- •I.Б.Чорний
- •Поняття про грунт
- •Роль грунту в природі і житті людини
- •Грунтознавство як наука
- •Методи вивчення грунту
- •Короткий нарис історії грунтознавства
- •Частина і
- •1.1. Вивітрювання гірських порід
- •1.2. Основні грунтоутворюючі породи
- •1.3. Механічний склад грунтоутворюючих порід і грунтів
- •1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів
- •2.1. Роль мікроорганізмів у грунтоутворенні
- •2.2. Роль вищих рослин у грунтоутворенні
- •2.3. Участь тварин у грунтоутворенні
- •3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні
- •3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
- •3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
- •3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
- •3.5. Роль вітру в грунтоутворенні
- •4.1. Роль макрорельєфу
- •4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу
- •4.3. Поняття про структуру грунтового покриву
- •5.1. Виробнича діяльність людини
- •5.2. Грунтові води
- •5.3. Вулканічний попіл
- •6.1. Стадійність грунтоутворення
- •6.2. Спрямованість процесів грунтоутворення
- •6.3. Геохімія грунтоутворення
- •6.4. Енергетика грунтоутворення
- •6.5. Час як фактор грунтоутворення
- •7.1. Фазовий склад грунту
- •7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти
- •7.3. Структура грунту
- •7.4. Забарвлення грунту
- •7.5. Новоутворення і включення в грунтах
- •7.6. Класифікація грунтів
- •8.1. Склад органічної частини грунту
- •8.2. Утворення і склад гумусу
- •8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин
- •8.4. Екологічна роль гумусу
- •8.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в грунтах
- •9.1. Поняття про вбирну здатність грунту та її типи
- •9.2. Грунтові колоїди і грунтовий вбирний комплекс
- •9.3. Ємкість вбирання та її значення
- •9.4. Екологічне значення вбирної здатності грунту
- •9.5. Грунтовий розчин
- •9.6. Кислотність грунтів
- •9.7. Лужність грунтів
- •9.8. Буферність грунтів
- •10.1. Стан і форми води в грунті
- •10.2. Водні властивості грунту
- •10.3. Водний баланс і типи водного режиму грунту
- •10.4. Склад грунтового повітря та його роль у грунтоутворенні
- •10.5. Повітряні властивості і повітряний режим грунту
- •11.1. Природна радіоактивність грунтів
- •11.2. Штучна радіоактивність грунтів
- •11.3. Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в грунтах
- •12.1. Грунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва
- •12.2. Родючість грунту
- •12.3. Грунт і охорона здоров’я населення
- •12.4. Значення грунту в геологічній службі
- •12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва
- •13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
- •13.2. Грунтово-географічне районування
- •14.1. Зона арктичних грунтів
- •14.2. Зона тундрових грунтів
- •15.1. Грунти європейсько-сибірської тайгово-лісової області
- •15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу
- •15.3. Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
- •15.4. Грунти берингово-охотської тайгово-лісової області
- •16.1. Грунти суббореальних лісових областей
- •16.2. Грунти суббореальних лісостепових і степових областей
- •16.2.1. Грунти зони Лісостепу
- •16.2.2. Зона звичайних і південних чорноземів
- •16.2.3. Грунти сухих степів
- •16.3. Грунти суббореальних напівпустинь і пустинь
- •16.3.1. Грунти напівпустинь
- •16.3.2. Сіро-бурі грунти пустинь
- •16.3.3. Зона малокарбонатних сіроземів передгірської напівпустині
- •17.1. Грунти вологих субтропічних лісів
- •17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
- •17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь
- •18.1. Особливості тропічного грунтоутворення
- •18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
- •18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
- •18.2.2. Червоні фералітні грунти
- •18.3. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей
- •18.3.1. Червоно-бурі грунти сухих саван
- •18.3.2. Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників
- •18.3.3. Чорні тропічні грунти
- •18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу
- •19.1. Джерела накопичення солей в грунтах
- •19.2. Солончаки
- •19.3. Солонці
- •19.4. Солоді
- •20.1. Умови грунтоутворення
- •10.2. Агрогрунтове районування
- •20.3. Характеристика основних типів грунтів україни
- •20.3.1. Грунти Українського Полісся
