17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь

Грунти напівпустинь і пустинь в субтропічному поясі займають найбільшу територію (890 млн га). На континен- тах земної кулі виділяють п’ять грунтово-біокліматичних областей пустинних субтропічних грунтів:

1. Північно-Американська область в районі Каліфорнії.

2. Афро-Азіатська область займає великі території на півночі Африки (Сахара), північ Аравійського півострова і пустині Пе- редньої Азії.

3. Південно-Американська область простягається вузькою сму- гою на західному узбережжі материка на південь від південного тропіка.

4. Південно-Африканська область займає порівняно невелику територію на півдні континенту (пустиня Калахарі).

5. Австралійська область займає .центральну частину півдня континенту.

На території субтропічних напівпустинь і пустинь виділяють дві грунтові зони: зона слабкорозвинених і примітивних грунтів пустинь (займає близько 75% площі) і зона сіроземів (близько 25%). Загальна площа сіроземів на рівнинних територіях стано- вить близько 180 млн га.

Сіроземи сформувалися в умовах сухого субтропічного кліма- ту. Середня температура найтеплішого місяця становить 26— 30°С, найхолоднішого — від +2 до –5°С. Сума температур >10°С дорівнює 3400—5800°С. Протягом року в різних районах випадає від 300 до 400 мм опадів, інтенсивне випаровування зу- мовлює низький коефіцієнт зволоження (0,12—0,33). Основна кі- лькість опадів випадає взимку і навесні.

Грунтоутворюючими породами в Середній Азії, Північній Аме- риці і Сахарі є леси і лесовидні суглинки.

Рослинність представлена ефемерами і ефемероїдами. Навесні вони буйно розквітають, а до початку літа відмирають і висиха- ють. Серед ефемерів домінують дернинні злаки і полини. Трапля- ються невисокі дерева і чагарники. Загальна біомаса становить 120—150 ц/га. Відмерлі рештки інтенсивно розкладають мікроор- ганізми.

У грунті живе багато представників тваринного світу. Майже весь профіль переритий і розпушений тваринами.

У профілі цілинних сіроземів виділяють такі горизонти (див, рис. 27, 4):

Горизонт А — гумусний, сірий або ясно-сірий, дрібногрудочку- ватий, потужність 12—17 см.

Горизонт АВ — перехідний, сіро-палевий, дірчастий (ходи і камери тварин), структура грудкувата неміцна, з карбонатними новоутвореннями, потужність 15—26 см.

Горизонт Вса — карбонатний, бурувато-палевий, ущільнений, з ходами тварин і великою кількістю карбонатних новоутворень, потужність 60—100 см.

Горизонт С — грунтоутворююча порода палевого забарвлення. З глибини 1,5—2 м — гіпсові новоутворення.

Сіроземи — карбонатні грунти. Карбонати є у всіх горизонтах. Вміст гумусу у верхньому горизонті коливається від 1 до 3%. Ємкість вбирання невисока — 12—16 мг-єкв на 100 г грунту. Гу- мусний горизонт сіроземів добре оструктурений і має добрі вод- но-фізичні властивості.

Сіроземи — зона зрошуваного землеробства. Завдяки своєрід- ній оструктуреності (наявність великої кількості мікроагрегатів), великій пористості, природному дренажу, глибокому заляганню грунтових вод ці грунти сприятливі для зрошення. На зрошува- них сіроземах виникли і розвивались стародавні цивілізації Се- редньої Азії і Близького Сходу.

На цих землях вирощують бавовник, виноград, зернові, кормо- ві, баштанні, плодові і овочеві культури. Крім зрошення сіроземи потребують удобрення, гіпсування, запобігання вторинному засо- ленню і вітровій ерозії.

У зоні сіроземів поширені також лучно-сіроземні грунти і та- кири, які також використовують у землеробстві.

Велику площу (близько 440 млн га) в сухих субтропіках зай- мають кам’янисті і кам’янисто-глинисті пустині, на яких форму- ються примітивні грунти. Близько 180 млн га в субтропіках зай- мають піщані пустині без грунтового покриву. Значні площі зай- мають солончаки, які сформувались на ділянках з близьким заля- ганням грунтових вод.

Важливу роль в житті населення цього регіону відіграли алю- віальні грунти і грунти оазисів — стародавні райони землеробст- ва (долини річок і прилеглих територій Тигру, Євфрату, Нілу, Інду).

Розділ 18

ГРУНТИ ТРОПІЧНОГО ПОЯСУ

Серед грунтово-біокліматичних поясів тропічний пояс займає найбільшу територію земної кулі. Його площа ста- новить 5,6 млрд га, або близько 42% поверхні суші. Природні умови в різних регіонах цього поясу дуже різноманітні. Це зумов- лено різним ступенем зволоження окремих територій. У зв’язку з цим у межах цього поясу виділено три групи грунтово-біокліма- тичних областей:

1. Тропічні вологі і сезонно-вологі лісові області (Американсь- ка, Африканська і Австрало-Азіатська).

2. Тропічні саванні і ксерофітно-лісові області (Центральне Американська, Південно-Американська, Афро-Азіатська і Австра- лійська).

3. Тропічні напівпустинні і пустинні області (Південно-Амери- канська, Афро-Азіатська, Південно-Африканська і Австралій- ська).