21.1. Особливості формування гірських грунтів

Гірський рельєф значною мірою впливає на клімат, а через нього на рослинність і грунтоутворення.

Основною причиною зміни природних поясів в горах є зміна кліматичних умов. Від підніжжя гір до їх вершин через кожні 100 м зменшується середня температура повітря на 0,5°С, збіль- шується кількість опадів, зростає сумарна сонячна радіація, ско- рочується тривалість теплого сезону, змінюються інші кліматичні фактори.

В горах багато місцевих кліматів і кліматичних інверсій, тоб- то відхилень від нормальної закономірності клімату. Це зумовле- но різними напрямками гірських хребтів, характером гірських до- лин і ущелин. Особливості орографії гірського масиву зумовлю- ють характер перерозподілу атмосферних опадів, сонячної енергії, визначають напрям і швидкість вітру, зумовлюють виникнення хмарності тощо.

Характер рельєфу гірської системи залежить від ЇЇ геологічної історії і особливостей гірських порід. Загальними рисами гірсь- кого рельєфу є його сильна розчленованість, великі перепади ви- сот, різноманітність форм рельєфу. Основними формами рельєфу в горах є схили різної крутизни, експозиції і форми. Такий харак- тер рельєфу зумовлює інтенсивний як поверхневий, так і внутріш- ньогрунтовий перерозподіл продуктів вивітрювання і грунтоутво- рення, розвиток ерозії. Внаслідок процесів денудації відбувається постійне переміщення верхніх шарів дрібнозему, що визначає ма- лу потужність грунтового профілю. Гірські грунти на будь-якій ділянці схилу постійно збагачуються продуктами вивітрювання і грунтоутворення, принесеними з вищих ділянок, і постійно збід- нюються в результаті їх поверхневого змиву та геохімічного від- току. Бурхливі потоки води часто оголюють скелі, утворюють широкі глинисті поверхні на шлейфах схилів і конуси виносу в місцях виходу річок на рівнину.

Процеси грунтоутворення в гірських країнах значною мірою залежать від експозиції схилу. Схили південної експозиції кра- ще прогріваються, ніж північні (солярна експозиція). Тому їх водний і тепловий режими будуть різними. Відповідно будуть різ-

Р ис. 31. Схема вертикальної поясності За- хідного Кавказу:

1 — нівальний пояс, примітивні гірські грубоскелет- ні грунти; 2 — альпійський пояс, гірсько-лучні аль- пійські грунти; 3 — субальпійський пояс, гірсько- лучні субальпійські грунти; 4 — пояс хвойних лі- сів, гірські кислі грубогумусні і буроземи; 5 — пояс широколистяних лісів, гірські буроземи; 6 — субтропічний сухий пояс, гірські коричневі грунти; 7 — лісостеповий пояс, гірські сірі лісові грунти; 8 — степовий пояс, гірські чорноземи.

ними рослинні угруповання і грунти. Схили різних експозицій зазнають впливу різних вітрів: сухих чи воло- гих, холодних чи теплих (вітрова екс- позиція). Це також впливає на пере- біг процесів грунтоутворення.

Гірські грунти формуються на про- дуктах вивітрювання різноманітних гірських порід. В основному це щільні відклади, які зумовлюють малу по-тужність грунтового профілю і висо- ку щебенюватість грунтової маси. Найпоширенішими грунтоутворюючи- ми породами є продукти вивітрювання крейдяних, третинних осадових відкла- дів (вапняків, пісковиків, сланців). У горах в основному формуються елю- віальні кори вивітрювання, а в безстічних міжгірських западинах і котловинах — акумулятивні. Отже, для гірських територій харак- терна строкатість грунтоутворюючих порід, яка зумовлює строка- тість рослинних угруповань і грунтів.

Строкатість грунтового покриву гірських територій зумовлена різноманітним хімічним складом і фізичними властивостями гірсь- ких порід, неоднаковим їх напластуванням. На продуктах вивіт- рювання гранітів формуються кислі, бідні на поживні елементи грунти, на вапняках — нейтральні, багатогумусні, родючі. На гли- нистих сланцях, які мають різний хімічний склад, в тому самому місці утворюються суглинкові грунти з різним забарвленням.

Різний характер напластування порід зумовлює той чи інший водний режим грунтів. Тому на ділянках з строкатим напласту- ванням порід (горизонтальним, вертикальним, зігнутим) трапля- ються автоморфні, напівгідроморфні і навіть гідроморфні грунти. Різні типи грунтів на порівняно невеликих ділянках формуються і на виходах вапняків, які не мають шаруватої будови. Тут ут- ворюються заглиблення різної форми: воронки, кари, понори, які перерозподіляють вологу і глинисті частки. Так, на Кримських яйлах в коритоподібних заглибинах формуються суглинкові грун- ти, багаті на гумус і азот, а поряд з ними, на рівних ділянках, розвиваються гірсько-лучні, які мають нижчу родючість.

Кліматичні умови вертикальних поясів і грунтоутворюючі по- роди впливають на формування різних типів рослинності і рослин- них угруповань. Характер рослинності в горах визначається, го- ловним чином, кількістю опадів і температурою. Рослинні угрупо- вання розподілені за висотою відповідно до системи вертикальної поясності. Для більшості гірських систем загальною закономір- ністю є зміна в напрямку від підніжжя до вершин лісових поясів на трав’янисті пояси (рис. 31).

Чим більша абсолютна висота, тим суворіший клімат, тим мен- ший вплив гірських порід на грунтоутворення і формування рос- линних угруповань. На вершинах гір домінуючу роль відіграють температура і вітер.