2. Вимоги до самостійності

Основною вимогою до наукових робіт студентів є їх самостійне і творче виконання. Досить часто у роботах наявне зловживання цитатами, запозиченими зі статей, монографій, підручників та мережі Internet, що зумовлює негативну оцінку роботи. Загальна кількість цитованих матеріалів повинна займати не більше 1/3 обсягу сторінки.

Крім того, треба пам’ятати, що кожна надрукована на папері (компакт-диску чи інших носіях) або у всесвітній комп’ютерній мережі думка має власника, а її несанкціоноване використання є крадіжкою чужої інтелектуальної власності, за що передбачене покарання. Тому варто бути надзвичайно уважним і коректним, цитуючи праці вітчизняних дослідників, викладаючи зміст іншомовних наукових джерел, використовуючи інформацію із CD та Інтернету. Наукова робота, у якій буде виявлено ознаки плагіату, знімається з розгляду, а її авторові виставляється оцінка «незадовільно». В такому випадку студент пише нову курсову роботу на іншу тему. Дипломна чи магістерська робота з ознаками плагіату рішенням Державної екзаменаційної комісії також знімається з розгляду, виставляється незадовільна оцінка, а можливість захисту нової (написаної на іншу тему) дипломної роботи надається не раніше, ніж через рік.

1.3 Планування роботи

Підготовка курсової чи дипломної роботи вимагає виокремлення її певних етапів та визначення конкретних завдань, які необхідно розв’язати на кожному з них. Планування передбачає розподіл часу для написання роботи, дотримання визначених термінів та обсягів. Виконання наукової роботи містить щонайменше шість етапів: 1) визначення напряму дослідження та вибір і затвердження теми та плану роботи; 2) пошуки та вивчення літератури; 3) складання та узгодження з науковим керівником плану роботи; 4) підбір та опрацювання фактичного матеріалу; 5) написання роботи; 6) захист роботи. Нижче детально розглянуто основні етапи виконання наукової роботи.

1.3.1 Вибір теми. Теми курсових чи дипломних робіт студенти обирають із запропонованого кафедрою переліку або самостійно. Найчастіше тему роботи пропонує науковий керівник - викладач кафедри, який працює в галузі відповідної проблематики. Обрану тему затверджують на засіданні кафедри, після чого тему не змінюють, але можуть коригувати відповідно до напряму опрацьованого матеріалу. Тема курсової чи дипломної роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку лінгвістичної науки.

Теми курсових робіт не можуть збігатися у студентів одного курсу і не повинні повторюватися з року в рік.

Під час вибору теми студент має обговорити її з науковим керівником, до обов’язків якого входить:

– консультування студентів із питань вибору теми роботи, розробки її плану, добору спеціальної літератури, підготовки окремих розділів;

– консультування студентів щодо збирання, аналізу та безпосереднього опрацювання й викладу матеріалу;

– формулювання основних завдань дипломної роботи із зазначенням термінів виконання кожного розділу;

– контроль за дотриманням студентом регламенту підготовки курсової чи дипломної роботи;

– контроль наукової відповідності роботи;

– підготовка відгуку про дипломну роботу з ґрунтовною характеристикою її наукової відповідності.

1.3.2 Пошуки та вивчення літератури. Робота над науковим дослідженням розпочинається з опрацювання бібліотечних каталогів, картотек, бібліографічних покажчиків тощо. На цьому етапі студенти ознайомлюються з наявною з обраної проблеми науковою й довідковою літературою, рекомендованою науковим керівником та дібраною самостійно, конспектуючи потенційно важливі думки, цитати, дати, прізвища, які можна використати в тексті. Суттєвою є необхідність фіксації всіх бібліографічних даних опрацьованого джерела (автор, місто і рік видання, видавництво, кількість сторінок), що подалі полегшить укладання списку використаних джерел.

Підбираючи літературу для дослідження, варто переглянути нові числа українських періодичних наукових видань та збірок наукових праць, що видаються у вітчизняних вищих навчальних закладах. Обов’язковим є використання наукових праць учених Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського (зокрема викладачів профілюючої кафедри), які працюють у межах обраної студентом наукової проблеми. Бажано опиратися й на відповідні праці наукового керівника роботи.

Посилатися слід на останні видання публікацій та активно використовувати новітні наукові дослідження. Негативною ознакою роботи вважається відсутність чи замала кількість (менше 10 позицій) використаних сучасних досліджень з обраної проблеми, що зумовлює зниження оцінки. Також (насамперед у магістерських роботах) необхідно використовувати наукові праці зарубіжних учених.

1.3.3 Складання плану роботи. Після ознайомлення з літературою студент вже має сформовану думку про напрям свого дослідження і готовий до складання плану дослідження.

Дипломна робота обов’язково має ускладнений план, який містить вступ, два-чотири розділи, що поділяються на кілька підрозділів та параграфів (пунктів), висновки, список використаної літератури, список використаних джерел та, за необхідності, додатки (див. Додаток А).

