3.2 Другий етап

Заходи з психологічної корекції. Психологічне консультування.

Основні завдання другого етапу полягають у проведенні відповідно до індивідуальної програми реабілітації повного комплексу всіх заходів психологічної реабілітації, а саме: заходів з психологічної корекції та психологічного консультування.

Заходи з психологічної корекції

Діагностичне тестування проводиться тричі для всіх слухачів центрів за стандартним діагностичним набором та по мірі необхідності зі слухачами «групи ризику» (із застосуванням додаткових методик), що дозволяє простежувати динаміку зміни психоемоційного стану слухача та корегувати соціально-психологічну реабілітаційну програму, а також попереджувати ускладнення психоемоційного стану, які відбуваються через зміну середовища, нових умов та напруженого навчального графіку, до якого переважна більшість слухачів не звикла.

До заходів цього етапу також відноситься проміжний зріз, який передбачає проведення психологічного тестування і корекцію (в разі необхідності) індивідуальної програми реабілітаційних заходів.

Основні діагностичні методики, які застосовуються під час проміжного зрізу «Соціально-комунікативний розвиток» та «Ціннісні пріоритети».

Індивідуальна психодіагностика проводиться під час цього етапу професійної реабілітації за запитом слухача.

Індивідуальна робота передбачає психопрофілактику, психокорекційну допомогу, психолекторій, надання психологічних консультацій (за зверненням).

Методи індивідуальної роботи психолога обираються самим психологом в залежності від проблеми слухача та особливостей його психічних функцій. Проводяться стандартні форми роботи: психоконсультації та психокорекція.

Психологічне консультування

Психологічне консультування - багатофункціональний вид індивідуальної роботи психолога зі слухачами, в рамках якого можуть бути вирішені наступні завдання:

• надання допомоги слухачам, що зазнають труднощів у навчанні, спілкуванні або психічному самопочутті;

• навчання слухачів навичкам самопізнання, саморозкриття і самоаналізу, використання своїх психологічних особливостей і можливостей для успішного навчання і розвитку;

• надання психологічної допомоги і підтримки слухачам, що знаходяться в стані актуального стресу, конфлікту, сильного емоційного переживання.

Мета психологічного консультування — допомогти слухачеві у вирішенні його проблеми. Психологічне консультування в умовах центру професійної реабілітації проводиться з метою вирішення особистісних проблем слухачів, надання екстреної допомоги слухачам, що потрапили в гострі кризові ситуації, знаходяться в депресивному стані чи страждають від наслідків психотравми минулого.

Консультування організовується, в більшості випадків, за запитом з боку слухача. Проте в практиці роботи центрів професійної реабілітації інвалідів бувають ситуації, коли психолог робить певні кроки, не чекаючи добровільного звернення до нього слухача.

Психологічні консультації надаються якщо:

• цілі слухача несумісні з теперішнім рівнем його фізичної, розумової та емоційної діяльності (при наявності пошкодження спинного мозку наполягає на тому, що він буде займатись тяжкою ручною працею; людина з судинно-мозковим ураженням стверджує, що повернеться до попередньої роботи водія автобуса);

• слухач неохоче набуває більшої самостійності, внаслідок чого страждають інші члени родини (після інсульту здатний ходити з опорною палицею і артрозом, але вимагає, щоб дружина покинула роботу, залишалась удома і доглядала його);

• виявляє згубну поведінку, незважаючи на наполягання її припинити (зловживає алкоголем, наркотиками чи приписаними ліками;);

• демонструє класичні прояви тривоги, депресії чи інших емоційних розладів (наприклад, спостерігається безсоння, поганий апетит, збудження, неконтрольовані вибухи емоцій та погіршення соціальних стосунків);

• виявляє рівень активності, яка значно поступається попереднім фізичним можливостям (наприклад, слухач з незначними м’язово-скелетними порушеннями проводить багато часу в ліжку, нарікаючи на біль, або ж вибирає вид діяльності, який є занадто легкий щодо його розумових здібностей).

• цілі слухача суперечливі, нереалістичні, недосяжні або неясні щодо навчання та подальшого працевлаштування.

Основним методом аналізу специфічної ситуації, в якій знаходиться слухач, якого консультують, є консультаційна бесіда. При проведенні консультаційної бесіди можна рекомендувати п’ятиетапну модель її побудови (див. Додаток 5 ).

