13.2. Грунтово-географічне районування

Грунтово-географічне районування — це поділ те- риторії на грунтово-географічні регіони, однорідні за структурою грунтового покриву, поєднанням факторів грунтоутворення і мож- ливостями сільськогосподарського використання.

Сучасна схема грунтово-географічного районування розроблена Грунтовим інститутом ім. В. В. Докучаєва (м. Москва) спільно з

іншими установами (1962). У цій розробці прийнято таку систему таксономічних одиниць (1962):

1. Грунтово-біокліматичний пояс

2. Грунтово-біокліматична область

Для рівнинних територій Для гірських територій

3. Грунтова зона 4. Грунтова провінція 5. Грунтовий округ 6. Грунтовий район

3. Гірська грунтова провінція (вертикальна структура грунтових зон) 4. Вертикальна грунтова зона 5. Гірський грунтовий округ 6. Гірський грунтовий район

Опорними одиницями грунтово-географічного районування є: на рівнинних територіях—грунтова зона, в горах — гірська грун- това провінція.

Грунтово-біокліматичний пояс — це сукупність грунтових зон і гірських грунтових провінцій, об’єднаних подібністю радіаційних і термічних умов. У межах кожного поясу виділяють грунтово-біо- кліматичнІ області.

Грунтово-біокліматична область — це сукупність грунтових зон і гірських провінцій, об’єднаних (крім радіаційних і термічних умов) подібними умовами зволоження і континентальності, які зу- мовлюють особливості грунтоутворення, вивітрювання і розвитку рослинності на даній території. За ступенем континентальності об- ласті поділяють на океанічні, континентальні і екстраконтиненталь- ні, за характером зволоження — на гумідні, перехідні (субгумідні, субаридні) і аридні.

Грунтова зона — ареал зонального типу грунту і супутніх йому інтрозональних грунтів.

Грунтова провінція — частина грунтової зони, яка відрізняєть- ся специфічними особливостями грунтів і умовами грунтоутворен- ня (зволоження, континентальність, температура).

Грунтовий округ — частина грунтової провінції є певним типом грунтових комбінацій, який зумовлений характером рельєфу і грун- тоутворюючих порід.

Грунтовий район — частина грунтового округу, яка характеризу- ється однотипною структурою грунтового покриву (закономірним чергуванням в межах району тих самих грунтових комплексів).

Гірська грунтова провінція — ареал поширення чітко визначе- ного ряду вертикальних грунтових зон, який зумовлений положен- ням гірської країни в системі грунтово-біокліматичних областей.

Значення інших таксономічних одиниць районування грунтів од- накові для рівнинних і гірських територій.

Тривалий час вчені багатьох країн працювали над проблемою грунтово-географічного районування світу. Детальну характерис- тику грунтового покриву Земної кулі наведено в спеціальних моно- графіях і підручниках М. А. Глазовської (1972—1973), Б. Г. Роза- нова (1977), М. М. Розова і М. М. Строганової (1979). Зусиллями грунтознавців і агрономів різних країн складено загальну схему грунтово-біокліматичних областей світу (див. форзац 2).

Нижче наведено перелік грунтових областей, виділених на схе- мі грунтово-біокліматичного районування світу:

Полярний пояс: П₁ — Північно-Американська, П₂ — Євразіат- ська.

Бореальний пояс: а) тайгово-лісові області: Б₁ — Північно- Американська, Б₂ — Ісландсько-Норвезька, Б₃ — Європейсько- Сибірська, Б₄ — Берінгово-Охотська, Б₅ — Вогняноземельська; б) мерзлотно-тайгові області: Бм₁ — Північно-Американська,. Бм₂ — Східно-Сибірська.

Суббореальний пояс: а) лісові області; СБл₁ — Північно-Аме- риканська східна, СБл₂ — Північно-Американська західна, СБл₃ — Західно-Європейська, СБл₄ — Східно-Азіатська, СБл₅ — Південно- Американська, СБл₆ — Новозеландсько-Тасманська; б) степові області: СБ₁ — Північно-Американська, СБ₂ — Євразіатська, СБ₃ — Південно-Американська; в) пустинні і напівпустинні обла- сті: СБп₁ — Центрально-Азіатська, СБп₂ — Північно-Американ- ська, СБп₃ — Південно-Американська.

Субтропічний пояс: а) області вологих лісів: СТл₁ — Північно- Американська, СТл₂ — Східно-Азіатська, СТл₃ — Південно-Аме- риканська, СТл₄ — Австралійська; б) посушливі області: СТ₁ — Північно-Американська, СТ₂ — Середземноморська, СТ₃ — Східно- Азіатська, СТ₄ — Південно-Американська, CT₅ — Південно-Афри- канська, СТ₆ — Австралійська; в) пустинні і напівпустинні. області: СТп₁ — Північно-Американська, СТп₂ — Афро-Азіатська, СТп₃ — Південно-Американська, СТп₄ — Південно-Африканська, СТп₅  —  Австралійська.

Тропічний пояс: а) області вологих лісів: Тл₁ — Американська, Тл₂ — Африканська, Тл₃ — Австрало-Азіатська; б) саванні обла- сті: Т₁ — Центрально-Американська, Т₂ — Південно-Американ- ська, Т₃ — Афро-Азіатська, Т₄ — Австралійська; в) пустинні і на- півпустинні області: Тп₁ — Південно-Американська, Тп₂ — Афро- Азіатська, Тп₃ — Південно-Африканська, Тп₄ — Австралійська.

Таке районування дає змогу оцінити в узагальненій формі по- ширення головних типів грунтів Земної кулі в тісному зв’язку з кліматичними умовами. Грунти і клімат, як відомо, є головними факторами, які визначають біологічну продуктивність ландшафтів, набір сільськогосподарських культур і їх урожайність. Тому грун- тово-біокліматичне районування одночасно є і грунтово-агроеко-

логічним. Грунтово-біокліматичні області світу М. М. Розов і В. М. Фрідлянд розглядають як агрогрунтові області.

В наш час найдетальніше вивчено грунтовий покрив Європи і Азії. Тому фактичний матеріал третього розділу посібника базу- ється в основному на даних літературних джерел, які присвячені географії грунтів цих частин світу.

Розділ 14

ГРУНТИ ПОЛЯРНОГО (холодного) ПОЯСУ

В межах полярного поясу виділено дві полярні об- ласті: Північно-Американська і Євразійська. В межах Євразійської області виділено дві грунтові зони: арктичну і субарктичну (тунд- рову).

Арктична зона займає острови Північного Льодовитого океану і вузьку смугу азіатської частини материка. Субарктична зона тун- дрових грунтів розташована на південь від арктичної. Вона про- стягається від Скандинавії на схід до Берингової протоки. На півдні межує з тайгово-лісовою зоною.

В грунтоутворенні арктичної і субарктичної зон багато спіль- них рис.