18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу

Території тропічних напівпустинь і пустинь пере- бувають під впливом сухих пасатних вітрів, віддалені від еквато- ра і межують з субтропічними пустинями. Тропічні напівпустині і пустині є на всіх континентах, їх загальна площа становить близь- ко 1220 млн га. Виділяють 4 грунтово-біокліматичні області:

1. Південно-Американська (північ Чилі і тропічні пустині Ти-хоокеанського узбережжя).

2. Афро-Азіатська (найкрупніша область, яка охоплює південь Сахари і південну частину Аравійського півострова).

3. Південно-Африканська (пустині Калахарі і Наміб).

4. Австралійська (займає центральну частину материка). У цих областях виділяють дві грунтові зони: червонувато-бурих грунтів опустинених саван і грунтів тропічних пустинь.

Червонувато-бурі грунти разом з гідроморфними (сірі злиті і алювіальні) займають близько 460 млн га. Формуються при річ- ній сумі атмосферних опадів менше 300 мм. Тривалість вологого сезону не більше 1—2 місяців. Рослинність — низькотравні роз- ріджені опустинені савани.

Профіль червонувато-бурих грунтів схожий на профіль червоно- бурих сухих саван, але грунти напівпустинь мають менший сту- пінь фералітизації, менший вміст гумусу і інтенсивніше буре за- барвлення.

Землеробство в зоні напівпустинь можливе лише при зро- шенні.

Глинисті, кам’янисті і піщані пустині тропіків займають близь- ко 760 млн га. Суцільного грунтового покриву в цих районах немає. Повнопрофільні грунти формуються лише в долинах річок та оазисах.

Примітивні пустинні грунти Аравійського півострова мають недиференційований профіль. На глибині 35—100 см містять щіль- ні трубкоподібні накопичення карбонатів і гіпсу. В долинах рі- чок з періодично сухими руслами (ваді) поширені лучно-солонча- кові грунти. На цих грунтах при зрошенні вирощують фінікову пальму.

У пустинях Наміб і Калахарі, там де випадає понад 90 мм опадів, поширені сіруваті і буро-сіруваті піщані грунти з недифе- ренційованим профілем. При меншій кількості опадів формуються червоні піщані і примітивні пустинні грунти.

Значну частину рівнинної Сахари займають піщані пустині ерги та кам’янисті пустині гамади. На території оазисів сформу- валися солончакуваті лучні і типові солончаки.

Найкрупнішим оазисом Північної Африки є долина і дельта р. Нілу. Тут поширені алювіальні лучні і алювіально-болотні грун- ти, солончаки і такири. Щорічно значна площа заплави і дельта Ні- лу затоплюється. Паводкові води приносять і відкладають в доли- ні новий шар алювію різного механічного складу. В середньому на 1 га площі щороку надходить від 4 до 10 т мулу, який містить 400—450 кг органічних речовин і до 200 кг мінеральних солей. Загальна потужність мулу досягає 5—9 м.

Розділ 19 СОЛОНЧАКИ, СОЛОНЦІ І СОЛОДІ

Засоленими називають грунти, які містять в сво- єму складі таку кількість легкорозчинених солей, яка згубно впли- ває на сільськогосподарські рослини. До них належать солончаки, солончакуваті грунти, солонці і солоді. Значний вклад у вивчен- ня засолених грунтів внесли К. Д. Глінка, В. С. Богдан, М. О. Ді- мо, В. А. Ковда (Росія), О. Н. Соколовський, О. М. Можейко (Ук- раїна), Є. Гільгард (США), Ж. Обер (Франція), І. Сабольч (Угорщина) та ін.

Засолені грунти поширені на всіх континентах, особливо в су- хих степах, напівпустинях і пустинях суббореального і субтропіч- ного поясів. В Україні ця група грунтів поширена в південних ра- йонах.

Площа всіх засолених грунтів земної кулі понад 240 млн га (О. В. Лобова, О. В. Хабаров, 1983).