4. Перелік контрольних питань

1. Розкрийте поняття та зміст правового статусу інваліда.

2. Визначте поняття «інвалід», «інвалідність».

3. Розкрийте поняття «обмеження життєдіяльності», «ступінь обмеженості життєдіяльності.

4. Які особи мають право на соціальний захист та допомогу з боку держави за інвалідністю.

5. Розкрийте поняття професійної і трудової реабілітації.

6. Назвіть основні міжнародні документи, що декларують рівні права осіб із обмеженими можливостями.

7. Як у законодавстві України забезпечуються права осіб з обмеженими можливостями на гідну працю.

8. Розкрийте сутність поняття «реабілітаційний (трудовий) потенціал».

9. Які організації та установи здійснюють професійну та трудову реабілітацію осіб з обмеженими можливостями.

10. Яка роль служби зайнятості в реалізації конституційного права інвалідів на гідну працю.

11. Назвіть функції служби зайнятості щодо працевлаштування інвалідів.

5. Тестові завдання для перевірки знань

1). Інвалідність − це:

А. Міра втрати працездатності.

Б. Міра втрати здоровۥя.

В. Міра втрати здоров'я та обмеження життєдіяльності.

Г. Стійкий розлад функцій організму.

2). Професійна реабілітація − це:

А. Система заходів, спрямованих на підготовку особи до професійної

діяльності.

Б. Система заходів, спрямованих на оволодіння трудовими навичками.

В. Система заходів, спрямованих на повернення особи до активної участі у житті.

Г. Опанування особою знань та навичок, необхідних для її незалежного проживання у соціальному середовищі.

3). Одним із критеріїв ефективності соціально−економічної політики по відношенню до інвалідів є:

А. Досягнення повної або часткової реабілітації.

Б. Інтеграція в суспільство.

В. Забезпечення працевлаштування.

Г. Рівень матеріальної допомоги по інвалідності.

4). Направлення інваліда до центру зайнятості має здійснюватись:

А. Дільничним лікарем.

Б. Громадськими організаціями інвалідів.

В. МСЕК.

Г. Реабілітаційно−навчальними центрами для інвалідів.

5). Контроль за виконанням ІПР в межах своїх повноважень здійснюють:

А. Громадські організації.

Б. МСЕК.

В. Органи праці та соціального захисту населення, служби зайнятості, реабілітаційні установи, розпорядники відповідних коштів.

Г. Фонд соціального захисту інвалідів.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

6. Забезпечення гарантій зайнятості та соціального захисту безробітних осіб з обмеженими можливостями

Конспект лекції. Автор докт. мед. наук, ст. наук. співр. Н.В.Коляденко

План

• Нормативно − правове забезпечення працевлаштування інвалідів.

• Поняття «інвалід», «інвалідність», «особа з обмеженими можливостями». Структура інвалідності в Україні та динаміка працевлаштування інвалідів.

• Роль служби зайнятості у забезпеченні професійної та трудової реабілітації інвалідів.

Нормативно−правове забезпечення працевлаштування інвалідів

Інвалідність − це соціальний феномен, уникнути якого неспроможне жодне суспільство. За даними Організації Об’єднаних Націй, у світі нараховується приблизно 450 мільйонів осіб із порушеннями фізичного та психічного розвитку, що становить майже десяту частину загальної кількості населення нашої планети. Всесвітня Організація Охорони Здоров’я нараховує кількість таких людей у межах 13%, причому наявна тенденція до зростання цієї цифри. Кожна держава відповідно до рівня свого розвитку формує соціальну та економічну політику по відношенню до інвалідів. Одним із основних критеріїв ефективності цієї політики має бути орієнтація на досягнення повної реабілітації – зняття статусу інваліда, або часткової реабілітації – переходу у більш легку групу інвалідності.

Інваліди відносяться до уразливих груп населення, потребують соціальної захищеності через те, що їм важко конкурувати на ринку праці в сучасних економічних умовах.

Згідно з Конституцією України, кожному громадянину держави гарантовано право на працю, вільне обрання професії та можливість заробляти собі на життя працею.

Загальна декларація прав людини, прийнята резолюцією 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 р., проголошує, що: кожна людина має право на працю, вільний вибір, справедливі та сприятливі умови праці та на захист від безробіття; кожна людина має право на освіту; освіта повинна бути безплатною, принаймні початкова і загальна; початкова освіта має бути обов’язковою; технічна та професійна освіта мають бути загальнодоступними, а вища освіта − однаково доступною для всіх відповідно до здібностей кожного.

