15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу

Основною генетичною особливістю підзолистих грунтів є процес формування підзолистого горизонту. Процес під- золоутворення вивчали вчені різних поколінь, починаючи від В. В. Докучаєва до сучасного періоду. Було розроблено кілька гі- потез і теорій походження підзолистих грунтів. Найбільшої уваги заслуговують роботи К. К. Гедройця, В. Р. Вільямса, І. В. Тюріна, О А. Роде, В. В. Пономарьової та інших вчених. На основі добутих ними даних процес підзолоутворення можна уявити в такому виг- ляді.

Основними факторами, які спричинюють опідзолювання, є орга- нічні кислоти, що синтезуються у верхніх горизонтах грунту в про- цесі життєдіяльності грибів, і промивний водний режим.

В основі процесу підзолоутворення лежить кислотний гідроліз- первинних і вторинних мінералів, в результаті якого утворюються водорозчинні сполуки. Низхідним током води вони виносяться з елювіального горизонту. Частина цих сполук випадає в осад в ілю- віальному горизонті, інша вимивається за межі профілю грунту і потрапляє в гідрографічну мережу. Найлегше вимиваються луги і лужно-земельні елементи. Сполуки заліза, марганцю і алюмінію акумулюються в ілювіальному горизонті.

Внаслідок цих процесів на певній глибині верхнього шару грун- ту залишається лише тонкоборошниста маса кремнезему, яка не руйнується кислотами і надає грунту білястого забарвлення. Так формується елювіальний підзолистий горизонт (Е).

Своєрідне поєднання факторів грунтоутворення в зоні хвойних лісів зумовлює й інші особливості підзолистих грунтів.

Інтенсивне промивання грунту атмосферними водами зумовлює чітку диференціацію профілю на елювіальну та ілювіальну части- ни. Вміст гумусу в горизонті Е різко зменшується. Цей самий го- ризонт збіднений на глинисті частки та оксиди металів, які акуму- люються в ілювіальному горизонті. В зв’язку з цим відносний вміст SіO₂ в підзолистому горизонті зростає.

Верхні горизонти підзолистих грунтів мають високу актуаль- ну і потенціальну кислотність, особливо на цілинних ділянках під лісом. Вони мають низьку ємкість вбирання і низький ступінь на- сиченості основами. Як наслідок цього вони є бідними на елементи живлення для рослин.

Крім того, підзолисті грунти мають несприятливі фізичні власти- вості і тому належать до категорії низькородючих грунтів.

У північнотайговій підзоні через малу кількість тепла і низьку природну родючість землеробство розвинене дуже слабко. Орні землі тут займають лише 0,1% території. Як правило, обробляють супіщані підзолисті ілювіально-гумусні і заплавні грунти, на яких вирощують овочеві, кормові, зернові і зернобобові культури на зе- лений корм. Основні заходи меліорації спрямовані на прискорен- ня танення снігу, прогрівання грунту і регулювання водного ре- жиму. Всі грунти підзони потребують суцільного вапнування і вне- сення високих доз органічних і мінеральних добрив.

Основними галузями сільського господарства північнотайгової підзони є оленярство, хутрове звірівництво і рибальство.

Природні умови середньотайгової підзони також малосприят- ливі для ведення землеробства. Орні землі займають тут менше 2% території. Основними культурами є жито, овес, ячмінь, багато- річні трави, в південних районах — льон.

Основними меліоративними заходами є осушення перезволоже- них ділянок і вапнування. Для підвищення родючості грунтів вно- сять високі дози органічних і мінеральних добрив. Підзона має ве-

ликі ресурси природних кормових угідь для розвитку м’ясо-молоч- ного тваринництва.

Південнотайгова підзона належить до території з інтенсивним землеробством і тваринництвом. Орні землі займають тут вже 17% території. Значні площі орних земель зайняті під картоплею, ово- чами, льоном, зерновими культурами, цукровими буряками, коноп- лями та іншими культурами.

При освоєнні грунтів проводять культуртехнічні роботи (кор- чування чагарників, вивезення валунів, планування), осушення, вапнування. Освоєні землі потребують систематичного внесення органічних і мінеральних добрив.