З цією метою можна використовувати такі методи психологічної діагностики, як:

1. Проективні методики (Люшер, ДДЛ, Тест Роршаха, ТАТ);

2. Методики виявлення вад особистісного розвитку (фізичного, інтелектуального розвитку, мотиваційній та ЕВС);

3. Методики виявлення проблем взаємодії в навчальній діяльності, комунікативній сфері.

В ході індивідуального консультування слухачі отримують необхідні їм психологічні знання і навчаються методам контролю і саморегуляції психоемоційного стану. Часто в ході проведення цієї роботи виявляються особи з відхиленнями від нормального процесу соціальної адаптації і приймається рішення про їх психокорекцію.

Зазвичай основним джерелом інформації про ефективність консультування є оцінка самого слухача. Така оцінка має певні обмеження, але все таки найбільш об’єктивно відображає дійсне становище. Бажано, щоб оцінка результатів самим слухачем була досить конкретна. Тому одне з найважливіших завдань психолога як консультанта — допомогти слухачеві конкретизувати свої досягнення в ході консультування.

Закінчення консультування зводиться до обговорення і узгодження оцінок досягнутого ефекту представлених слухачем і психологом.

Психокорекція.

Найбільш складною і актуальною ділянкою праці практичного психолога в центрі професійної реабілітації інвалідів є психокорекція, яка проводиться, якщо в ході психологічної консультації виявлені відхилення від функціональної норми в поведінці слухача.

Корекція означає виправлення. Корекційний вплив спрямований на окремі психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування людини з інвалідністю.

Корекція психічних функцій здійснюється у напрямку подолання чи послаблення вад, порушень в діяльності цих функцій. Корекція розвитку особистості здійснюється з метою подолання статичних якостей особистості, які виявили себе як дисфункційні. Для інвалідів характерним є постійний вплив несприятливих факторів, до яких відносяться складні життєві ситуації, що пов’язані з неадекватним сприйняттям оточуючих, прогресуванням захворювання та різким погіршенням соматичного стану. Тому, розглядаючи проблеми адаптації до несприятливих факторів у світлі вирішення психокорекційних завдань, слід звернути увагу на необхідність формування у слухачів уміння не лише протидіяти складним обставинам життя, але й здатності раціонально використовувати набутий досвід для подальшого особистісного розвитку та самовдосконалення.

Завдання та зміст психокорекційних заходів у системі психологічного супроводу професійного навчання інвалідів різних нозологічних груп спрямовуються на:

• досягнення позитивних змін в емоційній та когнітивній сферах;

• зниження рівня особистісної та ситуативної тривожності;

• уникнення або подолання депресивних станів;

• корекцію неадекватних самооцінок;

• соціальну та професійну інтеграцію;

• розкриття особистісного потенціалу, стимулювання до самостійного пошуку нових можливостей самореалізації, зокрема у професійній діяльності.

Система психологічного супроводу професійного навчання інвалідів повинна включати комплекс психокорекційних заходів. У комплексі з іншими заходами психологічної допомоги психологічна корекція повинна спрямовуватись на розвиток ключових властивостей психіки та особистісних якостей слухачів, що забезпечить відновлення або профілактику порушень психологічного здоров’я, підвищення рівня психофізичної готовності до професійної діяльності, їхню соціальну адаптацію та інтеграцію в систему сучасних суспільних відносин.

Через суттєві відмінності в характеристиках групової і індивідуальної психології виділяють індивідуальну та групову психокорекцію. В ході коректуючої дії створюються умови виникнення емоційно насичених ситуацій, під час яких і можуть бути досягнуті психокорекційні цілі.

Методи групової психокорекції направлені на розвиток комунікативних здібностей слухачів, їх рефлексивних навиків (вміння аналізувати поведінку і стан членів групи і свою власну, ситуацію і себе в ній), уміння адекватно сприймати себе і оточуючих. При цьому виробляються і коректуються норми особистої поведінки і міжособової взаємодії, а також розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах.

Групова психокорекція проводиться як із спеціально підібраними для цієї мети групами, так і з реальними навчальними групами. У таких групах успішно вирішуються завдання групової взаємодії, поліпшення в них психологічного клімату, оптимізації взаємозв’язків, розвитку професійної компетентності тощо.

Критеріями оцінки успішності здійснення психокорекційних заходів у системі психологічного супроводу професійного навчання інвалідів виступають: особистісна оцінка слухачем ступеня своєї адаптації до нових умов навчальної та професійної діяльності.

