14.1. Зона арктичних грунтів

Клімат арктичної зони дуже суворий, холодний і сухий. Протягом року тут випадає 150—300 мм опадів, як правило, у вигляді снігу. Сніговий покрив незначний, а на підвищеннях зов- сім немає. Середньорічна температура становить –10—14°С, се- редня температура зимових місяців — –25—31°С, а найтеплішо- го літнього — +8—9°С. Тривалість безморозного періоду всього 12—14 днів. На всій території зони поширена багаторічна мерзло- та, яка є домінуючим фактором грунтоутворення. Суглинкові грун- ти відтаюють на глибину 30—40 см, піщані — на 75—100 см. Бага- торічна мерзлота уповільнює всі геохімічні і мікробіологічні про- цеси. В цих умовах переважає морозне фізичне вивітрювання, внаслідок чого формується покрив щебенистого дрібнозему. Для водного режиму арктичних грунтів характерна контрастність воло- гості протягом року. Навесні талі води застоюються на мерзлому горизонті і перезволожують грунт. Влітку під впливом цілодобової інсоляції і сильного вітру грунт пересихає і розтріскується.

Арктичні грунти формуються в передгір’ях та на морських те- расах. Основними грунтоутворюючими породами є щебенюваті і кам’янисті породи, які перекриті пухкими четвертинними відкла- дами морського та водно-льодовикового походження. Здебільшого вони мають супіщаний або легкосуглинковий склад.

Р ослинність зони представле- на в основному мохами і лишай- никами. Рослини оселяються в улоговинах куртинами та уздовж тріщин між полігонами. Трапля- ються тут також гриби, водорості і кілька видів квіткових. Ступінь покриття поверхні грунту не пере- вищує 25%. Річний приріст біо- маси становить 2,7—7,0 ц/га.

Рис. 23. Схематична будова арктич- ного типового (1) і тундрового глейового (2) грунтів.

Грунтовий покрив арктичної зони — це комплекс арктичних грунтів-плям і арктичних грунтів під рослинністю. В зв’язку з не- глибоким відтаванням арктичні грунти мають короткий профіль.

Підтип арктичних типових грунтів поширений в південній частині зони під мохово-різно-

травно-злаковою рослинністю, яка приурочена до морозобійних тріщин. Цей підтип має таку будову (рис. 23, 1).

Горизонт О — мохово-лишайникова подушка 2—3 см.

Горизонт А — гумусний, коричнево-бурий, потужність до 10 см, структура дрібногрудкувата або зерниста, тріщинуватий, ущільне- ний, суглинкового механічного складу.

Горизонт В — перехідний, світло-бурий, донизу темно-бурий, по- тужність 35—45 см, структура горіхувата, щільний, тріщинуватий, суглинковий.

Горизонт С — грунтоутворююча порода, мерзла, з лінзами і кристалами льоду.

Підтип пустинно-арктичних грунтів поширений в північній час- тині зони на рівних ділянках островів під мохово-лишайниковими куртинами. В літній період ці грунти відтаюють на глибину до 40 см. Поверхня арктичних пустинь розбита сіткою вертикальних морозобійних тріщин на полігональні форми розміром 10—20 см. На їх поверхні утворюється сольова кірка.

В грунтах цього підтипу виділяють такі горизонти:

А — гумусний, потужністю до 4 см, темно-коричневий, легкосуг- линковий, неміцна зерниста структура, містить багато рослинних решток.

В — перехідний, потужністю до 30—40 см, світло-коричневий, супіщаний, безструктурний.

С — грунтоутворююча порода, супіщана, мерзла маса. Арктичні грунти містять мало гумусу (1—2%, інколи до 6%), реакція грунтового розчину слабкокисла або нейтральна (рН =

= 6,0—6,5), сума увібраних катіонів не перевищує 12—15 мг-екв на 100 г грунту, ступінь насиченості основами 96—99%. У складі органічної речовини переважають фульвокислоти. Відношення Сг : Сф = 0,4—0,5. В грунтах зони багато рухомих форм заліза.

Оглеєння профілю арктичних грунтів слабко виражене. Неве- лика кількість опадів, щебенюватість материнської породи і дре- нуюча роль тріщин зумовлюють аеробний процес грунтоутворення.

Примітивні грунти-плями формуються на центральній частині полігонів, які вкриті синьозеленими водоростями. Лишайників і ви- щих рослин на цих грунтах немає.

На понижених ділянках рельєфу із застійними водами під мо- хово-злаковою рослинністю формуються болотні арктичні грунти, серед яких є глейові і неглейові.

На низинних берегах островів, які заливаються під час припли- вів, формуються маршеві солончакові грунти. У верхньому горизон- ті вони містять близько 1% водорозчинних солей.

Арктичні грунти непридатні для використання в сільському гос- подарстві. Проте їх можна використовувати для організації мис- ливських угідь і заповідників з метою збереження та збільшення чисельності рідкісних видів тварин (білий ведмідь, вівцебик, пта- хи тощо).