План наукового дослідження обов’язково узгоджується з науковим керівником ще до початку роботи над її текстом. План повинен відповідати темі дослідження, мати чітку логіку поєднання теоретико-методичної, аналітичної, експериментальної та конструктивної частин. При розробці та обговоренні плану дослідження необхідно скласти поетапний календарний план написання роботи згідно із затвердженим на кафедрі регламентом. Невиконання графіка та систематичне відхилення від регламенту є підставою для недопущення студента до захисту роботи.

1.3.4 Обсяг дипломних робіт та основні вимоги до їх друкування. Текст роботи набирають на комп’ютері в системі Microsoft Word 6, 7 та пізніших версій, 14 кеглем Times New Roman через півтора інтервали і друкують на принтері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210´297 мм). Мінімальна висота шрифту 1,8 мм. Кількість рядків на сторінці 28-30, кількість знаків у рядку - близько 60. Береги: лівий - 30 мм; правий - 10 мм, верхній - 20 мм, нижній - 20 мм. Абзацний відступ - 1,25 см. Шрифт друку має бути чітким, рядки – чорного кольору. Щільність тексту має бути однаковою.

Загальний обсяг курсової роботи (без Додатків і Бібліографії) має становити 25-35 сторінок.

Загальний обсяг дипломної роботи бакалавра (без Додатків і Бібліографії) має становити 40-50 сторінок.

Загальний обсяг дипломної роботи спеціаліста (без Додатків і Бібліографії) має становити 50-70 сторінок.

Загальний обсяг дипломної роботи магістра (без Додатків і Бібліографії) має становити 70-80 сторінок.

Обсяг структурних частин твору має бути в таких межах:

Вступ – 2-3 стор. (для курсової роботи);

3-4 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

4-5 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

5-6 стор. (для дипломної роботи магістра);

Основна частина – 20-32 стор.(для курсової роботи);

30-45 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

40-60 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

60-70 стор. (для дипломної роботи магістра);

Висновки – 1-2 стор. (для курсової роботи);

2-3 стор. (для дипломної роботи бакалавра);

3-4 стор. (для дипломної роботи спеціаліста);

3-5 стор. (для дипломної роботи магістра).

Ілюстративні матеріали повинні відповідати формату А4, їх нумерують відповідно до загальної нумерації сторінок роботи і розміщують у додатках.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Кожну структурну частину роботи (розділи) починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи «Зміст», «Перелік умовних скорочень», «Вступ», «Розділ», «Висновки», «Список використаної літератури», «Додатки» друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. У кінці заголовка крапки не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого у підбір до тексту, ставиться крапка. Після заголовка (за винятком заголовка пункту) та текстом пропускають один рядок.

1.3.5 Нумерація. Сторінки, розділи, параграфи, пункти, рисунки, таблиці, формули нумерують арабськими цифрами без знака №..

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, але на ньому номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Заголовки структурних частин друкують великими літерами. У плані заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки структурних частин: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ» не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера не ставлять крапку. Далі друкують назву розділу великими літерами. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу не повинна стояти крапка, наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу.

В окремих випадках у наукових студентських роботах підрозділи можуть бути поділені на пункти (параграфи) та підпункти. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту чи параграфу, між якими ставлять крапку. В кінці номера не повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2» (другий пункт (параграф) третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.

1.3.6 Порядок посилань на літературу (джерела). На всі одиниці бібліографічного опису, наведеного в дипломній роботі, обов’язково мають бути посилання в тексті. Посилання в тексті дають у квадратних дужках [ ], де перше число позначає порядковий номер видання в бібліографічному описі, воно відокремлюється від наступних комою, а після цього вказують використані сторінки видання: [9, с. 22]. Посилаються на джерело та сторінку (крім газетних статей і випадків, коли посилаються на джерело в цілому). Наприклад:

«Доведено взаємовплив мови і соціуму» [3, с. 453].

«Особливості функціонування власних назв у художніх текстах розглянуто Ю. О. Карпенком у статті» [7].

«Специфіку словотвірних категорій української мови з’ясовано у працях К. Г. Городенської та В. П. Олексенка» [3; 10].

«Проблеми сприйняттєвих характеристик сугестивних текстів проаналізовано у працях» [1; 2; 7].

«Проблеми сучасної лексикографії висвітлено у працях» [1–7].

Якщо посилання дається відразу на кілька видань (позицій бібліографічного покажчика), то їх номери відокремлюють крапкою з комою, наприклад: [4, с. 269; 12, с. 134; 19, с. 20]. Крапку в кінці речення ставлять не перед квадратними дужками, а після них. Якщо цитату, наведену в роботі, взято не з оригіналу, а з іншого видання, то це треба відобразити в посиланні, напр. [цит. за 8, с. 438]. Приклад оформлення списку використаної літератури див. у додатку Г.