7.1. Фазовий склад грунту

Грунт — багатофазне природне утворення. До його складу входять такі фізичні фази речовин: тверда, рідка, газова і жива речовина організмів, які населяють грунт.

Тверда фаза грунту формується в процесі грунтоутворення з материнської породи і відмерлих решток організмів. До її складу входять уламки первинних і вторинних мінералів, гірських порід, рослинних решток, гумусових речовин тощо. Отже, грунт — бага- токомпонентна органо-мінеральна система. Показниками, які ха- рактеризують грунт, є механічний, хімічний і мінералогічний склад, структура, пористість і будова.

Рідка фаза грунту (грунтовий розчин) — волога грунту з роз- чиненими мінеральними і органічними сполуками. Це динамічна фаза, яка має дуже важливе значення для грунтоутворення. Під її впливом відбуваються майже всі елементарні грунтові процеси. Г. М. Висоцький назвав грунтовий розчин «кров’ю землі».

Газова фаза грунту — грунтове повітря, яке заповнює пори грунту. У зв’язку з біологічними процесами склад грунтового по-

вітря відрізняється від атмосферного Рідка і газова фази грунту є антагоністами і тому перебувають у динамічній рівновазі.

Жива фаза грунту — сукупність організмів, які населяють грунт і беруть безпосередню участь у грунтоутворенні.

Завдяки тісному взаємозв’язку між фазами грунт функціонує як єдина система.

7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти

Поняття про грунтовий профіль і профільний ме- тод вивчення грунтів в науку ввів В. В. Докучаєв в кінці минулого століття. Основними складовими частинами профілю є генетичні горизонти. В сучасному грунтознавстві під генетичним горизонтом розуміють однорідні шари грунту, з яких складається грунтовий профіль і які різняться між собою зо морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Сукупність генетичних горизонтів називають грунтовим про- філем. Для кожного природного типу грунтоутворення характерна своя сукупність горизонтів. Всі горизонти в профілі взаємно по- в’язані і взаємно зумовлені. Вони формуються в процесі генезису грунту з материнської породи одночасно як єдине ціле. Отже, про- філь грунту—це генетична цілісність всіх його горизонтів.

В свій час В. В. Докучаєв виділив в грунті всього три генетич- них горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфа- віту А В С (А— перегнійно-акумулятивний, В — перехідний, С — материнська порода). З накопиченням знань про грунти ця номен- клатура горизонтів стала недостатньою. Над її доповненням і удо- сконаленням працювали Г. М. Висоцький, К. Д. Глінка, С. О. Заха- ров, Д. Г. Віленський, Б. Б. Полинов та ін.

У тридцятих роках нинішнього століття український грунтозна- вець О. Н. Соколовський (1936) запропонував принципово нову си- стему індексів. Детальніше її розробили його учні (М. К. Крупсь- кий та інші, 1979). Систему індексів О. Н. Соколовського в наш час з успіхом використовують в Україні.

Розвиток грунтознавства привів до виділення великої різнома- нітності генетичних горизонтів різних типів грунтів. На жаль, до сьогоднішнього дня у грунтознавстві різних наукових шкіл немає єдиного підходу до діагностики і символіки різних грунтових го- ризонтів. Далі наведено індексацію генетичних горизонтів, запро- поновану Б. Г. Розановим (1983), який сподівається, що ця систе- ма стане загальновизнаною і буде узаконена як стандартна (табл. 5).

