18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
Під постійно-вологими тропічними лісами форму- ються червоно-жовті фералітні грунти. Вони поширені в еквато- ріальній Африці (басейн р. Конго), в Південній Америці (басейн р. Амазонки), на півдні і південному сході Азії, на півночі Авст- ралії, на Філіппінах, в Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в Індоне- зії.
Клімат у цих областях теплий і вологий. Кліматичні пори ро- ку майже не виражені і немає суттєвих коливань температур дня і ночі. Середньомісячні температури протягом року вище +20°С, коливання температур в різні пори року не більше 3—5°С.
Протягом року випадає 1800—2000 мм опадів (в окремих міс- цях до 5000—8000 мм). Вони рівномірно розподілені за сезонами року. Сухий сезон не перевищує 1—2 місяці. Коефіцієнт зволо- ження у вологі місяці досягає 5—10, у сухі він знижується до 0,5—0,3. Багато опадів (>20%) випадає у вигляді злив, що приз- водить до глибокого промивання і ерозії грунтів. Незважаючи на велику кількість опадів, в тропічних лісах не спостерігається пе- резволоження і заболочування грунтів. Це пояснюється тим, що тільки 10% води від суми атмосферних опадів залишається на промивання грунту і поповнення запасу грунтових вод. Решта во- логи витрачається на поверхневий стік, десукцію, випаровування з поверхні грунтів і крон дерев. Безумовно, на тих понижених ді- лянках, де опади скопичуються у великій кількості, формуються грунти болотного типу.
Рослинність вологого тропічного лісу дає найбільшу біомасу (в середньому 5000 ц/га) серед усіх біоценозів світу. Вона харак- теризується різноманітністю видового складу і багатоярусністю. Поверхня грунту дуже затінена і тому під покривом лісу майже немає трав і чагарників.
Поверхня червоно-жовтих грунтів вкрита відмерлими рештками рослин. Щорічно їх надходить 250—400 ц/га. Зольність органічної маси тропічного лісу становить 5—6%, вміст азоту — близько 1%.
Гідротермічний режим вологого тропічного лісу («оранжерей- ний» клімат) зумовлює активну діяльність мікроорганізмів, які інтенсивно розкладають органічну масу до повної мінералізації, минаючи стадію гуміфікації. Тому суцільної лісової підстилки на поверхні грунту немає, а грунт має низький вміст гумусу.
Хімічні елементи, які вивільнюються при мінералізації орга- нічної маси, не всі мігрують з атмосферними опадами в нижні го- ризонти грунту. Більша їх частина тут же засвоюється густою кореневою системою рослин і знову включається в біологічний кругообіг. Таким чином, майже вся маса поживних елементів міститься не в грунті, а в самих рослинах та в їх відмерлих решт- ках.
Сумний досвід африканських та південно-американських країн показує, що знищення вологих тропічних лісів призводить до зни- кнення грунтового покриву. На ділянках вирубаного лісу швидко оголюється грунтоутворююча порода.
Профіль червоно-жовтих фералітних грунтів має таку будову (рис. 28):
Горизонт А — гумусний, коричнево-сірий, структура дрібно- грудкувата або капролітова, потужність 12—17 см.
Горизонт АВ — перехідний, червонувато-бурий або жовтувато- бурий, структурні агрегати крупніші, але неміцні, потужність 25—50 см.
Горизонт В — перехідний, бурувато-червоний або бурувато- жовтий, поступово переходить до яскраво-червоної грунтоутворю- ючої породи.
Червоно-жовті фералітні грунти бідні на гумус: у верхньому шарі (5—7 см) гумусного горизонту вміст його 4—5%, в нижній частині — 1—2%. В складі гумусу переважають фульвокислоти. Це пояснюється тим, що в складі золи рослинного опаду мало лужноземельних і лужних основ; в лісовій підстилці відбувається інтенсивне окислення азоту і сірки. Все це сприяє підвищенню за- гальної кислотності. В такому середовищі утворюються слабко- конденсовані фульвокислоти і неспецифічні низькомолекулярні
1 — червоно-жовтий, 2 — червоний, 3 — червоно бурий саван, 4 — чорний тропічний
органічні кислоти. Тому реакція по всьому профілю грунту кисла (рН = 5—5,5). Ємкість вбирання цих грунтів дуже низька — 2— 3 мг-єкв на 100 г грунту.