцієнтом обтиску,
значення останнього приводяться
в довідковій літературі для різних
матеріалів і відносних початкової
товщини заготівки
-
100%:
,
де
- початковий
діаметр циліндрової заготівки;
- якнайменший
діаметр деталі після
виконання операції обтиску.
Між
коефіцієнтом обтиску і коефіцієнтом
роздачі має місце, наступне
співвідношення:
.
Тому, в довідковій літературі може
приводиться
один з вказаних коефіцієнтів.
На рис. 5 приведені принципові схеми реалізації операції роздачі.
а – обтиск конічним пуансоном в конічну матрицю
б – обтиск заздалегідь одержаною витяжкою заготівки типу »стакан»
Рис. 5 Принципові схеми реалізації операції обтиску
Максимальну товщину стінки деталі після операції роздачі можна визначити таким чином:
.
За допомогою операції обтиску можна одержувати і складніші деталі, наприклад, круглі багатоступінчаті деталі з круглих порожнистих циліндрових заготівок або труб.
ДАНІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКІВ
-
№
Рис. №-х
,мм
,
1
2-1
60
-
80
2
2-2
80
-
100
3
2-3
50
-
80
4
2-4
100
-
140
5
2-5
120
-
160
6
4-1
40
20
-
7
4-2
50
30
-
8
4-3
60
30
-
9
2-1
80
-
95
10
2-2
80
-
120
11
2-3
60
-
85
12
2-4
110
-
130
13
2-5
110
-
150
14
4-1
30
15
-
15
4-2
40
20
-
16
4-3
80
40
-
17
2-5
120
-
150
18
4-1
40
20
-
19
4-2
40
20
-
20
4-3
100
50
-