
- •I.Б.Чорний
- •Поняття про грунт
- •Роль грунту в природі і житті людини
- •Грунтознавство як наука
- •Методи вивчення грунту
- •Короткий нарис історії грунтознавства
- •Частина і
- •1.1. Вивітрювання гірських порід
- •1.2. Основні грунтоутворюючі породи
- •1.3. Механічний склад грунтоутворюючих порід і грунтів
- •1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів
- •2.1. Роль мікроорганізмів у грунтоутворенні
- •2.2. Роль вищих рослин у грунтоутворенні
- •2.3. Участь тварин у грунтоутворенні
- •3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні
- •3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
- •3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
- •3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
- •3.5. Роль вітру в грунтоутворенні
- •4.1. Роль макрорельєфу
- •4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу
- •4.3. Поняття про структуру грунтового покриву
- •5.1. Виробнича діяльність людини
- •5.2. Грунтові води
- •5.3. Вулканічний попіл
- •6.1. Стадійність грунтоутворення
- •6.2. Спрямованість процесів грунтоутворення
- •6.3. Геохімія грунтоутворення
- •6.4. Енергетика грунтоутворення
- •6.5. Час як фактор грунтоутворення
- •7.1. Фазовий склад грунту
- •7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти
- •7.3. Структура грунту
- •7.4. Забарвлення грунту
- •7.5. Новоутворення і включення в грунтах
- •7.6. Класифікація грунтів
- •8.1. Склад органічної частини грунту
- •8.2. Утворення і склад гумусу
- •8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин
- •8.4. Екологічна роль гумусу
- •8.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в грунтах
- •9.1. Поняття про вбирну здатність грунту та її типи
- •9.2. Грунтові колоїди і грунтовий вбирний комплекс
- •9.3. Ємкість вбирання та її значення
- •9.4. Екологічне значення вбирної здатності грунту
- •9.5. Грунтовий розчин
- •9.6. Кислотність грунтів
- •9.7. Лужність грунтів
- •9.8. Буферність грунтів
- •10.1. Стан і форми води в грунті
- •10.2. Водні властивості грунту
- •10.3. Водний баланс і типи водного режиму грунту
- •10.4. Склад грунтового повітря та його роль у грунтоутворенні
- •10.5. Повітряні властивості і повітряний режим грунту
- •11.1. Природна радіоактивність грунтів
- •11.2. Штучна радіоактивність грунтів
- •11.3. Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в грунтах
- •12.1. Грунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва
- •12.2. Родючість грунту
- •12.3. Грунт і охорона здоров’я населення
- •12.4. Значення грунту в геологічній службі
- •12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва
- •13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
- •13.2. Грунтово-географічне районування
- •14.1. Зона арктичних грунтів
- •14.2. Зона тундрових грунтів
- •15.1. Грунти європейсько-сибірської тайгово-лісової області
- •15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу
- •15.3. Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
- •15.4. Грунти берингово-охотської тайгово-лісової області
- •16.1. Грунти суббореальних лісових областей
- •16.2. Грунти суббореальних лісостепових і степових областей
- •16.2.1. Грунти зони Лісостепу
- •16.2.2. Зона звичайних і південних чорноземів
- •16.2.3. Грунти сухих степів
- •16.3. Грунти суббореальних напівпустинь і пустинь
- •16.3.1. Грунти напівпустинь
- •16.3.2. Сіро-бурі грунти пустинь
- •16.3.3. Зона малокарбонатних сіроземів передгірської напівпустині
- •17.1. Грунти вологих субтропічних лісів
- •17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
- •17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь
- •18.1. Особливості тропічного грунтоутворення
- •18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
- •18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
- •18.2.2. Червоні фералітні грунти
- •18.3. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей
- •18.3.1. Червоно-бурі грунти сухих саван
- •18.3.2. Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників
- •18.3.3. Чорні тропічні грунти
- •18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу
- •19.1. Джерела накопичення солей в грунтах
- •19.2. Солончаки
- •19.3. Солонці
- •19.4. Солоді
- •20.1. Умови грунтоутворення
- •10.2. Агрогрунтове районування
- •20.3. Характеристика основних типів грунтів україни
- •20.3.1. Грунти Українського Полісся
- •20.3.2. Грунти Лісостепу
- •20.3.3. Грунти Степу
- •20.3.4. Грунти сухих степів
- •20.3.5. Грунти Гірського Криму і Карпат
- •21.1. Особливості формування гірських грунтів
- •21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн
- •21.3. Основні типи гірських грунтів та особливості їх використання
- •22.1. Євразія
- •22.2. Африка
- •22.3. Північна америка
- •22.4. Південна америка
- •22.5. Австралія
- •23.1. Загальні відомості про земельні ресурси світу
- •23.2. Земельний фонд світу та ступінь його використання
- •24.1. Принципи раціонального земле-користування і завдання охорони грунтів
- •24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
- •24.3. Промислова ерозія і рекультивація грунтів
- •24.4. Охорона грунтів від забруднення хімічними препаратами
- •24.5. Охорона гумусного стану грунтів
- •24.6. Водні меліорації і охорона грунтів
- •24.7. Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів
- •24.8. Участь школи в охороні грунтів
- •24.9. Правові основи охорони грунтів в україні
17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
Грунти сухих субтропіків поширені на всіх конти- нентах світу і займають близько 560 млн га. Виділяють шість грунтово-біокліматичних областей цих грунтів.
