Організація заходів з психологічної реабілітації в умовах центру професійної реабілітації інвалідів
3.1 Перший етап
Психологічна діагностика
Методи психодіагностики інваліда
3.2 Другий етап
Заходи з психологічної корекції
Психологічне консультування
Методики, що застосовуються в процесі психологічної реабілітації інвалідів
3.3 Третій етап
Аналіз та оцінка заходів з психологічної реабілітації 3.4. Планування, облік та контроль заходів психологічної реабілітації
ДОДАТКИ

Розділ ііі Організація заходів з психологічної реабілітації інвалідів в умовах центру професійної реабілітації інвалідів

Для людини з інвалідністю шлях до професійного успіху має перешкоди не тільки за рахунок недостатнього здоров'я, але і за рахунок майже неминучих психологічних порушень в комунікативній і соціальній сферах.

Хронічні захворювання є могутнім чинником, що впливає на різні аспекти функціонування людей. Виховання дітей-інвалідів в різних умовах (умови домашнього навчання і надмірної опіки з боку близьких чи умови проблемної сім’ї та інтернату), приводить до несформованості найважливіших психологічних навиків. Для цих людей характерним є неадекватна самооцінка, частіше занижена, а іноді і непомірно завищена, пасивність, конфліктність, висока тривожність і залежність від оцінки оточуючих; недостатня мотивація до навчання і праці.

Категорія осіб, до якої відносяться люди, що отримали інвалідність на певному етапі життєвого шляху, має інші психологічні проблеми. Ці люди часто дезадаптовані в житті, знаходяться в депресивному стані, у них часто загублений образ власного Я, немає конкретної мети, може бути висока тривожність, конфліктність. Люди, які були травмовані, можуть мати симптоми посттравматичного стресового розладу.

Зазначені проблеми супроводжують людей з інвалідністю протягом довгого часу, і часто загострюються в результаті змін, пов'язаних з процесом навчання в центрах професійної реабілітації інвалідів.

За результатами проведених психологічних досліджень і тестувань слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів виявлено такі основні психологічні проблеми: соціальна дезадаптація, депресія, низький рівень розвитку комунікативних навичок (найчастіше як наслідок соціальної ізоляції), і, як наслідок цього, емоційна нестабільність, неадекватна самооцінка, емоційні проблеми.

Досвід роботи центрів професійної реабілітації системи Міністерства праці та соціальної політики України свідчить, що серед найважливіших завдань психологічного супроводу можна виділити:

• підвищення рівня комунікативної компетентності слухачів;

• надання допомоги в усвідомленні інвалідами своїх бажань і можливостей, зміцненні адекватної самооцінки;

• усвідомлення слухачами відповідальності за своє життя, формування у них мотивації досягнення успіху замість мотивації уникнення невдач;

• організація психологічної допомоги і підтримки в стресових і кризових ситуаціях, зміцненню віри в себе, допомоги в задіянні внутрішніх ресурсів;

• набуття конкретних психологічних навиків ефективного пошуку роботи.

Всі ці завдання вирішуються в процесі професійного навчання інвалідів за певними напрямами психологічної реабілітації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 р. №1686 «Про затвердження Державної типової програмою реабілітації інвалідів» затверджено перелік послуг з психолого-педагогічної реабілітації, що надаються інвалідам з ураженням опорно-рухового апарату та центральної і периферичної нервової системи, інвалідам з психічними захворюваннями та розумовою відсталістю, інвалідам з ураженням органів слуху, з ураженням органів зору, з ураженням внутрішніх органів, з онкологічними захворюваннями:

• консультування;

• психолого-педагогічна діагностика;

• психолого-педагогічний патронаж;

• психологічна та педагогічна корекція.

• Відповідно до вимог до змісту реабілітаційних заходів в центрах професійної реабілітації інвалідів, які встановлені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.10.2006 №372 «Про затвердження Типового положення про центр професійної реабілітації інвалідів», заходи з психологічної реабілітації передбачають:

• проведення психологічної діагностики особистості, визначення та використання форм, методів, засобів, терміну та процедур психологічної корекції, консультування, просвіти тощо;

• навчання прийомам та методам саморегуляції, самовиховання, самонавчання, формування позитивної мотивації щодо соціальних настанов на життя, професію, працю;

• проведення індивідуальної психокорекційної роботи;

• проведення психопрофілактичної та психокорекційної роботи з сім’єю інваліда.

Досвід роботи ряду центрів професійної реабілітації інвалідів дає можливість всебічно висвітлити більшість проблем, пов’язаних із організацією діяльності психологічної реабілітації слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів.