В роботі центрів професійної реабілітації інвалідів використовуються такі види психокореційної роботи:

корекція емоційного розвитку – метою цього виду роботи є підвищення рівня активності і самостійності слухача. До основних методів корекції емоційних порушень відносять: метод десенсибілізації, психоаналіз, аутогенне тренування, поведінковий тренінг, арт-терапію, терапію грою;

психологічна корекція при дисгармонійному психічному розвитку - метою цього виду роботи є гармонізація особистісної структури слухача. Для реалізації цих цілей рекомендуються спеціальні групові заняття з використанням психодрами, системи психорегулюючих тренувань, методів психодинамічного, поведінкового, когнітивного і ін. напрямів психокорекції з метою усунення або згладжування психотравмуючих чинників. В основу повинні бути покладені корекція психічних функцій і емоційно-вольової сфери психіки слухача, формування самооцінки, навичок адекватного спілкування в навколишньому соціальному середовищі;

корекція розвитку особи - основною метою цього виду роботи є формування продуктивних видів взаємин з оточуючими, розвиток і вдосконалення комунікативних функцій, розвиток компетентності в питаннях нормативної поведінки та емоційно-вольовій регуляції поведінки та допомога інвалідові у вирішенні психотравмуючих ситуацій.

Разом з індивідуальним консультуванням і психотерапією результативною є участь слухачів у груповій психологічній роботі. Ефективно працююча група сприяє саморозумінню і вирішенню особистих проблем. Учасники групи мають можливість не тільки успішно взаємодіяти з іншими, але і досягати внутрішнього комфорту і повною мірою використовувати свій потенціал. Групова робота здійснюється як правило у вигляді психологічних тренінгів та групових консультацій, котрі сприяють вирішенню психологічних проблем та набуттю необхідних навичок, ефективній адаптації до умов навчання, виявленню та усуненню складнощів у стосунках слухачів з викладачами та іншими працівниками центру, налагодженню взаєморозуміння та співпраці, виявленню та усуненню конфліктних ситуацій, що виникають у групах слухачів, сприянню у подоланні інвалідами негативного впливу хвороби на проведення навчання та соціалізації.

Ефективність роботи в групі, на відміну від індивідуального консультування, полягає в тому, що участь в ній дає можливість кожному слухачеві індивідуально проявити себе, отримати зворотний зв’язок і встановити атмосферу довір’я.

Необхідно враховувати, що групові заняття дають додатковий позитивний ефект на процес підвищення групової згуртованості в групах.

При складанні тренінгової програми необхідно враховувати, що участь в тренінговій групі припускає наявність певного рівня розвитку мислення та рефлексії у людини, а ефективність групової взаємодії залежить від готовності індивіда працювати над собою, внутрішньої потреби щось змінити в собі і наполегливості в досягненні мети. Для підвищення ефективності групової роботи в програму тренінгу необхідно включати вправи на розвиток рефлексії учасника. Етапи проведення психологічного тренінгу (додаток 6).

В рамках психологічного тренінгу найбільш поширені групова дискусія і ігровий метод. Групова дискусія використовується в основному у формі аналізу конкретних ситуацій і у формі групового самоаналізу.

Багато учасників зазнають труднощів в озвучуванні своїх проблем в присутності інших, не розкриваються і протягом заняття можуть відмовчуватися, ховатися за правилами групової роботи. Доцільно включати на перших етапах - вправи, які сприяють встановленню атмосфери довіри між членами групи.

Згідно наказу Мінпраці від 12.04.2007 №155 «Про затвердження Соціальних нормативів у сфері професійної реабілітації інвалідів для центрів професійної реабілітації інвалідів системи Міністерства праці та соціальної політики України» зі слухачами центрів професійної реабілітації інвалідів мають проводитися психологічні розвиваючі тренінги з метою:

• формування життєвих цілей — з включенням наступних блоків: особистісного, емоційного, комунікативного, інтеграційного та соціальної активності;

• формування впевненості у собі — передбачає розвиток навичок вирішення конфліктів, вміння говорити «ні», позитивно сприймати себе та інших людей, бути самим собою;

• розвиток комунікативності — спрямований на формування навичок спілкування, позитивного сприйняття себе та оточуючих, формування та розвиток групової взаємодії (почуття належності до групи, навичок кооперації, взаємосприйняття та розуміння, вміння допомагати іншим людям та приймати допомогу від них);

• розвитку самопізнання, самосвідомості, самоповаги та саморегуляції;

• розвитку інтелектуальних здібностей для підвищення зосередженості, концентрації уваги, покращення ефективності процесів мислення й пам'яті та інших навичок, що допомагають у процесі навчання;

• подолання можливих стресових ситуацій — передбачає опанування основними стратегіями виходу зі стресових ситуацій (методом релаксації, аутогенного тренування тощо);

• особистісного зростання;

• мотиваційні тренінги.

