Діалектика як вчення про розвиток

Лао цзи

Подолання складного розпочинається з легкого, здійснення великого починається з малого, бо в світі складне створюється з простого, а велике з малого. Хто багато зберігає, той понесе великі втрати. Хто багато накопичує, той понесе великі збитки. Хто знає міру, у того не буде невдачі. Хто знає границю, той не буде піддаватися небезпеці.

Лао Цзи. Даодецзин

Геракліт

“Все тече, і ніщо не стоїть на місці.”

“Не можна двічі увійти в одну й ту ж саму річку, ні двічі доторкнутися до плинної, тотожної за своїм характером сутності. Вона швидко свої зміни роз’єднує, а потім знову з’єднує, приходить і знову уходить.”

“Цей світ, який для всіх не створив ніхто з богів чи людей, але завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що розгорається у відповідності до міри і згасає у відповідності до міри.”

Плотін

Діалектика є здатність давати в логосі (мислене і словесне) визначення кожної речі, що вона є і чим відрізняється від інших речей і що у неї спільне з ними і, окрім того, де місце кожної з них, і чи є вона сутність, і скільки існує сущих і, з іншого боку, несущих, відмінних від сущих. Вона говорить і про благо, і про неблаго, і про те, що належить до блага, і про протилежне йому, і про те, що вічне, і, певна річ, про те, що не таке; (говорить) про все вона на підставі знання, а не міркування.

Але звідки це знання бере своє начало? Звичайно, розум дає очевидні начала, якщо тільки душа здатна їх збагнути. Потім душа те, що витікає а них, з'єднує, сполучає і розрізняє, доки не дійде до досконалого розуму. Справді, (діалектика), казав (Платон), є найбільш чисте в розумі і мисленні. Будучи найціннішою з усіх наших здібностей, вона з необхідністю досліджує суще і найбільш цінне, як мислення – суще, як розум – те, що за межами сущого. Але що таке філософія? Вона найцінніше. Та чи тотожна вона діалектиці? Ні, діалектика – найцінніша частина філософії.

Плотін. Еннеади.

Арістотель

Тому що у протилежностей може бути щось проміжне і у деяких воно дійсно буває, то проміжне з необхідністю складається з протилежностей. Бо все проміжне належить до того ж самого роду, що і те, проміжним чого воно є. Таким чином, проміжне повинно належати до одного і того ж роду – як одне проміжне з іншим, так і з тим, для якого воно є проміжним.

А якщо проміжне, як було доведено, належить до того ж самого роду і воно є проміжним між протилежностями. То воно з необхідністю складається з цих протилежностей. І справді, у цих протилежностей або буде якийсь (спільний) рід або ні. І якщо рід існує таким чином, що він є чимось, що передує цим протилежностям, то попередніми – протилежними одна одній – будуть ті видові відмінності, що утворили протилежності як види роду, бо види складаються з роду і видових відмінностей. Але будь-що виникає з протилежностей таким чином, що перехід в нього здійснюється раніше, ніж перехід в другу протилежність, бо у порівнянні з самими протилежностями воно буде володіти даною властивістю й у меншій мірі, і в більшій; тому от воно також буде проміжним між протилежностями. А тому і решта проміжних ланок – також складені, бо те, що (володіє даною властивістю) у більшій мірі, ніж одне, і в меншій, ніж друге. Але тому що не існує нічого іншого в межах одного і того ж роду, що передувало б протилежностям, то все проміжне повинно складатися з протилежностей, тому от і все нижче – як протилежне. так і проміжне – складатиметься з первинних протилежностей. Таким чином, зрозуміло, що все проміжне належить до того ж роду, є проміжним між протилежностями і складаються з протилежностей.

Арістотель. Метафізика.