
- •I.Б.Чорний
- •Поняття про грунт
- •Роль грунту в природі і житті людини
- •Грунтознавство як наука
- •Методи вивчення грунту
- •Короткий нарис історії грунтознавства
- •Частина і
- •1.1. Вивітрювання гірських порід
- •1.2. Основні грунтоутворюючі породи
- •1.3. Механічний склад грунтоутворюючих порід і грунтів
- •1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів
- •2.1. Роль мікроорганізмів у грунтоутворенні
- •2.2. Роль вищих рослин у грунтоутворенні
- •2.3. Участь тварин у грунтоутворенні
- •3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні
- •3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
- •3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
- •3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
- •3.5. Роль вітру в грунтоутворенні
- •4.1. Роль макрорельєфу
- •4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу
- •4.3. Поняття про структуру грунтового покриву
- •5.1. Виробнича діяльність людини
- •5.2. Грунтові води
- •5.3. Вулканічний попіл
- •6.1. Стадійність грунтоутворення
- •6.2. Спрямованість процесів грунтоутворення
- •6.3. Геохімія грунтоутворення
- •6.4. Енергетика грунтоутворення
- •6.5. Час як фактор грунтоутворення
- •7.1. Фазовий склад грунту
- •7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти
- •7.3. Структура грунту
- •7.4. Забарвлення грунту
- •7.5. Новоутворення і включення в грунтах
- •7.6. Класифікація грунтів
- •8.1. Склад органічної частини грунту
- •8.2. Утворення і склад гумусу
- •8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин
- •8.4. Екологічна роль гумусу
- •8.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в грунтах
- •9.1. Поняття про вбирну здатність грунту та її типи
- •9.2. Грунтові колоїди і грунтовий вбирний комплекс
- •9.3. Ємкість вбирання та її значення
- •9.4. Екологічне значення вбирної здатності грунту
- •9.5. Грунтовий розчин
- •9.6. Кислотність грунтів
- •9.7. Лужність грунтів
- •9.8. Буферність грунтів
- •10.1. Стан і форми води в грунті
- •10.2. Водні властивості грунту
- •10.3. Водний баланс і типи водного режиму грунту
- •10.4. Склад грунтового повітря та його роль у грунтоутворенні
- •10.5. Повітряні властивості і повітряний режим грунту
- •11.1. Природна радіоактивність грунтів
- •11.2. Штучна радіоактивність грунтів
- •11.3. Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в грунтах
- •12.1. Грунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва
- •12.2. Родючість грунту
- •12.3. Грунт і охорона здоров’я населення
- •12.4. Значення грунту в геологічній службі
- •12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва
- •13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
- •13.2. Грунтово-географічне районування
- •14.1. Зона арктичних грунтів
- •14.2. Зона тундрових грунтів
- •15.1. Грунти європейсько-сибірської тайгово-лісової області
- •15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу
- •15.3. Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
- •15.4. Грунти берингово-охотської тайгово-лісової області
- •16.1. Грунти суббореальних лісових областей
- •16.2. Грунти суббореальних лісостепових і степових областей
- •16.2.1. Грунти зони Лісостепу
- •16.2.2. Зона звичайних і південних чорноземів
- •16.2.3. Грунти сухих степів
- •16.3. Грунти суббореальних напівпустинь і пустинь
- •16.3.1. Грунти напівпустинь
- •16.3.2. Сіро-бурі грунти пустинь
- •16.3.3. Зона малокарбонатних сіроземів передгірської напівпустині
- •17.1. Грунти вологих субтропічних лісів
- •17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
- •17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь
- •18.1. Особливості тропічного грунтоутворення
- •18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
- •18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
- •18.2.2. Червоні фералітні грунти
- •18.3. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей
- •18.3.1. Червоно-бурі грунти сухих саван
- •18.3.2. Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників
- •18.3.3. Чорні тропічні грунти
- •18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу
- •19.1. Джерела накопичення солей в грунтах
- •19.2. Солончаки
- •19.3. Солонці
- •19.4. Солоді
- •20.1. Умови грунтоутворення
- •10.2. Агрогрунтове районування
- •20.3. Характеристика основних типів грунтів україни
- •20.3.1. Грунти Українського Полісся
- •20.3.2. Грунти Лісостепу
- •20.3.3. Грунти Степу
- •20.3.4. Грунти сухих степів
- •20.3.5. Грунти Гірського Криму і Карпат
- •21.1. Особливості формування гірських грунтів
- •21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн
- •21.3. Основні типи гірських грунтів та особливості їх використання
- •22.1. Євразія
- •22.2. Африка
- •22.3. Північна америка
- •22.4. Південна америка
- •22.5. Австралія
- •23.1. Загальні відомості про земельні ресурси світу
- •23.2. Земельний фонд світу та ступінь його використання
- •24.1. Принципи раціонального земле-користування і завдання охорони грунтів
- •24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
- •24.3. Промислова ерозія і рекультивація грунтів
- •24.4. Охорона грунтів від забруднення хімічними препаратами
- •24.5. Охорона гумусного стану грунтів
- •24.6. Водні меліорації і охорона грунтів
- •24.7. Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів
- •24.8. Участь школи в охороні грунтів
- •24.9. Правові основи охорони грунтів в україні
18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
Під постійно-вологими тропічними лісами форму- ються червоно-жовті фералітні грунти. Вони поширені в еквато- ріальній Африці (басейн р. Конго), в Південній Америці (басейн р. Амазонки), на півдні і південному сході Азії, на півночі Авст- ралії, на Філіппінах, в Новій Гвінеї, на Мадагаскарі та в Індоне- зії.
