3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
Ефективний вплив тепла і світла на біологічні і грунтоутворюючі процеси можливий лише при наявності достат- ньої кількості вологи. Тому значення атмосферних опадів у грун- тоутворенні дуже велике. На грунтоутворення певним чином впли- ває як кількість, так і сезонний розподіл атмосферних опадів.
Атмосферні опади, які надходять у грунт, розчиняють міне- ральні та органічні сполуки, переміщують їх в нижні горизонти (вилуговують), переносять рухомі форми сполук і механічні част- ки з підвищених елементів рельєфу на понижені. Ці процеси здій- снюють води поверхневого і підземного стоків.
Під впливом атмосферних опадів відбуваються процеси гід- ролізу первинних мінералів і формування вторинних глинистих мінералів. Атмосферні опади приносять на поверхню грунту пи- луваті частки, розчинені солі, кислоти, азот, аміак, CO2, токсичні сполуки. Волога атмосферних опадів утримується в порах і капі- лярах грунту і використовується рослинами для синтезу органіч- ної речовини, яка в майбутньому витрачається на поповнення за- пасу гумусних речовин і є джерелом енергії і поживних речовин
для тварин і мікроорганізмів. Таким чином, атмосферні опади пря- мо і опосередковано впливають на процеси гуміфікації.
Низхідний рух води врешті-решт формує генетичні горизонти грунту — гумусний, елювіальний, ілювіальний та ін. Інтенсивний стік атмосферних опадів спричинює водну ерозію грунтів.
Характер атмосферних опадів на даній території впливає на термічний режим грунтів. Так, відсутність потужного снігового покриву в районах з суворими зимами (Сибір, Центральна Азія) призводить до глибокого промерзання і розтріскування грунту, на значних територіях утворюється багаторічна мерзлота. Потужний сніговий покрив утеплює грунт. Все це впливає на процеси грунто- утворення і зумовлює особливості землеробства.
Ступінь зволоження грунтів зумовлює їх хімічний склад. В аридних областях формуються грунти з високим вмістом карбо- натів і водорозчинних солей, з низьким вмістом гумусу, з малою ємкістю вбирання. В гумідних ландшафтах посилюється проми- вання грунту, підвищується вміст гумусу, глинистих мінералів і вбирна здатність грунту. В умовах перезволоження значно під- вищується кислотність грунту, знижуються вміст гумусу і ємкість вбирання.
3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
Раніше було висвітлено окремо вплив атмосфер- них опадів і температури на грунтоутворення. Насправді ці фак- тори тісно взаємопов’язані і діють сукупно. Тому, оцінюючи роль клімату як фактора грунтоутворення, слід одночасно враховувати вплив атмосферних опадів і температури. Вчені грунтознавці вже давно шукали форму вираження сукупного впливу теплоти і опа- дів на грунтоутворення. Над цим питанням працювали Г. М. Ви- соцький, Б. Б. Полинов, Р. Лянг, Г. Ієнні, В. Р. Волобуєв та інші.
Було запропоновано кілька варіантів вираження сукупного впли- ву тепла і опадів, але вони не набули загального визнання.
Оригінальним підходом до вирішення цієї проблеми стала кон- цепція гідротермічних рядів, яку розробив В. Р. Волобуєв (1956). Він довів загальнопланетарний зв’язок між атмосферними опада- ми, середньорічними температурами, радіаційним балансом, ви- паровуванням і особливостями грунтового покриву. На основі ана- лізу співвідношення цих факторів було встановлено гідротермічні умови формування основних типів грунтів і виділено їх кліматич- ні ареали (рис. 8).
За гідротермічними умовами грунти поділяють на дві катего- рії.
Рис. 8. Кліматичні ареали основних типів грунтів світу і гідротермічна система (за В. Р. Волобуєвим, 1956):
1 — піски пустинь; 2 — сіроземи: 3 — бурі грунти напівпустинь; 4 — каштанові грунти; 5 — каштанові грунти Африки; 6 — чорноземи; 7 — сірі лісові; 8 — підзолисті грунти; 9 — бурі лісові; 10 — тундрові грунти; 11 — жовтоземи; 12 — червоноземи; 13 — коричневі грун- ти сухих лісів і чагарників (Африка); 14 — чорні тропічні грунти; 15 — бурі грунти тро- пічних напівпустинь; 16 — червоно-бурі грунти саван.
1. Грунти, в яких біологічні процеси пригнічені. Вони утво- рились у регіонах з низьким зволоженням (500 мм за рік), але в різних термічних поясах. До цієї категорії належать сіроземи пус- тинь, каштанові і тундрові грунти.
2. Грунти, що утворилися у теплих і помірних тропічних ши- ротах. Ця категорія грунтів сформувалась в обмежених термічних умовах, але в широкому діапазоні кількості атмосферних опадів (1000—5000 мм за рік). Це—бурі лісові грунти, жовтоземи суб- тропіків і латеритні вологих тропіків.
На графіку позначено ряди зволоження (гідроряди) і терміч- ні ряди. Гідроряди об’єднують грунти, які формуються в різних термічних умовах, але в умовах майже однакового зволоження. Терморяди, навпаки, об’єднують грунти, які формуються в умовах різного зволоження, але в близьких термічних умовах. Всього по- значено сім гідрорядів (пустинний (А), сіроземний (В), каштано- рий (С), чорноземний (D), три підзолистих (Е, F, G)) і сім тер- морядів (арктичний (І), субарктичний (II), помірно холодний
(IІІ), помірний (IV), помірно теплий (V), субтропічний (VI) і тропічний (VII)).
Сумарний ефект сукупного впливу опадів і температури на грунтоутворення дуже складний. Характер процесу грунтоутворен- ня, крім того, залежить від поєднання гідротермічних умов з ре- льєфом, геохімічним балансом речовин та іншими факторами.