1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів

Механічний склад грунтоутворюючої породи має важливе значення в процесі формування грунту. Крім того, міне- ралогічний і хімічний склад безпосередньо впливає на хід елемен- тарних процесів, що відбуваються у грунті. Залежно від цього грунт набуває певних фізичних і фізико-механічних властивостей, які зу- мовлюють його агровиробничу характеристику.

Так, піщані і супіщані грунти легко обробляти сільськогоспо- дарськими машинами. Тому їх називають легкими грунтами. Во- ни мають сприятливий повітряний режим, високу водопроникність, швидко прогріваються. Одночасно вони мають ряд негативних властивостей, а саме: низький вміст гумусу і поживних речовин (внаслідок інтенсивного промивання), низький ступінь острукту- реності, незначну ємкість вбирання катіонів, легко піддаються вітровій ерозії тощо.

Грунти, сформовані на глинистих породах, називають важки- ми. Вони мають високу вологоємкість і водоутримуючу здатність. Як правило, вони багаті на гумус і легкодоступні елементи жив- лення. В таких грунтах при наявності необхідних умов інтенсивно відбувається процес формування структурних агрегатів.

Якщо глинисті грунти з тих чи інших причин є безструктурними, вони мають несприятливі фізичні властивості.

Докорінне поліпшення механічного складу грунту здійснюють шляхом глинування піщаних і піскування глинистих грунтів з од- ночасним внесенням високих доз органічних добрив.

Мінералогічний і хімічний (елементарний) склад грунтоутво- рюючих порід значною мірою впливає на характер і спрямова- ність хімічних реакцій, перерозподіл хімічних елементів по профілю грунту, тобто на геохімію грунтоутворення. Все це певним чи- ном впливає і на інші процеси грунтоутворення. В результаті на

обмеженій території, яка має ділянки, вкриті різними грунто- утворюючими породами, формуються різні типи або підтипи грунтів.

Так, на території Українського Полісся основним типом грун- ту є дерново-підзолистий, який сформувався на водно-льодовико- вих відкладах. В Житомирській області в межах Овруцько-Сло- вечанського кряжу поширені сірі лісові грунти, які сформувалися на лесах. Це зумовлено різним мінеральним, хімічним і механічним складом водно-льодовикових і лесових відкладів.

Другий приклад. На піщаних алювіальних відкладах заплав річок, які перетинають чорноземну зону (Дніпро, Дон, Волга та інші), формуються дерново-лучні грунти, які значно відрізняються від зональних чорноземних грунтів.

На заході Українського Полісся, на території прибалтійських держав, Польщі, Німеччини, Франції серед зональних грунтів під- золистого типу на алювії карбонатних порід (мергелів, крейди, вапняків) сформувалися перегнійно-карбонатні (дерново-карбо- натні) грунти. Це пояснюється тим, що наявність значної кількос- ті кальцію нейтралізує кислу реакцію грунтового розчину і тим самим запобігає вимиванню елементів живлення і формуванню підзолистого горизонту. Цей тип грунту має значно вищу родю- чість, ніж підзолисті, які його оточують.

В умовах тропічного поясу основні зональні грунти формують- ся на червоноколірних пухких відкладах давньої кори вивітрю- вання. Серед них на значних територіях (Центральна Африка, Індостан, східна частина Австралії), на давньоалювіальних рівни- нах, де грунтоутворюючою породою є продукти площинного змиву з оточуючих підвищених елементів рельєфу, поширені чорні тро- пічні грунти.

Таким чином, зміна хімічного складу породи зумовлює форму- вання іншого типу грунту.

Тут наведено приклади впливу грунтоутворюючої породи на географію грунтів на значних територіях суші. Аналогічні прик- лади мають місце і на невеликих територіях (адміністративний район, окреме господарство), де є ділянки з різними грунтоутво- рюючими породами.

Розділ 2 РОЛЬ ЖИВИХ ОРГАНІЗМІВ В ГРУНТОУТВОРЕННІ

Як довів В. В. Докучаєв, грунт є продукт взаємо- дії живої і неживої природи. Тому живі організми поряд з гірсь- кими породами, повітрям і водою слід розглядати як матеріальну основу грунтоутворення. Вони є найпотужнішим фактором гене-

зису грунтів. Процес грунтоутворення починається з моменту по- селення живих організмів на гірській породі. Вони засвоюють еле- менти літосфери, воду і елементи атмосфери, включають їх у ме- таболізм і повертають у грунт в інших формах і співвідношеннях. Отже, в результаті життєдіяльності організмів виникають малий біологічний кругообіг речовин, а також грунтові цикли кругообігу цілого ряду хімічних елементів (С, О, Н, N, Р, S та ін.).

Життєдіяльність всіх організмів, що населяють грунт (мікро- організми, рослини, тварини), та продукти їх життєдіяльності здійснюють найважливіші елементарні процеси грунтоутворен- ня — синтез і розкладання органічної речовини, вибіркову акуму- ляцію біологічно важливих елементів, руйнування і новоутворен- ня мінералів, перерозподіл і акумуляцію речовин тощо. Все це визначає загальний хід процесу грунтоутворення і формування ро- дючості грунту.

Грунт одночасно населяють представники всіх чотирьох царств живої природи — прокаріоти, гриби, рослини, тварини. Проте функції організмів кожного царства в грунтоутворенні різні.