22.4. Південна америка

Південноамериканський континент перетинають тропічний і субтропічний грунтово-біокліматичні пояси. Суббо- реальний і бореальний пояси ледве торкаються південного краю цього континенту. Основна його частина лежить в тропічному поясі.

Загальний характер грунтового покриву Південної Америки зумовлений рядом факторів, а саме: перехід континенту через кліматичні пояси від північного тропічного до помірного; наяв- ність гірського бар’єра вздовж західного узбережжя; перенесення теплими вітрами з Атлантичного океану вологи з сходу на захід; наявність холодної Перуанської течії вздовж Тихоокеанського уз- бережжя і холодної Фолклендської течії вздовж узбережжя Па- тагонії; наявність в тропічному і екваторіальному поясах давньої фералітної кори вивітрювання, а в субтропічному поясі алювіаль- них рівнин; наявність діючих вулканів в Північних і Південних Андах.

У складі грунтового покриву Південної Америки домінують тропічні червоноколірні грунти, які займають більшу частину ма- терика. Вони поширені від північного узбережжя материка до південного тропіка і від Анд до східного узбережжя.

В екваторіальному поясі, на рівнинах Амазонської низовини клімат вологий. Тут випадає від 2000 до 5000 мм опадів. Перева- жають вологі тропічні ліси (гілея, сельва), під якими формуються червоно-жовті фералітні грунти. На північ і південь від цієї зони розташовані тропічні області, де випадає 1000—2000 мм опадів за рік, а сухий сезон триває 3—5 місяців. В цих умовах під сезонно- вологими тропічними лісами і високотравними саванами форму- ються червоні фералітні грунти.

У північно-східній частині Бразильського нагір’я клімат ще сухіший, сухий сезон триває до 8 місяців. В цих умовах під ксе- рофітними чагарниками і рідколіссям поширені червоно-коричневі і червоно-бурі грунти. Особливі лучні ландшафти утворилися на рівнинних територіях у верхів’ях р. Парани. В сезон дощів рівни- на затоплюється, а в тривалий сухий сезон дуже пересихає.

В цілому в північній частині континенту зони зволоження збі- гаються з напрямами термічних поясів, що зумовлює широтну зональність ландшафтів і грунтів.

В субтропічному поясі умови зволоження неоднакові. Зони зволоження змінюються меридіонально зі сходу на захід. В ре- зультаті східного перенесення вологи з боку Атлантичного океа- ну максимальна кількість опадів (1000—2000 мм) випадає на схід- ному узбережжі. З просуванням на захід кількість опадів зменшу- ється до 300—400 мм. Меридіональна протяжність зон зволоження зумовлює такий самий напрям ландшафтних і грунтових зон. У північно-східній частині, де найбільше зволоження, поширені червоноземи вологих субтропічних лісів і чорноземовидні грунти високотравних прерій. За ними послідовно розташовані зони суб- тропічних чорноземів сухої пампи, сіро-коричневих сухих степів і сіроземів субтропічних напівпустинь в комплексі з солонцями і солончаками.

На півдні континенту в межах помірного клімату переважає західне перенесення повітряних мас. Західні схили Анд на півдні Чилі дістають 2000—5000 мм опадів за рік. Тут сформувались гірські бурі лісові і гірсько-лучні грунти. На території Патагонії (в дощовому затінку) випадає всього 150—250 мм за рік. Посуш- ливість клімату посилюється також холодною Фолклендською те- чією. Тому на рівнинах помірного поясу Південної Америки пану- ють ландшафти і грунти сухих і пустинних степів. Основний фон грунтового покриву цього регіону утворюють бурі і сіро-бурі пус- тинно-степові грунти. На значних площах поверхня грунту вкрита панцирем грубих уламків гірських порід. На високому плато захід- ної Патагонії сформувалися гірсько-каштанові грунти під сухими чагарниковими степами. Південна частина Патагонії, де випадає дещо більше опадів, також зайнята каштановими грунтами.

У всіх грунтах цього регіону вулканічний попіл міститься в значній кількості.

Крайня південно-західна частина континенту належить до субборєальної лісової області, яка представлена лише однією Патагонсько-Вогняноземельською областю. Вона простягається від 38 до 56° пд. ш.

У північній частині області багато діючих вулканів. Схили і підніжжя гір вкриті потужним шаром вулканічного попелу (3— 4 м і більше). Більша частина області дістає від 2000 до 5000 мм опадів за рік. На західних схилах і тихоокеанському узбережжі поширені вічнозелені вологі ліси (гемігілея). Південна частина Патагонських Анд і гори Вогняної Землі вкриті низькорослими гігрофільними субантарктичними лісами і чагарниками, серед яких трапляються ділянки субантарктичних луків.

У північній частині області поширені попелово-вулканічні ба- гатогумусні кислі грунти («трумао»), червоноземи, бурі лісові і гірсько-лучні грунти. В невеликому районі хвойного араукарієво- го лісу Анд сформувалися гірські підзолисті грунти, а на крайньо- му півдні Анд ближче до Магеланової протоки є ділянки гірсько- тундрових грунтів.

У південній частині Анд і на Вогняній Землі під листопадними лісами і чагарниками поширені кислі бурі лісові опідзолені торф’я- нисті грунти. На східних схилах гір, де випадає мало опадів, під чагарниковими злаковими степами сформовані гірсько-степові і каштанові грунти.

Крайню південно-східну частину Вогняної Землі займають степи з чорноземними грунтами.

Фолклендські острови і острів Південна Георгія вкриті дерно- во-грубогумусннми грунтами субполярних лісів і луків.