В даному розділі посібника узагальнено досвід центрів професійної реабілітації інвалідів, окреслено основні етапи та проблеми впровадження заходів з психологічної реабілітації слухачів, враховано повний спектр роботи психолога не тільки як фахівця діагноста, консультанта та реабілітолога зі слухачами, а також зроблено акцент на проведенні профілактичної і консультативної роботи з викладацьким, медичним та обслуговуючим персоналом.

Психолого-діагностична робота – яка передбачає дослідження, спрямовані на діагностику психічного стану слухачів на кожному етапі навчання, визначення рівня їхнього психічного здоров’я, індивідуально-психологічних особливостей, несприятливих психологічних та інших умов, що негативно впливають на психіку і призводять до розвитку захворювань.

Аналіз проведеної в цьому напрямі роботи свідчить, що, з одного боку, безперечною є необхідність проведення ряду таких діагностик, як визначення рівня тривожності, самооцінки, інтелекту, темпераменту, особливостей характеру, міжособистісних стосунків, спрямованості особистості, поведінкової девіації. Проте, з іншого боку, слід звернути увагу, що більшість зазначених діагностик потребують особливої модифікації, оскільки вони не створювалися з врахуванням особливостей впливу на психічний стан інвалідизуючого захворювання. Фактично відсутні адаптовані для людей з інвалідністю діагностичні методики. У практичній роботі більшість психологів, які працюють в центрах професійної реабілітації інвалідів, мають певні проблеми у підборі і використанні застосованих методик психокорекційної допомоги слухачам, Необхідна всебічна перевірка тестів на надійність і валідність на тій популяції, для якої він адаптується. Нині настала нагальна потреба створити уніфіковані стандартні методики для діагностики саме вступників і слухачів центрів професійної реабілітації інвалідів. Вони повинні бути розроблені з урахуванням вимог як для визначення професійно важливих якостей для кожної робітничої професії, їх діагностичних показників та методик (психограми спеціальностей), так із урахуванням певних нозологій інвалідності. Це ні в якому разі не зменшує рівень вимог до визначеного кваліфікаційного рівня до кожної робітничої професії, а сприятиме підготовці більш компетентного робітника з урахуванням специфіки його інвалідності.

Перед фахівцями постає проблема вибору найбільш адекватних методик діагностики, адаптації класичних та створення нових діагностичних методик. Практика показує, що при виборі комплексу методик, які можуть бути використані, повинні враховуватися наступні принципи:

• відносна простота вживаних методик;

• швидкість їх проведення;

• повнота вивчення досліджуваного явища;

• взаємне доповнення вживаних методик;

• висока сумарна валідність.

Важливий етап психодіагностики — формулювання висновку про основні характеристики компонентів психічного розвитку слухача, іншими словами — психологічний діагноз. Діагноз не просто ставиться за результатами психологічного обстеження, але обов'язково повинен ґрунтуватися на критичному і обережному тлумаченні даних, отриманих з різних джерел, і передбачати співвідношення отриманих в обстеженні даних з тим, як виявлені особливості проявляються в процесі набуття робітничої професії.

Психокорекційна робота (групова) - цей напрямок роботи об'єднує психокорекцію та психопрофілактику і забезпечує надання всього спектра психологічної допомоги. Вона передбачає проведення соціально-психологічних тренінгів з метою розвитку самосвідомості й особистісного росту слухачів. Ділові ігри, спеціалізовані тренінги як загальної (тренінги навичок саморегуляції, спілкування, тренінги розв'язання конфліктів тощо), так і спеціальної спрямованості (тренінги умінь ведення переговорів, тренінги формування професійно значущих навичок та вмінь).

Психопрофілактика передбачає зниження інтенсивності психологічних і інших факторів ризику розвитку психічних і психосоматичних захворювань, проведення заходів, спрямованих на збереження психічного здоров'я й недопущення розвитку психічних захворювань в слухачів.

Психопрофілактична робота може проводитися як з окремими слухачами або групами слухачів, так і з викладачами, медичним та обслуговуючим персоналом, які працюють зі слухачами.

Психопрофілактика сприяє вдосконаленню стилю професійної діяльності персоналу центру. Засвоєння психологічно вивірених норм міжособистого спілкування дозволяє формувати позитивне відношення всіх членів колективу до загальних і групових цінностей, послідовно виробляти уміння долати труднощі, психологічні бар’єри, блокатори і просуватися до вершин в праці і реалізації життєвої стратегії.

Психологічна профілактика передбачає діяльність з:

• контролю за дотриманням психогігієнічних умов навчання слухачів в реабілітаційному закладі, забезпечення гармонійного психічного розвитку;

• усунення несприятливих психологічних факторів в освітньому середовищі;

• своєчасного попередження можливих порушень психосоматичного та психічного здоров’я слухачів.