- •20.3.2. Грунти Лісостепу
- •20.3.3. Грунти Степу
- •20.3.4. Грунти сухих степів
- •20.3.5. Грунти Гірського Криму і Карпат
- •21.1. Особливості формування гірських грунтів
- •21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн
- •21.3. Основні типи гірських грунтів та особливості їх використання
- •22.1. Євразія
- •22.2. Африка
- •22.3. Північна америка
- •22.4. Південна америка
- •22.5. Австралія
- •23.1. Загальні відомості про земельні ресурси світу
- •23.2. Земельний фонд світу та ступінь його використання
- •24.1. Принципи раціонального земле-користування і завдання охорони грунтів
- •24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
- •24.3. Промислова ерозія і рекультивація грунтів
- •24.4. Охорона грунтів від забруднення хімічними препаратами
- •24.5. Охорона гумусного стану грунтів
- •24.6. Водні меліорації і охорона грунтів
- •24.7. Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів
- •24.8. Участь школи в охороні грунтів
- •24.9. Правові основи охорони грунтів в україні
13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
Географія грунтів одночасно вивчає закономірності просторових змін грунтів і причини цих змін. Причинами просторо- вих змін грунтів є просторові зміни факторів грунтоутворення (клі- мату, грунтоутворюючих порід, рельєфу, рослинності і тваринного світу, діяльності людини, тривалості грунтоутворення тощо). Отже, закономірності географічного поширення грунтів є результатом складної взаємодії всіх факторів грунтоутворення.
Основними законами географії грунтів є: 1) закон горизонталь- ної зональності; 2) закон вертикальної зональності; 3) закон фаці- альності грунтів; 4) закон аналогічних топографічних рядів (зо- нальних типів грунтових комбінацій).
Закон горизонтальної зональності сформулював В. В. Докуча- єв у праці «К учению о зонах природы» (1899). Згідно з цим зако- ном основні типи грунтів поширені на поверхні континентів земної кулі широкими смугами (зонами), які послідовно змінюють одна одну відповідно до зміни клімату, рослинності та інших факторів грунтоутворення. Цей закон проявляється в наявності на земній
поверхні грунтово-біокліматичних поясів, які перетинають конти- ненти. В Північній півкулі виділяють п’ять широтних грунтово-біо- кліматичних поясів: полярний, бореальний, суббореальний, субтро- пічний і тропічний. Для кожного поясу характерні свої ряди типів. грунтів, які не зустрічаються в інших поясах.
Закон вертикальної зональності також відкрив В. В. Докуча- єв, вивчаючи грунтовий покрив Кавказу. В гірських системах про- стежується послідовна зміна типів грунтів у міру наростання абсо- лютної висоти від підніжжя гір до їх вершин у зв’язку зі зміною клімату, рослинності та інших факторів грунтоутворення. Склад грунтових зон в гірських країнах в основному аналогічний складу зон на рівнині.
Закон фаціальності грунтів обгрунтували Л. І. Просолов і І. П. Герасимов. Суть його полягає в тому, що місцеві провінціаль- ні (фаціальні) особливості клімату зумовлюють появу специфічних місцевих ознак грунтів і навіть формування інших типів. Така різ- номанітність зумовлена неоднаковою континентальністю клімату, неоднаковим сезонним розподілом опадів тощо.
Закон аналогічних топографічних рядів (вчення про зональні грунтові комбінації) остаточно сформулювали при проведенні ве- ликомасштабних грунтово-картографічних досліджень для потреб землевпорядкування. Основи його було закладено в працях В. В. Докучаєва, М. М. Сибірцева, Г. М. Висоцького, М. О. Дімо, С. О. Захарова, С. С. Неуструєва та інших вчених. Суть його в то- му, що поширення грунтів на великих територіях (в межах зон) зу- мовлене переважно впливом рельєфу, грунтоутворюючими порода- ми та іншими місцевими умовами грунтоутворення. У всіх зонах ця закономірність має аналогічний характер: на підвищених елемен- тах залягають автоморфні, генетично самостійні грунти, яким влас- тива акумуляція малорухомих речовин; на понижених елементах рельєфу формуються генетично підпорядковані грунти (гідроморф- ні), які акумулюють в своїх горизонтах рухомі продукти грунтоут- ворення; на схилах залягають перехідні грунти. В наш час вивчен- ня топографічних закономірностей поширення грунтів виділилось в окремий напрям географії грунтів під назвою вчення про струк- туру грунтового покриву (В. М. Фрідлянд, 1972).