Крім головних символів у всіх системах індексації використо- вується додаткова символіка, яка розкриває специфіку тих чи ін-

Таблиця 5. Система індексів генетичних горизонтів грунту

	Індекси горизонтів
Назва горизонтів	За систе- мою В.В. Докучаєва	За систе- мою О.Н. Соколовсь- кого	За систе- мою Б.Г. Розанова	Коротка характеристика
Торф’яний	ат	Т	Т	Формується на поверхні в умо вах постійного надмірного зволоження
Торф’яний мінералі- зований	ат	ТС	ТА	Орний торф’яний горизонт змінений осушенням і обро- бітком
Лісова підстилка або степова повсть	Ао	Но, Нл, Нс	О	Шар відмерлих органічних решток рослин і тварин
Дерновий	Ad	Hd	Ad	Формується під трав’янистою рослинністю, половину і біль- ше об’єму становлять коріння рослин
Перегнійний або торфово-перегнійний	А	ТН	АТ	Гумусно-акумулятивний, вміст органічної речовини 15–35%, мулуватий, чорний, постійно або періодично насичений водою
Гумусний	А; А1	Н	А	Гумусно-акумулятивний гори-зонт з вмістом органічних ре- човин до 15%
Орний	АОРН	Н	АОРН	Поверхневий гумусний гори- зонт, змінений обробітком
Елювіальний	A2	Е	Е	Освітлений, білястий, розта-шований під гумусним гори-зонтом (підзолистий, осолоді- лий та ін.)
Ілювіальний (пере- хідний)	В (В1, В2, B3)	І	В	Глинисто-ілювіальний (Bt), залізисто-ілювіальний (Bf), гумусо-ілювіальний (Bh), сольовий (Bsa), гіпсовий (Bcs) та ін.
Глейовий	G	Gl	G	Формується в умовах постій-ного надмірного зволоження, має сизе або оливкове забарв-лення, іноді з іржавими пля-мами
Солонцевий	В1	Sl	Впа	Характерний для солонців, має високий вміст обмінного Na+
Карбонатний	Вк	Ік, Рк	Вса
Материнська порода	С	Р	С
Підстилаюча порода	D	D	D

ших горизонтів. Так, в системі О. Н. Соколовського перехідні гори- зонти позначають мішаними символами, які складаються з симво- лів основних горизонтів. Наприклад, Не — гумусно-елювіальний,

Рис. 12. Типи будови грунтових профілів (за Б. Г. Розановим. 1983): 1 — примітивний; 2 — неповнорозвинений; 3 — нормальний; 4 — слабкодиферен- ційований; 5 — порушений (еродований); 6 — реліктовий; 7 — багаточленний; 8 — поліциклічний; 9 — порушений (перевернутий); 10 — мозаїчний (строкатий).

Іh — ілювіально-гумусний, Egl — елювіально-глейовий, Pk — кар- бонатна материнська порода та ін.

Отже, українська символіка більше відбиває характерні озна- ки горизонтів.

Різноманітні природні умови зумовлюють велику різноманіт- ність грунтових профілів. За характером співвідношення генетич- них горизонтів всі грунтові профілі поділяють на дві великі групи:

Р ис. 13. Схема формування (будови) профілю автоморфних (1) і гідроморфних грунтів (2).

прості і складні. В межах кожної групи виділяють кілька типів грунтових профілів.

До групи простих профілів належать грунти з примітивним, не- повнорозвиненим, нормальним, слабкодиференційованим і еродо- ваним профілями.

До групи складних профілів належать профілі реліктового, ба- гаточленного, поліциклічного, перевернутого глибоким обробітком, строкатого (мозаїчного грунтів) (рис. 12). Переважна кількість су- часних зональних і інтрозональних грунтів мають нормальний тип будови профілю, який і потрібно детально вивчити.

Залежно від ландшафтно-геохімічних умов формування грунти поділяють на дві групи: автоморфні і гідроморфні.

Лвтоморфні грунти формуються на добре дренованих вододілах під впливом низхідного руху атмосферних опадів, які зумовлюють рух хімічних елементів зверху донизу.

Гідроморфні грунти формуються в умовах близького заляган- ня грунтових вод. У цьому разі грунтоутворення відбувається під впливом висхідного руху води, яка періодично або постійно зба- гачує грунт хімічними сполуками і таким чином формується хіміч- ний склад грунту. Схеми будови автоморфного і гідроморфного грунтів наведені на рис. 13.