21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн

Висотну поясність гірських грунтів вперше встано- вив В. В. Докучаєв у 1899 році на основі досліджень грунтового покриву Кавказу.

У гірських країнах основні типи грунтів розташовані у виг- ляді висотних зон (поясів), які послідовно змінюють одна одну в міру наростання абсолютної висоти. В. В. Докучаєв припускав, що вертикальна зональність за складом зон аналогічна широтній зональності. Наступними спостереженнями його послідовників цю ідею було підтверджено і разом з цим було встановлено, що вер- тикальна зональність має свої особливості як за складом типів грунтів, так і за характером їх розташування.

Багато уваги грунтознавці приділили розробці положення про структуру вертикальної зональності грунтів. Було доведено, що зміна вертикальних грунтових зон визначається насамперед поло- женням гірської країни в системі грунтово-біокліматичних поясів та положенням її щодо океану. Виходячи з цього, С. С. Неуструєв (1931) писав, що в горах, які лежать в зоні пустинь, першою вер- тикальною зоною будуть пустинні грунти. З підняттям у гори вони переходять у степові. Вище формується пояс лісових грунтів, по- тім лучних і гірсько-тундрових. Якщо гори розташовані в лісовій зоні, то ні пустинь, ні степів не буде.

Положення гірської країни поблизу морського узбережжя або в центрі континенту визначає ступінь вологості гірського клімату і певним чином впливає на характер вертикальної поясності.

Таким чином, характер вертикальної поясності грунтів гірських

Таблиця 18. Основні типи структур вертикальної зональності грунтів в ме- жах континентальних грунтово-біокліматичних областей (за М М. Розовим, 1954)

Грунтово-біоклі- матичний пояс	Типи структур вертикаль- ної зональності	Грунтові пояси
Полярний Бореальний Суббореаль- ний Субтропічний	Гольцево-тундровий Тундрово-підзолистий Тундрово-лучно-підзо- листий Лучно-сіро-чорнозем- ний Лучно-буро-коричне- вий Лучно-чорноземно- коричневий	Гірські кам'янисті пустині Гірські арктичні Гірські тундрові Гірські тундрові Гірські підзолисті або мерзлотно- тайгові Гірські тундрові Гірські лучні Гірські підзолисті і бурі грубогу- мусні Гірські лучні Гірські сірі лісові Гірські чорноземні Гірські лучні Гірські бурі лісові Гірські коричневі Гірські лучні і лучно-степові Гірські чорноземні Гірські коричневі або каштанові

країн визначається закономірністю горизонтальної зональності і фаціальністю. Тому структура вертикальної зональності грунтів в різних грунтово-біокліматичних областях матиме свої особливос- ті. Як приклад наводимо структуру вертикальної зональності грунтів континентальних областей (табл. 18).

Крім того, для грунтового покриву гірських країн характерна численність (множинність) структур вертикальної зональності, яка зумовлена різноманітністю кліматичних умов на різних ді- лянках гірської системи. Це проявляється у відхиленнях від ос- новних типів структур вертикальної зональності, які визначають своєрідність розташування грунтових зон. Такими відхиленнями є випадання окремих грунтових зон (інтерференція), порушення порядку розташування грунтових зон по аналогії з горизонталь- ною зональністю (інверсія), зміщення грунтових зон і проникнен- ня одної з них в іншу (міграція).

Таким чином, висотна поясність хоч і нагадує іноді зміну грун- тових зон у системі широтної зональності, але ніякою мірою не є її прямим аналогом.