5.1. Виробнича діяльність людини

У процесі виробничої діяльності людина за допо- могою потужних засобів впливає на навколишнє середовище, в тому числі на грунт, що призводить до значних змін в природних екологічних системах, до змін в процесі грунтоутворення.

Освоюючи цілинні землі, людина створює сприятливі умови для росту і розвитку культурних рослин. Однак при цьому порушується динамічна рівновага всіх компонентів природного ландшафту: змі- нюється характер рослинності, склад мікроорганізмів і зоофауни, характер обміну речовин і енергії в системі грунт — рослина тощо. Змінюється вплив інших факторів грунтоутворення: клімату, рельє- фу, материнської породи.

Обробіток грунту, регулювання водного режиму (осушення, зро- шення, снігозатримання), внесення добрив, хімічні та інші види меліорацій докорінно змінюють хімічний склад грунту, його фізич- ні, теплові і водні властивості.

Таким чином, з початком обробітку цілинного грунту починає змінюватися характер грунтоутворення. Грунт переходить з при- родної до культурної фази свого розвитку, до культурного процесу грунтоутворення. Суть цього процесу спрямовується на утворення потужного гумусного горизонту, який повинен мати високу біоло- гічну активність, високий вміст гумусу, сприятливий структурний склад, оптимальний поживний, тепловий, водний і повітряний ре- жими.

Основними факторами впливу на грунт на всіх етапах культур- ного грунтоутворення є культурні рослини, механічний обробіток грунту, удобрення та різноманітні меліоративні заходи. Роль даних факторів в грунтоутворенні детально вивчають у курсі агрономіч- ного грунтознавства.

Систематичне поліпшення властивостей грунту і підвищення його родючості шляхом застосування агротехнічних заходів назива- ють окультуренням грунту. В окультурених грунтах створюються сприятливі умови для росту і розвитку рослин.

5.2. Грунтові води

На значних територіях суші земної кулі грунти фор- муються під прямим впливом грунтових вод (гідроморфні грунти). Наявність грунтових вод на глибині гумусного горизонту і в грунто- утворюючій породі є одним з критеріїв оцінки водного режиму грунту, його агровиробничих властивостей. Грунтова волога може бути тимчасовою, сезонною. Формується вона в результаті інфільт- рації дощової, снігової або зрошувальної води. Близький до поверх- ні водоносний горизонт може утворитись в результаті виходу на- порних підземних вод.

Доведено, що грунтові води, які залягають на глибині більше 10—12 м, не впливають на грунтоутворення. При заляганні на гли- бині 7—10 м вони впливають на грунтоутворення через рослини, які засвоюють вологу на цій глибині. Якщо грунтові води заля- гають на глибині 4—7 м, то в нижній частині грунтового профіліо з’являється капілярна волога, яка несе з собою водорозчинні солі. Постійний приток вологи забезпечує живлення рослин і тим поси- лює акумуляцію органічної речовини. Крім того, під впливом цієї вологи змінюється хімічний склад нижніх горизонтів грунту. Це так звані напівгідроморфні грунти. До цієї групи належать чорні тропічні грунти, грунти прерій і лучних степів.

При незначній глибині грунтових вод (1—3 м) капілярна во- лога бере активну участь в грунтоутворенні, в житті рослин, у фор- муванні хімічного складу грунту. У верхніх горизонтах грунту аку- мулюються хімічні сполуки. Значна кількість капілярної вологи витрачається на випаровування і транспірацію. Такі грунти нази- вають гідроморфно-акумулятивними, вони часто є засоленими.

Джерела надходження води в грунтові води дуже різноманітні. Здебільшого це інфільтрація атмосферних опадів, зрошувальних вод, через русло річки, через іригаційні споруди, надходження па- водкових вод тощо.

При високому заляганні грунтових вод (1,0—1,5 м) в заплавах і дельтах річок, низинних болотах розвивається глейовий або тор- фово-глейовий процес грунтоутворення. Грунтові води в цих умо-

вах є постійно діючим фактором акумуляції механічних часток і хімічних елементів. Тут формуються високородючі гідроморфні за- плавні грунти (алювіальні лучні, торфо-глейові, дернові, глейові, алювіальні, лучно-болотні).

Своєрідне підводне грунтоутворення відбувається на мілковод- дях заток, озер, водосховищ тощо. Біогенним фактором тут є рос- лини гідатофіти і гідрофіти (водорості, очерет, стрілолист, рдест, латаття, сусак тощо). На дні водоймища накопичується спочатку тонкий глинястий алювій, в який занурені корені рослин. Тут же живе величезна кількість мікроорганізмів, нижчих і вищих тварин. З часом утворюються брижі, драговина, відкладається сапропель, торф.