- •I.Б.Чорний
- •Поняття про грунт
- •Роль грунту в природі і житті людини
- •Грунтознавство як наука
- •Методи вивчення грунту
- •Короткий нарис історії грунтознавства
- •Частина і
- •1.1. Вивітрювання гірських порід
- •1.2. Основні грунтоутворюючі породи
- •1.3. Механічний склад грунтоутворюючих порід і грунтів
- •1.4. Вплив грунтоутворюючих порід на формування і географію грунтів
- •2.1. Роль мікроорганізмів у грунтоутворенні
- •2.2. Роль вищих рослин у грунтоутворенні
- •2.3. Участь тварин у грунтоутворенні
- •3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні
- •3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
- •3.3. Вплив атмосферних опадів на грунтоутворення
- •3.4. Сукупний вплив атмосферних опадів і температури на грунтоутворення
- •3.5. Роль вітру в грунтоутворенні
- •4.1. Роль макрорельєфу
- •4.2. Значення форм мезо- і мікрорельєфу
- •4.3. Поняття про структуру грунтового покриву
- •5.1. Виробнича діяльність людини
- •5.2. Грунтові води
- •5.3. Вулканічний попіл
- •6.1. Стадійність грунтоутворення
- •6.2. Спрямованість процесів грунтоутворення
- •6.3. Геохімія грунтоутворення
- •6.4. Енергетика грунтоутворення
- •6.5. Час як фактор грунтоутворення
- •7.1. Фазовий склад грунту
- •7.2. Грунтовий профіль і генетичні горизонти
- •7.3. Структура грунту
- •7.4. Забарвлення грунту
- •7.5. Новоутворення і включення в грунтах
- •7.6. Класифікація грунтів
- •8.1. Склад органічної частини грунту
- •8.2. Утворення і склад гумусу
- •8.3. Роль гумусних речовин в грунтоутворенні та живленні рослин
- •8.4. Екологічна роль гумусу
- •8.5. Географічні закономірності розподілу гумусних речовин в грунтах
- •9.1. Поняття про вбирну здатність грунту та її типи
- •9.2. Грунтові колоїди і грунтовий вбирний комплекс
- •9.3. Ємкість вбирання та її значення
- •9.4. Екологічне значення вбирної здатності грунту
- •9.5. Грунтовий розчин
- •9.6. Кислотність грунтів
- •9.7. Лужність грунтів
- •9.8. Буферність грунтів
- •10.1. Стан і форми води в грунті
- •10.2. Водні властивості грунту
- •10.3. Водний баланс і типи водного режиму грунту
- •10.4. Склад грунтового повітря та його роль у грунтоутворенні
- •10.5. Повітряні властивості і повітряний режим грунту
- •11.1. Природна радіоактивність грунтів
- •11.2. Штучна радіоактивність грунтів
- •11.3. Динаміка вбирання та міграції радіоактивних елементів в грунтах
- •12.1. Грунт як основний засіб сільськогосподарського виробництва
- •12.2. Родючість грунту
- •12.3. Грунт і охорона здоров’я населення
- •12.4. Значення грунту в геологічній службі
- •12.5. Вивчення грунтів для потреб будівництва
- •13.1. Основні закономірності географічного поширення грунтів
- •13.2. Грунтово-географічне районування
- •14.1. Зона арктичних грунтів
- •14.2. Зона тундрових грунтів
- •15.1. Грунти європейсько-сибірської тайгово-лісової області
- •15.2. Генетичні особливості та народногосподарське значення грунтів підзолистого типу
- •15.3. Грунти східно-сибірської мерзлотно-тайгової області
- •15.4. Грунти берингово-охотської тайгово-лісової області
- •16.1. Грунти суббореальних лісових областей
- •16.2. Грунти суббореальних лісостепових і степових областей
- •16.2.1. Грунти зони Лісостепу
- •16.2.2. Зона звичайних і південних чорноземів
- •16.2.3. Грунти сухих степів
- •16.3. Грунти суббореальних напівпустинь і пустинь
- •16.3.1. Грунти напівпустинь
- •16.3.2. Сіро-бурі грунти пустинь
- •16.3.3. Зона малокарбонатних сіроземів передгірської напівпустині
- •17.1. Грунти вологих субтропічних лісів
- •17.2. Грунти сухих субтропічних лісів і чагарникових степів
- •17.3. Грунти субтропічних напівпустинь і пустинь
- •18.1. Особливості тропічного грунтоутворення
- •18.2. Грунти постійно- і сезонно-вологих лісів і високотравних саван
- •18.2.1. Червоно-жовті фералітні грунти
- •18.2.2. Червоні фералітні грунти
- •18.3. Грунти саванних і ксерофітно-лісових областей
- •18.3.1. Червоно-бурі грунти сухих саван
- •18.3.2. Коричнево-червоні грунти ксерофітних лісів і чагарників
- •18.3.3. Чорні тропічні грунти
- •18.4. Грунти напівпустинних і пустинних областей тропічного поясу
- •19.1. Джерела накопичення солей в грунтах
- •19.2. Солончаки
- •19.3. Солонці
- •19.4. Солоді
- •20.1. Умови грунтоутворення
- •10.2. Агрогрунтове районування
- •20.3. Характеристика основних типів грунтів україни
- •20.3.1. Грунти Українського Полісся
- •20.3.2. Грунти Лісостепу
- •20.3.3. Грунти Степу
- •20.3.4. Грунти сухих степів
- •20.3.5. Грунти Гірського Криму і Карпат
- •21.1. Особливості формування гірських грунтів
- •21.2. Висотна поясність грунтового покриву гірських країн
- •21.3. Основні типи гірських грунтів та особливості їх використання
- •22.1. Євразія
- •22.2. Африка
- •22.3. Північна америка
- •22.4. Південна америка
- •22.5. Австралія
- •23.1. Загальні відомості про земельні ресурси світу
- •23.2. Земельний фонд світу та ступінь його використання
- •24.1. Принципи раціонального земле-користування і завдання охорони грунтів
- •24.2. Ерозія грунтів та заходи боротьби з нею
- •24.3. Промислова ерозія і рекультивація грунтів
- •24.4. Охорона грунтів від забруднення хімічними препаратами
- •24.5. Охорона гумусного стану грунтів
- •24.6. Водні меліорації і охорона грунтів
- •24.7. Охорона грунтів від забруднення елементами важких металів
- •24.8. Участь школи в охороні грунтів
- •24.9. Правові основи охорони грунтів в україні
3.2. Тепловий режим і теплові властивості грунту
Швидкість і характер хімічних, біологічних і фі- зико-хімічних процесів зумовлюються тепловим режимом грунту, який сформувався на даній території.