Клімат у цих областях теплий і вологий. Кліматичні пори ро- ку майже не виражені і немає суттєвих коливань температур дня і ночі. Середньомісячні температури протягом року вище +20°С, коливання температур в різні пори року не більше 3—5°С.
Протягом року випадає 1800—2000 мм опадів (в окремих міс- цях до 5000—8000 мм). Вони рівномірно розподілені за сезонами року. Сухий сезон не перевищує 1—2 місяці. Коефіцієнт зволо- ження у вологі місяці досягає 5—10, у сухі він знижується до 0,5—0,3. Багато опадів (>20%) випадає у вигляді злив, що приз- водить до глибокого промивання і ерозії грунтів. Незважаючи на велику кількість опадів, в тропічних лісах не спостерігається пе- резволоження і заболочування грунтів. Це пояснюється тим, що тільки 10% води від суми атмосферних опадів залишається на промивання грунту і поповнення запасу грунтових вод. Решта во- логи витрачається на поверхневий стік, десукцію, випаровування з поверхні грунтів і крон дерев. Безумовно, на тих понижених ді- лянках, де опади скопичуються у великій кількості, формуються грунти болотного типу.
Рослинність вологого тропічного лісу дає найбільшу біомасу (в середньому 5000 ц/га) серед усіх біоценозів світу. Вона харак- теризується різноманітністю видового складу і багатоярусністю. Поверхня грунту дуже затінена і тому під покривом лісу майже немає трав і чагарників.
Поверхня червоно-жовтих грунтів вкрита відмерлими рештками рослин. Щорічно їх надходить 250—400 ц/га. Зольність органічної маси тропічного лісу становить 5—6%, вміст азоту — близько 1%.
Гідротермічний режим вологого тропічного лісу («оранжерей- ний» клімат) зумовлює активну діяльність мікроорганізмів, які інтенсивно розкладають органічну масу до повної мінералізації, минаючи стадію гуміфікації. Тому суцільної лісової підстилки на поверхні грунту немає, а грунт має низький вміст гумусу.
Хімічні елементи, які вивільнюються при мінералізації орга- нічної маси, не всі мігрують з атмосферними опадами в нижні го- ризонти грунту. Більша їх частина тут же засвоюється густою кореневою системою рослин і знову включається в біологічний кругообіг. Таким чином, майже вся маса поживних елементів міститься не в грунті, а в самих рослинах та в їх відмерлих решт- ках.
Сумний досвід африканських та південно-американських країн показує, що знищення вологих тропічних лісів призводить до зни- кнення грунтового покриву. На ділянках вирубаного лісу швидко оголюється грунтоутворююча порода.
Профіль червоно-жовтих фералітних грунтів має таку будову (рис. 28):
Горизонт А — гумусний, коричнево-сірий, структура дрібно- грудкувата або капролітова, потужність 12—17 см.
Горизонт АВ — перехідний, червонувато-бурий або жовтувато- бурий, структурні агрегати крупніші, але неміцні, потужність 25—50 см.
Горизонт В — перехідний, бурувато-червоний або бурувато- жовтий, поступово переходить до яскраво-червоної грунтоутворю- ючої породи.
Червоно-жовті фералітні грунти бідні на гумус: у верхньому шарі (5—7 см) гумусного горизонту вміст його 4—5%, в нижній частині — 1—2%. В складі гумусу переважають фульвокислоти. Це пояснюється тим, що в складі золи рослинного опаду мало лужноземельних і лужних основ; в лісовій підстилці відбувається інтенсивне окислення азоту і сірки. Все це сприяє підвищенню за- гальної кислотності. В такому середовищі утворюються слабко- конденсовані фульвокислоти і неспецифічні низькомолекулярні
1 — червоно-жовтий, 2 — червоний, 3 — червоно бурий саван, 4 — чорний тропічний
органічні кислоти. Тому реакція по всьому профілю грунту кисла (рН = 5—5,5). Ємкість вбирання цих грунтів дуже низька — 2— 3 мг-єкв на 100 г грунту.