18.2.2. Червоні фералітні грунти

Червоні фералітні грунти формуються під сє- зонно-вологими лісами і високотравними саванами в тих же тер- мічних умовах і за характером грунтоутворення подібні до чер- воно-жовтих.

В Африці і Південній Америці ці грунти утворюють дві зони„ які розташовані на північ і на південь від червоно-жовтих грунтів. Поширені вони також у північних районах Австралії, південних районах Азії, в Центральній Америці і на о. Шрі-Ланка.

Клімат в зоні червоних фералітних грунтів має чітко вираже- ний сухий сезон (3—4 місяці). Річна сума опадів 1300—1800 мм. Розподіл їх протягом року нерівномірний. У сухий сезон грунт пересихає, а трав’яниста рослинність жовтіє і припиняє вегетацію. В сезон дощів водний режим грунтів оптимізується, а на пониже- них ділянках рельєфу можливе сезонне заболочування.

Рослинність сезонно-вологих лісів і високотравних саван має свій видовий склад і рослинні угруповання, їх флористичний склад бідніший, на окремих ділянках домінують певні породи дерев, ліс розріджений, світлий, в ньому менше ліан, а під його покривом розвиваються чагарники і трави. На безлісних ділянках буяє ви- сокотравна савана, висота травостою якої досягає 4 м. По тери- торії високотравних саван групами або поодиноко ростуть дерева

Межа між дощовими (темними) і сезонно-вологими (світлими) тропічними лісами визначається наявністю сухого сезону.

Біомаса сезонно-вологих лісів високотравних саван менша ніж біомаса вологого тропічного лісу. Щорічно опад органічних решток в цій зоні становить 70—120 ц/га. Значна частина біома- си трав’янистих рослин знаходиться в грунті. У вологий літній сезон в період активної вегетації тропічної рослинності відбуває- ться гуміфікація рослинних решток, а в сухий і жаркий зимовий період гумусні речовини полімеризуються і закріплюються в грунті.

Профіль червоних фералітних грунтів має таку будову (див. рис. 28, 2):

Горизонт Ad — гумусний, у верхній частині задернований, те- мно-сірого забарвлення, з грудкуватою структурою, легкого ме- ханічного складу. Потужність 10—20 см.

Горизонт В₁ — перехідний, сірувато-червоного забарвлення, структура неміцна, грудкувата. Потужність 30—40 см.

Горизонт В₂ — ілювіальний, важкого механічного складу, груд- кувато-горіхуватої структури, червоний або жовтогарячий з тем- ними залізистими і марганцевистими конкреціями. Потужність 60—70 см.

Горизонт С — червонобарвна грунтоутворююча порода, у скла- ді якої є глинисті мінерали: іліт, гідрослюди і каолініт.

У гумусному горизонті червоних тропічних грунтів міститься до 4% гумусу, у складі якого переважають фульвокислоти. Реак- ція грунтового розчину слабкокисла, близька до нейтральної (рН = 5,3—6,7), ємкість вбирання 10—20 мг-екв на 100 г грунту.

Крім червоних фералітних в даному регіоні трапляються тем- но-червоні і темні лісові тропічні грунти. Ці типи грунтів займають невелику територію (близько 40 млн га). Найбільші масиви їх трапляються на територіях південної Азії, Індонезії, Південної Америки і Африки. Ці грунти мають глинистий механічний склад і відповідно більшу ємкість вбирання (до 30 мг-екв на 100 г грун- ту). Вміст гумусу високий, реакція грунтового розчину слабко- кисла. В їх складі багато глинистих мінералів: каолінітів і монт- морилонітів.

Родючість темних тропічних грунтів висока, їх широко викори- стовують у землеробстві.

Значні площі вологих і сезонно-вологих тропічних ландшафтів займають гідроморфні грунти: лісові фералітні, глейові, тропічні алювіальні, тропічні болотні і мангрові засолені.

Землеробство в областях вологих і сезонно-вологих тропічних лісів слабко розвинене. Освоєно всього приблизно 120 млн га, або 5% загальної площі областей. На цих землях вирощують рис, каучуконоси, цукрову тростину, батат, каву, какао, маніок, бана- ни, ананаси та інші культури.

Основними заходами підвищення родючості грунтів цих об- ластей є комплексне удобрення, вапнування, боротьба з ерозією, система обробітку ділянок з близьким заляганням латеритних панцирів. Тут є можливість освоєння нових територій.