Тепловим режимом грунту називають суму явищ надходження, перенесення, акумуляції і віддачі тепла. Тепловий режим харак- теризує тепловий стан грунту. Основним його показником є тем- пература грунту. На формування теплового режиму грунту впли- вають атмосферний клімат (приток сонячної радіації, умови зво- ложення, континентальність тощо), рельєф, рослинність, сніговий покрив і теплові властивості грунту.
Тепловими властивостями грунту називають сукупність власти- востей, які зумовлюють здатність грунту поглинати і переміщувати в своїй масі теплову енергію. До них належать: теплопоглинання, теплоємкість і теплопровідність.
Теплопоглинальна (відбивальна) здатність—здатність грунту поглинати (відбивати) променеву енергію Сонця. Вона виража- ється відношенням кількості відбитої енергії до кількості енергії, яка досягла поверхні грунту (альбедо, А, %). Чим менше альбедо, тим більше поглинає грунт сонячної радіації. Альбедо залежить від кольору, вологості, рослинного і снігового покриву, структур- ного стану і вирівняності поверхні грунту. Темні вологі грунти поглинають більше сонячної радіації, ніж світлі і сухі. Так, аль- бедо вологого чорнозему становить 8, а сухого сірозему — 25— 30%.
Теплоємність — кількість тепла, потрібного для нагрівання 1 г грунту (питома теплоємність) або 1 см3 грунту (об’ємна тепло- ємність) на 1 °С. Теплоємність залежить від мінералогічного і ме- ханічного складу грунту, вмісту органічних речовин, вологості і пористості грунту. Найбільшу теплоємність мають вологі глинис- ті грунти, оскільки вода і глинисті мінерали мають найбільшу теп- лоємність серед інших компонентів грунту. Для нагрівання та- ких грунтів потрібно багато тепла. Швидко нагріваються сухі піщані грунти тому, що кварц і повітря мають низьку теплоєм- ність.
Теплопровідність — здатність грунтової маси проводити теп- ло. Вимірюється кількістю тепла, яке проходить за 1 сек через 1 см2 грунту завдовжки 1 см. Найбільшу теплопровідність мають кварцевий пісок і вода, найменшу — повітря і органічні речовини. В середньому теплопровідність мінеральної частини в 100 разів більша теплопровідності повітря і в 28 разів теплопровідності во- ди. Тому пухкі грунти мають малу теплопровідність, а вологі — велику.
Для характеристики теплового режиму грунту використовують добовий і річний хід температури на певних глибинах, тепловий баланс і глибину промерзання даного грунту.
Залежно від середньорічної температури і характеру промер- зання грунту В. М. Дімо (1972) виділила 4 типи температурного режиму грунтів: мерзлотний, тривало сезоннопромерзаючий, се- зоннопромерзаючий і непромерзаючий.
Мерзлотні грунти характерні для територій з багаторічною мерзлотою, їх середньорічна температура є мінусовою.
В тривало сезоннопромерзаючих грунтах переважають плюсові середньорічні температури. Тривалість їх промерзання 5 місяців і більше.
Сезоннопромерзаючі грунти мають плюсову середньорічну тем- пературу. Тривалість їх промерзання не більше 5 місяців.
Непромерзаючі грунти мають плюсову середньорічну темпе- ратуру профілю і не промерзають. Характерні для субтропічного і тропічного поясів та для теплової південноєвропейської фації по- мірного поясу.
У практиці землеробства широко застосовують прийоми регу- лювання теплового режиму грунтів. Так, приток сонячного тепла до поверхні грунту і його випромінювання регулюють шляхом затінення рослинністю, мульчуванням, розпушенням, влаштуван- ням утеплених грядок, гребенів, снігозатриманням тощо.