12.4. Значення грунту в геологічній службі

Історія грунтового покриву Землі нерозривно пов’я- зана з історією земної кори. Відомо ряд прикладів формування оса- дових порід, зумовлених грунтовими процесами. Так, деякі родо- вища залізних і марганцевих руд утворилися в районах поширен-

ня давніх болотних грунтів. Бокситові родовища — внаслідок дав- нього тропічного грунтоутворення. Процеси вивітрювання і грунто- утворення, які відбувалися в минулі геологічні епохи, зумовили ут- ворення покладів цінних глин (каолінітів) і фосфоритів.

Грунтознавство допомагає вирішувати ряд важливих питань іс- торичної геології і геохімії. Так, вивчення похованих грунтів дає змогу відтворити географічну ситуацію того часу, коли ці грунти утворилися, добути дані з історії геологічних процесів, виявити зміну фізико-географічних умов (клімату, рельєфу) та ін.

Наявність у земній корі на порівняно невеликій глибині деяких корисних копалин впливає на хімічний склад грунту, змінює нор- мальний хід процесу грунтоутворення, характерний для даного ре- гіону. Виявлення таких «аномалій» в грунтовому покриві має важ- ливе значення для геологічної розвідки корисних копалин.

З цією метою розроблені спеціальні грунтово-геохімічні методи пошуку корисних копалин. Вони грунтуються на використанні хі- мічного аналізу грунтів, який свідчить про наявність в надрах Зем- лі тих чи інших корисних копалин. Ці методи є перспективними для пошуку нафти, газу, міді, урану та руд інших металів.

Геохіміки довели, що в грунтоутворюючих породах і грунтах навколо родовищ руд металів утворюється ареал з високим вміс- том рудних елементів. Саме над рудним тілом вміст цього елемента буває найвищий. Щоб знайти місце залягання рудного тіла, засто- совують метод металометрії. Суть цього методу полягає в тому, що на цій території в різних місцях беруть проби грунту і визначають в них вміст елемента, який є основним у складі цієї руди. Добуті результати математично обробляють, наносять на карту і знахо- дять пункти, де вміст цього елемента найбільший. Це дає змогу з. невеликими затратами коштів, робочої сили і часу знайти місце залягання руди.

Проводячи металометричні роботи, слід досконало вивчити ге- незис грунту і будову його профілю. Це дасть змогу правильно віді- брати проби грунту і недопустити помилок під час обробки даних геохімічних досліджень. З цією метою до складу геологічної екс- педиції має входити грунтознавець.

12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва

Процеси грунтоутворення певним чином змінюють фізико-механічні, фізико-хімічні та інші властивості верхніх шарів грунтоутворюючих порід. Такі зміни відбуваються в процесі засо- лення, осолодіння, оглеєння, оторфовування тощо. Ці особливості грунтів і грунтоутворюючих порід мають важливе значення в бу- дівельному грунтознавстві, в інженерно-геологічній службі. При

інженерно-геологічних дослідженнях слід враховувати вплив де- яких процесів грунтоутворення на будівельну характеристику грунтів.

Загальне і будівельне грунтознавство пов’язані між собою за- гальним об’єктом вивчення, яким є грунт і грунтоутворюючі поро- ли. Методика досліджень обох дисциплін збігається у вивченні за- гальних фізичних, фізико-механічних, фізико-хімічних та інших властивостей грунтів. Вивчення цих властивостей має однаково важливе значення як для загального грунтознавства, так і для ін- женерної геології.

Інженерно-геологічні властивості грунтів мають дуже важливе значення при будівництві будь-яких об’єктів. Від механічного і хі- мічного складу грунтів, хімічного складу грунтових вод, біохіміч- них реакцій в грунтах, від взаємодії будівельного матеріалу і грун- ту залежить довговічність дерев’яних, металевих і бетонних споруд.

Інженерно-геологічні дослідження грунтів і грунтоутворюючих порід потрібні для проектування і проведення промислового, цивіль- ного, гідротехнічного, оборонного, дорожнього та інших видів бу- дівництва. На основі цих досліджень проектують потужність фун- даментів, вибирають раціональний спосіб технічної меліорації грунтів, вибирають напрямок прокладання зрошувальних каналів, доріг, газопроводів тощо. Все це дає змогу прискорити і здешеви- ти будівництво об’єкта, підвищити його надійність і довговічність.

Недооцінка будівельних властивостей грунтів і грунтоутворюю- чих порід призводить до небажаних наслідків. В історії будівницт- ва відомо багато катастроф і аварій, які надовго виводили об’єкти з експлуатації. Так, дорога, прокладена на солончакових грунтах, швидко виходить з ладу тому, що бітум і бетон легко руйнуються водорозчинними солями. Бетонні і металеві конструкції швидко руйнуються на кислих грунтах.

При будівництві аеродромів слід враховувати вміст пилуватої фракції в грунтах, можливість утворення дернового покриття на полі, реакцію грунтового розчину.

У практиці будівництва відомі аварії Трансконського елевато- ра в Канаді у вересні 1913 р., залізобетонного автодорожнього мос- та через р. Казанку (Росія), нахил відомої вежі в м. Піза (Італія) та багато інших, які сталися внаслідок нерівномірного осідання грунту.

Частина III ГЕОГРАФІЯ ГОЛОВНИХ ТИПІВ ГРУНТІВ

Розділ 13

ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ГЕОГРАФІЇ ГРУНТІВ ТА ГРУНТОВО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Географія грунтів — один з важливих розділів грун- тознавства. Вона вивчає закономірності просторового поширення грунтів і є основою їх обліку і оцінки як природного ресурсу. Знан- ня законів географії грунтів, зональних та регіональних особливо- стей грунтового покриву потрібні для раціонального використання земельних ресурсів, охорони і меліорації грунтів.

Як наукова дисципліна географія грунтів виникла і почала роз- виватись на початку 80-х рр. XIX ст., коли В. В. Докучаєв та його учні заклали основу наукового грунтознавства та встановили зо- нальне поширення основних типів грунтів.

Важливу роль в розвитку географії грунтів відіграє карто- графія.