Лекція 5 на тему „Основи трудового права України” План лекції

1. Предмет і система трудового права.

2. Джерела трудового права.

3. Основні принципи трудового права.

4. Суб’єкти трудового права.

5. Трудові правовідносини.

6. Колективні договори та угоди.

7. Правова організація працевлаштування.

8. Трудовий договір: поняття, умови укладання, форма, строк і види

трудового договору.

9. Робочий час.

10. Час відпочинку.

11. Правове регулювання оплати праці.

12. Трудова дисципліна.

13. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору.

14. Правове забезпечення охорони праці.

15. Трудові спори.

16. Соціальне забезпечення: поняття та види пенсій і допомог.

1. Предмет і система трудового права

Трудове право – провідна галузь українського права, яка є системою правових норм, що регулюють сукупність трудових відносин працівників з роботодавцями, а також інші відносини, що випливають з трудових або тісно пов’язані з ними і встановлюють права й обов’язки в галузі праці на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та відповідальності у разі їх порушення.

Предмет трудового права — це основа, база, з огляду на яку постає потреба з'ясувати взаємозв'язок працівників з роботодавцями з приводу праці, причому не всякої праці, а тільки тієї, що пов'язана з її суспільною організацією або випливає з неї, створюючи відповідний комплекс, де трудові відносини є головними.

Особливість сучасного розвитку суспільно-трудових відносин як основи предмета трудового права полягає в тому, що монополія державних підприємств як роботодавців втрачає уста­лені позиції, оскільки Конституція України від 28 червня 1996 р. законодавчо закріпила існування чотирьох форм власності: державної, комунальної, колективної і приватної (ст.13, 14, 41, 142 і 143).

До методів правового регулювання праці — невід'ємної другої складової трудового права як самостійної галузі у складі цілісної системи національного права України — належать до­говірний порядок виникнення трудових відносин, рівноправність сторін трудового договору з підпорядкуванням їх у процесі праці правилам внутрішнього трудового розпорядку специфічний правовий спосіб захисту трудових прав сторін трудового договору як органом трудового колективу (комісією з трудових спорів), так і державним органом (судом), участь працівників у правовому регулюванні праці через своїх представників, профспілки, трудові колективи.

Трудове право поділяється на дві групи. Перша — загальна частина, до якої входять такі інститути:

1. поняття і предмет трудового права;

2. основні принципи трудового права;

3. джерела трудового права;

4. суб'єкти трудового права;

5. трудові правовідносини;

6. колективний договір;

7. правова організація працевлаштування працівників.

Друга група самостійних інститутів трудового права утворює особливу частину трудового права, до якої входять:

1. трудовий договір;

2. робочий час і час відпочинку;

3. оплата праці;

4. трудова дисципліна;

5. матеріальна відповідальність;

6. охорона праці;

7. поєднання роботи з навчанням;

8. нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю;

9. трудові спори.

Предметом трудового договору є сам про­цес праці робітника й службовця за певною спеціальністю чи кваліфікацією і з обов'язковим підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку.

2. Джерела трудового права

Джерела трудового права — це різноманітні нормативні акти органів державної влади та управління, що регулюють трудові та інші відносини, тісно з ними пов’язані , можуть бути двох видів:

1. що містять тільки норми трудового права (наприклад, Кодекс законів про працю Украї­ни);

2. що містять норми різних галузей права, в тому числі тру­дового (їх називають комплексними).

Серед основних джерел трудового права слід виділити Конституцію України від 28 червня 1996 р. і КЗпП України від 10 грудня 1971 р.

Конституція України як Основний Закон нашої держави забезпечує єдність правового регулювання праці на всіх підприємствах не­залежно від форми власності, закріплює принципи такого регу­лювання, які реально виявляються у конституційних трудових правах, в юридичних гарантіях щодо всієї системи трудового законодавства .