4. Соціальна адаптація дітей-сиріт та основні напрямки роботи.

Основна мета соціальної адаптації - допомогти дітям придбати життєвий досвід, займаючись різними речами діяльності, виробивши у вихованців достатній рівень самостійності при соціально прийнятних виходів з екстремальних і буденних проблемних ситуацій.  Можна виділити основні напрямки роботи щодо соціальної адаптації:  - «Безпека життя». Діти засвоюють при вивченні правил поведінки на дорогах і при ДТП, вони вчаться користуватися електроприладами, сірниками, отримують поняття про легкозаймистих матеріалах, як вести себе в близі відкритих водойм, на льоду взимку, при сигналах «Пожежа»;  - «Житлові приміщення». Дає дітям можливість освоїти прийоми догляду за житлом, створення і збереження порядку в будинку, створення затишку, оволодіти навичками користування побутовою технікою. Для підтримки інтересу дітей, можна ввести постійно діючий конкурс на «кращу спальню», спальні перевіряються щопонеділка, підсумки проводяться на лінійках, по закінченню чверті, навчального року. «Кращі спальні» нагороджуються.  - «Культура поведінки». Діти вчитися правилами культурного спілкування зі знайомими і не знайомими людьми, правилами поведінки в громадських місцях, їм повідомляють знання про сім'ю і сімейних відносинах.  - «Одяг та взуття». Формує у дітей звичку носити зручну, чисте взуття, одяг, правильно доглядати за ними, вчасно лагодити одяг і взуття в домашніх умовах і майстернях.  - «Орієнтування в навколишньому середовищі». Це вміння орієнтуватися в шкільному та позашкільному просторі - місті, в незнайомому районі, вміння користуватися транспортом, купувати необхідні товари, звертатися в організації обслуговують населення. В освоєнні цього напрямку велике значення треба надавати екскурсіям на пошту, швейну фабрику, департамент громадянства, та інші.  - «Відпочинок і дозвілля». Виховання у дітей уміння цікаво і цікаво для себе організувати вільний час. Для цих цілей в сирітському закладі повинні бути кімнати відпочинку, добре обладнані.  - «Охорона здоров'я». Прищеплення дітям звички дотримуватися особистої гігієни, режимні моменти, своєчасно вживати заходів, зберігаючі від травматизму і розповсюдження інфекційних захворювань. Медиками повинні проводиться за віковими групами бесіди про особисту гігієну, про статеве виховання, венеричних захворювань, про СНІД.  - «Харчування». Це вміння сервірувати обідній стіл, прибирати стіл після прийому їжі, доглядати за посудом, дотримуватися правил поведінки за столом, готувати деякі страви, дотримуючись санітарно - гігієнічних правил і техніки безпеки. Велику роботу треба проводити щодо прищеплювання культури поведінки в їдальні, при прийомі їжі, вчити користуватися ножем і виделкою.  - «Природа» - діти засвоюють прийоми утримання тварин і догляду за рослинами в будинку, знайомляться з лікувальними властивостями рослин і використанням їх у побуті, вчаться приймати необхідні заходи при стихійних лихах. Велика увага приділяється екскурсіям у ліс, повинні проводиться бесіди про сезонні зміни в природі, вестися спостереження за цими змінами, вчити дітей давати правильну характеристику погоді, вивчати тваринний і рослинний світ.  - «Наша Батьківщина». Основна мета цього напрямку роботи інтернатокультурна та мовна інтеграція в суспільство. Діти знайомляться з народною літературою, казками, розучують народні ігри, хороводи, танці, знайомляться з грошовими одиницями, дізнаються про людей, чиї портрети зображені на грошових купюрах. Знайомляться з державними святами, столицею, з державною символікою.  Фоми роботи за цими напрямками різні, як групові, так і індивідуальні.  Головне, щоб кожна дитина опанувала життєво необхідні знання та вміння – пізнавальними, комунікативними, моральними, естетичними, трудовими.  У систему виховних занять входять різноманітні види практичної діяльності, які формують знання та вміння; допомагають вихованцям знаходити контакт з оточуючими людьми, переносити в реальну обстановку засвоєне, вміти пояснити свої дії, вміння знаходити виходи з життєвих ситуацій. 

Загальні принципи, яких рекомендовано дотримуватися при роботі з вихованцями інтернатних закладів, такі:

-   Визнавати цінність кожної дитини;

-   Ставитися до дитини як до особистості;

-   Уникати «ярликування»;

-   Не давати обіцянок, які неможливо виконати;

-   Демонструвати позитивні моделі поведінки;

-   Не підтримувати проявів небажаних якостей;

-   Демонструвати позитивне ставлення до всіх дітей;

-   Поважати думку, почуття та добровільний вибір дитини;

-   Акцентувати увагу дитини на власних позитивних якостях та здобутках;

-   Надавати працівникам інтернату інформаційну та методичну підтримку.