8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин

Гумусні речовини мають дуже важливе значення в грунтоутворенні, формуванні родючості грунту, живленні рослин. Роль окремих компонентів гумусу в цих процесах неоднакова, ос- кільки вони мають різні властивості. В землеробстві з давніх-да- вен відомо — чим більше гумусу в грунті, тим він родючіший. Чо- му ж грунти, багаті на перегній,є високородючими?

Гумінові кислоти надають грунтам темного забарвлення на- віть при незначному вмісті гумусу. Такі грунти, порівняно із світ- лими, краще поглинають сонячне проміння і тому мають кращий тепловий режим, що позитивно впливає на ріст і розвиток рослин. Через погану розчинність у воді вони накопичуються у верхньому шарі грунту і таким чином формують гумусний горизонт.

Основна маса гумінових кислот перебуває в грунті в стані ко- лоїдних міцел, що зумовлює підвищення ємкості вбирання даного грунту. А родючість, як відомо, залежить від величини ємкості вбирання. Чим більше у грунті міститься увібраних основ, тим більший запас поживних речовин для рослин. 100 г сухої маси гу- мінових кислот вбирає 400—600 мг-екв. Жоден глинистий міне- рал у природі не має такої високої ємкості вбирання.

На поверхні тонкодисперсних часток грунту гумінові кислоти реагують з залізом і алюмінієм, утворюючи органо-мінеральні дис- персні системи — гелі. Колоїди гумінових кислот цементують ме- ханічні частки грунту у процесі формування міцних, водостійких структурних агрегатів. Поліпшення структурного складу грунту також позитивно впливає на його родючість.

Гумінові кислоти містять багато зольних елементів, які при мінералізації гумусу переходять у легкодоступну для рослин фор- му. Таким чином, гумусні речовини зумовлюють регулярне засво- єння поживних речовин рослинами. Саме цим пояснюється загаль- новідомий факт: чим більше в грунтах гумусу, тим вища біологічна продуктивність рослин. Отже, гумус є поживою для мікроорганіз- мів, а для вищих рослин — джерелом зольних елементів і азоту.

Інакше на грунтоутворення впливають фульвокислоти та їх со- лі. Завдяки легкій розчинності вони швидко вимиваються в ниж- ні горизонти грунту і навіть за межі грунтового профілю. В умо- вах, де переважає синтез фульвокислот, грунти, як правило, бідні на гумус. Крім того, фульвокислоти є агресивними сполуками і здатні руйнувати мінерали грунту (карбонати, гідроксиди, алю- мосилікати), тобто здійснювати хімічне вивітрювання. Разом з неспецифічними кислотами вони є основним фактором процесу підзолоутворення в грунтах тайгово-лісових областей та інших регіонів з гумідним кліматом. Значна кількість фульвокислот син-

тезується також у грунтах, які погано провітрюються, наприклад у важких і перезволожених. За цих умов процеси розкладання ор- ганічних решток відбуваються повільно, тут нагромаджується ба- гато нерозкладених органічних решток. Такі грунти мають кислу реакцію, що негативно впливає на його родючість. При наявності в грунтах дво- і тривалентних катіонів утворюються фульвати. Фуль- вокислоти при цьому нейтралізуються і процес підзолоутворення не проявляється. Таке явище, зокрема, спостерігається на карбо- натних породах.

Таким чином, рівень родючості грунту залежить не лише від кількості гумусу, а й від його якості. В землеробстві слід дбати про накопичення в грунті гумусу, багатого на гумінові кислоти. Основними заходами щодо накопичення органічних речовин в грунті є: внесення органічних добрив, застосування зелених доб- рив, культура багаторічних трав, боротьба з ерозією, водна і хі- мічна меліорація, правильна система обробітку грунту, впрова- дження науково обгрунтованих сівозмін тощо.