Декларація про права розумово відсталих осіб, проголошена резолюцією 2856 (ХХVІ) Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1971р., свідчить, що розумово відстала особа має право на освіту, навчання, відновлення працездатності і підтримку, які дозволять їй максимально розвивати свої здібності і можливості. Декларація про права інвалідів, прийнята резолюцією 3447 (ХХХ) Генеральної Асамблеї ООН 9 грудня 1975 р., проголошує право інвалідів на освіту, ремісничу професійну підготовку та відновлення працездатності, на допомогу, консультації, на послуги з працевлаштування та інші види обслуговування, які дозволять їм максимально проявити свої можливості та здібності і прискорять процес їх соціальної інтеграції або реінтеграції. Згідно з резолюцією 48/96 Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р., необхідно організовувати професійне навчання інвалідів; державам слід визнавати принцип рівних можливостей в сфері початкової, середньої та вищої освіти для дітей, молоді та дорослих, які мають інвалідність; освіта інвалідів має бути невід’ємною частиною загальної освіти; необхідно забезпечити адекватний доступ і допоміжні послуги для задоволення потреб осіб з різними формами інвалідності; особливу увагу треба приділяти такій категорії, як дорослі інваліди, особливо жінки.

Департаментом з міжнародних економічних та соціальних питань Секретаріату Організації Об’єднаних Націй в рамках Десятиріччя інвалідів ООН (1983 – 1992 рр.) підготовлений Посібник по забезпеченню рівних можливостей для інвалідів, рекомендований для використання консультантами урядів у сфері розробки національних програм з питань інвалідності. Згідно цього посібнику, освіта інвалідів повинна по можливості здійснюватися в рамках загальної шкільної системи, а відповідальність за їх навчання має покладатись на органи освіти. Системи освіти дітей та дорослих, які є інвалідами, мають бути індивідуалізовані, доступні для місцевого населення, бути всеохоплюючими і надавати можливість вибору. Треба забезпечити участь інвалідів у програмах навчання для дорослих, приділяючи особливу увагу сільським районам. Інвалідам треба надати можливість для отримання освіти на університетському рівні. Закони і постанови не повинні становити перепони зайнятості інвалідів. Для гарантування відповідного працевлаштування на відкритому ринку праці треба надавати такі послуги, як оцінка професійної придатності, професійна підготовка.

Конвенція 142 Міжнародної організації праці „Про професійну орієнтацію та професійну підготовку в галузі розвитку людських ресурсів”, прийнята в Женеві 4 червня 1975 р. і ратифікована Україною 7 серпня 1979 р., звертає увагу на всебічний та скоординований розвиток політики і програми професійної орієнтації та професійної підготовки, тісно пов’язані із зайнятістю, зокрема через державні служби зайнятості; надання змоги всім особам, в тому числі інвалідам, на основі рівності й без дискримінації, розвивати і застосовувати свої здібності до праці у своїх власних інтересах і відповідно до своїх прагнень, враховуючи потреби суспільства.

21 березня 1991р. було прийнято Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”, що законодавчо забезпечує здобуття інвалідами освіти і професійної підготовки. У відповідності з цим Законом, інший документ − Закон України «Про освіту» − проголошує, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від будь-яких обставин, в тому числі стану здоров'я. Закон України „Про професійно-технічну освіту” надає інвалідам державні гарантії отримання професійно-технічної освіти на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, а також переважне право на зарахування до професійно-технічних навчальних закладів. 2 березня 2005 року постановою Верховної Ради України був прийнятий за основу проект Закону України „Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я”, спрямований на створення законодавчої бази для задоволення потреб осіб з обмеженими можливостями здоров’я в отриманні освіти та створення сприятливих умов для їх адаптації та інтеграції в суспільство.

Умови для відновлення або здобуття трудових навичок, отримання освіти, професійної підготовки і перепідготовки, працевлаштування з урахуванням функціональних можливостей осіб з інвалідністю визначає Закон „Про реабілітацію інвалідів в Україні” від 6 листопада 2005 р.

Таким чином, міжнародні організації в своїх документах приділяють багато уваги проблемі забезпечення рівних прав інвалідів, їхньої інтеграції в суспільство. В Україні, відповідно до міжнародних вимог, створено належну нормативно − правову базу для забезпечення права осіб із обмеженими можливостями на гідну працю.