Позитивною є також практика спільного проведення практичним психологом і фахівцем з соціальної реабілітації ряду тренінгів з соціальної реабілітації за такою тематикою: сенситивність; креативність (розвиток особистісного потенціалу); подолання агресії та гніву (розвиток навичок вирішення конфліктів, опанування основних стратегій виходу зі стресових ситуацій тощо); тілесно-орієнтованої терапії; арт-терапії.

З метою проведення якісної оцінки і підведення підсумків тренінгу можуть використовуватися:

• самозвіти учасників тренінгу;

• експертні оцінки керівників тренінгу — оцінка ефективності застосування окремих методик і тренінгу в цілому;

• експертні оцінки викладачів (психологів), що здійснювали супервізорські функції, — аналіз релевантності тренінгу задекларованим цілям.

Методики, що застосовуються в процесі психологічної реабілітації

Слід акцентувати увагу на активне впровадження і всебічне використання такої психокорекційної форми під час заходів з психологічної реабілітації в центрах професійної реабілітації як арт-терапія.

Арт-терапія – терапія мистецтвом. Основна її мета полягає в гармонізації розвитку особи через розвиток здатності самовираження і самопізнання.

Арт-терапія дозволяє слухачам в особливій символічній формі реконструювати їх конфліктні травмуючі ситуації і знайти вихід зі складних ситуацій за допомогою включення креативних здібностей.

Завданнями арт-терапії є:

• дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям;

• отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних висновків;

• відпрацювати думки і почуття, які слухач звик подавляти;

• сконцентруватися на особистих відчуттях і почуттях;

• сприяти розвитку художніх здібностей і підвищенню самооцінки.

Арт-терапія може застосовуватися як основний метод, так і як допоміжний, — разом з іншими видами психокорекційної роботи. Арт-терапія використовується у вигляді не тільки індивідуальної, а й групової роботи, що сприяє покращенню взаєморозуміння, активізації групового процесу і успішної адаптації кожного слухача в навчальній групі.

До основних видів арт-терапії відносяться: музична терапія, танцювальна терапія, ізотерапія, моделювання з папером, фарбами, деревом, образні розмови, написання розповідей.

У 2009 році Всеукраїнським центром професійної реабілітації інвалідів були підготовлені і рекомендовані Методичною радою з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів Міністерства праці та соціальної політики методичні рекомендації «Використання творчих методів в реабілітації людей з проблемами психічного здоров’я». В цій роботі детально розкриті два напрямки терапії творчістю – арт-терапія і музикотерапія, детально описані методики проведення арт-терапевтичних занять, у додаток включені різноманітні техніки та вправи, які широко застосовуються з різними категоріями людей і не тільки з проблемами психічного здоров’я, а й широким аспектом інших нозологій. Більшість цих технік і вправ взяті з практики тематично орієнтованих груп, хоча можуть застосовуватися в інших формах групової роботи, а також в індивідуальній роботі.

Музикотерапія - це метод, що передбачає використання рiзноманiтних музичних засобів для психолого-педагогiчної i лiкувально-оздоровчої корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Музична терапія сприяє розширенню світогляду, активізації соцiально-адаптивних здібностей;

Використання цього методу стимулює до розвитку творчих здібностей (прослуховування музики сполучене з емоцiйно-образною сферою).

Танцювально-рухова терапія – це вид психотерапії, який використовує рух для розвитку соціального, когнітивного, емоційного і фізичного життя людини. Основне завдання танцювальної терапії – спонукання до виразних спонтанних рухів, завдяки здійсненню яких розвивається рухливість не лише фізична, але і емоційна і чуттєва. Вона спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду.

У Всеукраїнському центрі професійної реабілітації інвалідів протягом 2007-2009 років широко практикується проведення танцювального «Танцюють всі!» та пісенного «Дві зірки» конкурсів. Обов’язковою умовою якого є, щоб один із пари учасників був слухачем центру, а інший співробітником. З досвіду проведення таких конкурсів можна стверджувати, що у слухачів значно посилюється відчуття власної гідності, підвищується рівень самооцінки, розвивається групова взаємодія (спільна робота, невербальне спілкування один з одним, гра в ритмічних діях, експериментування з жестами, позами і рухами).

Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на особу з допомогою читання спеціально підібраної літератури, яка сприяє нормалізації і оптимізації її психічного стану. Здiйснюється через дискусiї, лiтературнi вечори, художнє читання, виставки книжок, роботу в читальній залi.

Ізотерапія - це терапія художньою творчістю, універсальний, психотерапевтичний, міждисциплінарний метод (на стику медицини, психології, педагогіки, культури, соціальної роботи), направлений на усунення або на зменшення нервово-психічних розладів, відновлення і розвиток порушених функцій, компенсаторних навиків, формування здатностей до трудової, ігрової діяльності в процесі занять специфічними, цілеспрямованими видами творчості.

Ігрова терапія розглядається як засіб корекції патологічних психічних станів. Будучи унікальним засобом комплексної реабілітації, ця технологія може виконувати функції соціалізації, розвитку, виховання, адаптації, релаксації тощо.

Основними видами ігрового методу для слухачів центру професійної реабілітації інвалідів є:

• психотехнічні ігри, мета яких — зняття психічної напруженості, розвиток внутрішніх психічних сил конкретної особи;

• ігрові методи вирішення конфліктів;

• ігри захисту від маніпулювання;

• ігри для розвитку інтуїції;

• позиційні ігри (ігри-комунікації).

Регулярне виконання кожним слухачем психотехнічних ігрових вправ допомагає правильно орієнтуватися у власних психічних станах, адекватно оцінювати їх і ефективно управляти собою. Вся дана робота направлена на досягнення успіху в навчальній, професійній і іншій діяльності при порівняно невеликих затратах нервово-психічної енергії. Серед основних типів психотехнічних ігор можна виділити ігри-релаксації, адаптаційні ігри, ігри-формули, ігри-звільнення.

Ігрові методи вирішення конфліктів ґрунтуються на всебічному розвитку здатності слухачів до рефлексії, тобто відтворенню в свідомості думок і відчуттів партнера по спілкуванню (хоч би і конфліктному), а також емпатії, що являє собою техніку проникнення у внутрішні переживання іншої людини. Зокрема, для професійної діяльності слухачів, що здобувають професію «секретар керівника», неоціненна роль ігор, що захищають від маніпулювання і розвивають інтуїцію.

Особливою популярністю серед слухачів центру професійної реабілітації користуються сеанси психологічного розвантаження.

Аутогенне тренування - активний метод психотерапії, психопрофілактики і психогігієни, що дозволяє розширити можливості саморегуляції, психічних і фізіологічних функцій організму. Застосовується це тренування для осіб напружених, тривожних, емоційно не стійких, з різноманітними захворюваннями серцево-судинної системи.

Будучи системою саморегуляції різних психічних і фізіологічних функцій, аутогенне тренування займає особливе місце серед інших методів, оскільки застосовуючи його, слухач сам активно включається в психотерапевтичну роботу при повному збереженні ініціативи. Особи, навчені аутогенному тренуванню, можуть також використовувати експрес-прийоми психічної саморегуляції в різних варіантах (мікротренінг, тренінг-пауза), які є прийомами короткочасної психологічної гімнастики.

В основі сеансу психологічного розвантаження і зняття нервової напруги застосовується метод психічної і соматичної релаксації шляхом частого повторення психологом спеціальних оптимістично-мобілізуючих формул та музично-шумового оформлення занять.

Практичним заняттям по психологічному розвантаженню повинна передувати теоретична підготовка, яка включає попередні бесіди про сутність і значення методів психічної саморегуляції.

Існують певні нормативи щодо устаткування кабінету психологічного розвантаження. Організація роботи кабінету психологічного розвантаження в центрі професійної реабілітації інвалідів покладається на практичного психолога. Окремо слід окреслити вимоги, що пред’являються до ведучого, який проводить заняття з психологічної релаксації, до яких в першу чергу відносяться наявність психологічної освіти, досконале володіння майстерністю проведення бесід, володіння технікою аутотренінгу, знання програми та володіння методологією проведення занять з психічної саморегуляції.

Підсумком заходів з психологічної реабілітації на другому етапі є:

• підвищення психологічної і комунікативної компетентності слухачів;

• допомога в усвідомленні ними своїх бажань і можливостей, зміцненні адекватної самооцінки;

• сприяння прийняттю слухачами відповідальності на себе за своє життя і посилення мотивації досягнення успіху замість мотивації уникнення невдач;

• психологічна допомога і підтримка в стресових і кризових ситуаціях, зміцнення віри в себе, допомога в задіюванні внутрішніх ресурсів.