1. Середземноморська область охоплює прибережні країни Північної Африки і Південної Європи, Малу і Передню Азію.
2. Східно-Азіатська область займає північну частину Індії, Пакистан, Бірму, значну територію Китаю.
3. Північно-Американська область розташована в Мексиці і південно-західних штатах США.
4. Австралійська область займає південне узбережжя материка і західні схили Великого водороздільного хребта.
5. Південно-Африканська область розташована на південь від пустині Калахарі.
6. Південно-Американська область розташована між вологи- ми субтропіками Парагваю і Уругваю.
У грунтовому покриві сухих субтропіків виділяють дві грунто- ві зони:
1) коричневих грунтів сухих субтропічних лісів;
2) сіро-коричневих грунтів, сухих субтропічних чагарникових степів.
Коричневі грунти формуються в районах з теплим субаридним сезонним кліматом, який називають середземноморським. Літо тривале, жарке, сухе з середньою температурою самого теплого місяця 20—24°С. Зима коротка, прохолодна, волога. Температура найпрохолоднішого місяця від +10°С до –3°С. Грунт не про- мерзає. Протягом року випадає 400—800 мм опадів. Водний ре- жим цих грунтів непромивний.
Коричневі грунти формуються на різних материнських поро- дах: лесовидних суглинках, елювії і делювії магматичних і осадо- вих порід, в тому числі карбонатних.
Характерний рослинний покрив цієї зони — низькорослі ксеро- фітні ліси з субтропічних видів дуба, ялівцю, лавра, приморської сосни, фісташки та ін. Рослинний опад сухих лісів високозольний, серед зольних елементів переважає кальцій. В Австралії коричне- ві грунти формуються під сухими евкаліптовими лісами.
Морфологічний профіль коричневих грунтів має такі горизонти (див. рис 27, 2):
Горизонт А — гумусно-акумулятивний, потужністю 30—35 см, коричневого або сіро-коричневого забарвлення, грудкувато-капро- літової та грудкувато-горіхуватої структури.
Горизонт B1 — метаморфічний глинуватий, насичений кальці- єм, потужність 20—25 см, яскраво-коричневого або червонувато- коричневого забарвлення. Структура грудкувато-горіхувата. В ниж- ній частині горизонту в суху пору року помітні міцелярні новоутво- рення карбонатів.
Горизонт В2 — ілювіально-карбонатний глинуватий, коричне- во-буруватий, щільний, горіхувато-призматичної структури, має конкреції і прожилки карбонатних новоутворень, потужність 35— 40 см.
Горизонт С — грунтоутворююча порода.
Коричневі грунти багаті на гумус (5—10%). Вміст його по- ступово зменшується по профілю Реакція грунтового розчину коливається від нейтральної до слабколужної (рН = 7—8). Єм- кість вбирання висока (25—40 мг-екв на 100 г грунту), що зумовле- но високим вмістом гумусу і глинистим механічним складом. Ко- ричневі грунти мають досить сприятливі водно-фізичні властивос- ті. Цей тип грунту належить до категорії високородючих грунтів.
Коричневі грунти інтенсивно використовують у сільському гос- подарстві для вирощування зернових (пшениці, рису), плодових культур, винограду, бавовнику, тютюну та інших рослин. В об- ластях, де зимовий період безморозний, на них вирощують два урожаї на рік.
Інтенсивне використання коричневих грунтів призводить до посилення водної ерозії. Особливо багато еродованих грунтів в Іспанії, Португалії, Грузії (до 90% орних земель). У минулому в багатьох країнах Середземномор’я грунтовий покрив був зни- щений на значній території. Там, де в стародавні часи вирощува- ли високі врожаї, тепер безплідні пустинні території (Сирія, Ал- жир та ін.).
Сіро-коричневі грунти формуються також в умовах перемінно- вологого клімату, але більш сухого, з меншою кількістю атмосфер- них опадів. Основна кількість опадів випадає взимку. Грунти в цей період глибоко промиваються від легкорозчинних солей. У су- хий період в результаті інтенсивного випаровування солі знову піднімаються у верхні горизонти грунту.
Рослинний покрив зони представлений чагарниковими степа- ми, які вегетують в осінньо-зимовий період. Протягом сухого жаркого літа рослини перебувають у стані спокою.
Сіро-коричневі грунти формуються в основному на лесах. Вони поширені поряд з коричневими в тих самих грунтово- біокліматичних областях, але займають посушливі райони і межу- ють з грунтами субтропічних пустинь.
Морфологічний профіль сіро-коричневих грунтів аналогічний профілю коричневих (див. рис. 27,3). Від коричневих вони відріз- няються тим, що всі горизонти Їх мають меншу потужність. Крім того, сіро-коричневі грунти містять менше гумусу (2,5—3,5%). Грунтовий вбирний комплекс насичений в основному кальцієм і магнієм. Солонцюватості у цих грунтів не виявлено. У всьому про- філі є карбонатні новоутворення.
Загальна площа сіро-коричневих грунтів на рівнинних тери- торіях близько 270 млн га. При зрошенні на цих землях можна вирощувати два урожаї на рік. Основними заходами поліпшення їх родючості є зрошення, удобрення і захист від ерозій.
Серед грунтів посушливих і сухих субтропіків поширені ін- тразональні типи — чорні субтропічні, лучно-коричневі і лучно сіро-коричневі грунти, які також широко використовують в сіль- ському господарстві.