3.1. Значення сонячної радіації в грунтоутворенні

Сонячне світло, яке приносить теплову енергію на поверхню Земної кулі, є основним джерелом енергії для життя і грунтоутворення.

Сонячна енергія, увібрана грунтом, витрачається на такі про- цеси, як нагрівання, випаровування, транспірація, фотосинтез, синтез гумусу тощо.

Теплові умови грунтоутворення на нашій планеті дуже різно- манітні, але в загальних рисах вони зумовлені величинами ра- діаційного балансу.

Величини радіаційного балансу корелюють з такими показни- ками, як середньорічна температура і сума активних температур (табл. 4).

Високі середньорічні температури (+32; +35 °С) характерні для тропіків, найнижчі (—30; —35 °С) — для полярних областей. Отже, різниця середньорічних температур на Землі досягає 60 —  70 °С.

Таблиця 4. Планетарні термічні пояси

Пояс	Середньорічна температура повітря, °С			Радіаційний баланс, кДж/(см2 ·рік)		Сума активних темпера-тур, °С, за рік на півден-ній межі (в Північній півкулі) поясів
Полярний		– 23 — 15	21 — 42		400 — 500
Бореальний		– 4 + 4	42 — 84		2400
Суббореальний		+ 10	84 — 210		4000
Субтропічний		+ 15	210 — 252		6000 — 8000
Тропічний		+ 32	252 — 336		8000 — 10000

Сума активних температур використовується для агрономіч- ної і грунтової оцінки територіального термічного режиму. Для трав’янистої рослинності активними є температури вище +5°С, для лісової — вище +10 °С.

З табл. 4 видно, що середньорічна температура, величина ра- діаційного балансу і сума активних температур за рік збільшу- ються від полярних областей до тропічних. Природно, що в цьому ж напрямку збільшуються інтенсивність вивітрювання, синтез ор- ганічної маси, активізується життєдіяльність тварин і мікроорга- нізмів. У тому ж напрямку підвищується інтенсивність грунтоут- ворюючих процесів: руйнування мінералів, розкладання органіч- них решток, синтез гумусних кислот тощо. За високих середньо- річних температур утворюється більше глинистих часток як про- дукту інтенсивного вивітрювання.

Температура грунту впливає на швидкість хімічних реакцій. Згідно з правилом Вант-Гоффа, при підвищенні температури на 10°С швидкість хімічних реакцій збільшується у 2—3 рази. Тому в районах з високою середньорічною температурою геохімічні про- цеси відбуваються значно швидше, ніж у широтах з холодним клі- матом. Це зумовлює річну швидкість вивітрювання, формування різних кір вивітрювання і, як наслідок, різноманітний хімічний склад грунтів. Крім того, від температури залежить ступінь ди- соціації хімічних сполук у водних розчинах. При підвищенні тем- ператури від 0 до 50°С дисоціація збільшується у 8 разів.

Одним з елементарних процесів грунтоутворення є випарову- вання грунтової вологи, який залежить від температури. Випаро- вування зумовлює підвищення концентрації грунтового розчину і випадання солей в осад, що спричинює утворення вторинних мі- нералів і соленакопичення в грунтах.

Крім того, температура впливає на розчинення газів в грунто- вому розчині, на швидкість коагуляції і пептизації та інші фізи- ко-хімічні процеси.