4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу

Форми мезорельєфу — це форми середніх розмірів за висотою і протяжністю (кілька квадратних кілометрів). При- кладом таких форм є яри, балки, улоговини, тераси, долини струм- ків, горби тощо. Виникли вони в результаті геологічних процесів денудації, утворення континентальних відкладів тощо.

Під мікрорельєфом розуміють дрібні форми рельєфу, які зай- мають незначні площі і є деталями крупних форм. Сюди належать горбочки, пониження, купини, невеликі западини, спучування, кар- стові воронки, берегові вали тощо.

Елементи мезо- і мікрорельєфу перерозподіляють сонячну енер- гію і вологу атмосферних опадів на даній території.

Перерозподіл сонячної енергії визначається наявністю схилів

неоднакової крутизни і експозиції. Північні схили у всі пори року на всій території Північної півкулі дістають менше тепла, ніж пів- денні, і тому холодні. Різниця температури грунту влітку між пів- нічними і південними схилами при однаковій їх крутизні може до- сягати 5—8°.

Особливості теплового режиму на схилах різних експозицій не- однаково впливають на їх водний режим і характер рослинності. Це зумовлює формування різнотипних грунтів. На південних схи- лах грунти формуються в умовах відносно меншого зволоження і більш контрастного температурного режиму, що характерно для південнішої зони. У зв’язку з цим на південних схилах, як правило, розвивається землеробство, а північні схили залишаються неосво- єними.

Нерівності рельєфу зумовлюють стікання поверхневих вод. Во- да атмосферних опадів стікає по схилах з підвищених елементів рельєфу в понижені. В результаті підвищені ділянки втрачають частину вологи, а грунти понижених одержують їх додатково.

З перерозподілом вологи по елементах рельєфу пов’язана міг- рація твердих і водорозчинних продуктів вивітрювання і грунтоут- ворення. Стікаючі по схилах дощові і талі води несуть з собою частки грунту і розчинені сполуки, які акумулюються на понижених ділянках. Таким чином, грунтоутворення на різних елементах ре- льєфу відбувається в різних гідротермічних і геохімічних умовах.

За положенням на рельєфі і характером перерозподілу атмос- ферних опадів виділяють три групи грунтів, які називають гене- тичними рядами зволоження.

На підвищених елементах рельєфу в умовах вільного стоку по- верхневих і при глибокому заляганні грунтових вод, тобто в авто- номних ландшафтно-геохімічних умовах, під впливом низхідного руху води по профілю формуються автоморфні грунти.

Гідроморфні грунти формуються на понижених ділянках рельє- фу в умовах тривалого застою поверхневих вод або при неглибо- кому (менше 3 м) заляганні грунтових вод, які збагачені хімічними елементами і сполуками, принесеними з підвищених елементів. Ці грунти формуються залежно від ландшафтно-геохімічних умов під впливом висхідного руху води.

Грунти, які формуються в автономних умовах, але їх коротко- часно затоплюють поверхневі води або вони формуються при не- глибокому (3—6 м) заляганні грунтових вод, називають напівгід- роморфними (лучно-чорноземні грунти).

Грунти, які формуються в умовах сезонного грунтового зволо- ження, називають автоморфно-гідроморфними.

Залежність гідроморфних грунтів від хімічного складу порід і грунтів підвищених елементів рельєфу називають геохімічним спо- лученням грунтів.