Основна вимога до психологічної реабілітації в центрі – усунення негативних, шкідливих впливів на психіку слухача факторів середовища, які сприймаються як дискантними рецепторами (очі, вуха, ніс), так і через другу сигнальну систему хворого – посередництвом слова. Елементи психопрофілактичного режиму:

• доброзичливість персоналу, чуйність і уважність при прийомі слухача до центру і під час всього перебування, що сформує у нього довіру до персоналу і всього реабілітаційного закладу;

• впевненість слухача у високій кваліфікації викладачів, лікарів, обслуговуючого персоналу, в здатності і готовності надати йому кваліфіковану допомогу;

• дієві ділові стосунки працівників між собою, які сприяють зміцненню віри слухача в надійність колективу центру;

• вміле використання прийомів психотерапії (використання слова для заспокоєння слухача і виведення його зі стану тривоги тощо);

• створення умов для фізичної активності слухачів за рахунок лікувальної фізкультури, прогулянок на свіжому повітрі тощо;

• створення здорового мікроклімату в навчальних групах, житлових кімнатах (слід потурбуватись про психологічну і медичну сумісність слухачів, що проживають спільно в кімнатах: вік, характер і важкість захворювання, можливо і рівень загального розвитку повинні бути близькими);

• естетичне оформлення внутрішніх приміщень – інтер’єр (вдало підібраний колір стін, зручні крісла дивани, куточки живої природи з акваріумами, рослинами тощо), що сприяє настрою і слухачів, і персоналу, активному відпочинку тощо.

Зокрема, психолог має вести роботу по запобіганню психологічному перевантаженню слухачів, пов’язаному з багатогодинним перебуванням в колективі, з напругою, викликаною у деяких слухачів невпевненістю в своїх знаннях, боязню контрольних робіт, кваліфікаційної атестації тощо. Багато слухачів відчувають навчальне перевантаження, обумовлене перш за все психологічними причинами: недостатньо сформовані інтелектуальні і навчальні уміння і навички, відсутня позитивна навчальна мотивація, не розвинена пізнавальна активність. У багатьох слухачів виявлена неадекватна самооцінка, що обумовлює невпевненість в своїх силах, підвищену тривожність тощо. Попередити всі ці небажані явища можна лише тоді, коли з самого початку професійної реабілітації чітко дотримуватимуться певні психологічні умови.

У руслі даного напрямку передбачається викладання психології, розробка програм і читання навчальних курсів з психології, конфліктології тощо (психопрофілактична робота серед слухачів та викладачів; профілактика девіантної поведінки, прогностика суїциду, інформаційно-консультативна робота з слухацьким та педагогічним колективами).

Поряд із вищезазначеними основними напрямами доцільно виділити ще ряд наступних напрямів.

Консультативна робота — основна форма індивідуальної роботи зі слухачами, які звернулися за допомогою. В переважній більшості випадків вона надається з особистих проблем. Індивідуальне консультування сприяє полегшенню адаптації до умов навчання. Основними завданнями зазначеного напряму роботи є:

• консультативна допомога у розв'язанні гострих життєвих проблем, криз, внутрішніх конфліктів;

• консультативна та психотерапевтична допомога у виробленні адекватних форм поведінки, комунікативних вмінь у різноманітних життєвих, навчальних та професійних ситуаціях;

• сприяння позитивному розв'язанню конфліктів в колективах, слухацьких групах тощо.

Психологічне консультування є методом надання психологічної допомоги, що направлений на зміну світосприйняття і поведінки з використанням вербальних засобів і невербальної комунікації. Його суть полягає в створенні і виробленні спеціальних рекомендацій по зміні тих чи інших психологічних чинників, що утрудняють нормальне функціонування людини в сім'ї, на роботі, в повсякденних і нестандартних ситуаціях, а також в пропозиції слухачеві різних стратегій його поведінки в потенційно психотравмуючих умовах.

Узагальнення досвіду роботи психологів центрів професійної реабілітації свідчить, що викладачі і майстри виробничого навчання найчастіше звертаються до психолога з наступних проблем:

• труднощі в засвоєнні слухачами навчальної програми, матеріалу по окремих навчальних предметах;

• небажання і невміння слухачів вчитися;

• емоційні, особисті порушення;

• конфліктні стосунки з іншими слухачами і працівниками центру;

• неефективність власних педагогічних дій;

• шляхи розширення власних професійних умінь, можливості виявлення і розвитку інтересів, здібностей і схильностей слухачів.

Найчастіше слухачі центру звертаються до психолога з такими проблемами:

• неблагополуччя стосунків з іншими і суб’єктивні переживання із цього приводу — соромливість, страх, що перешкоджають спілкуванню, переживання почуття образи на когось тощо;

• взаємини в сім’ї — нерозуміння з боку сім’ї, родинні конфлікти, занепокоєння про членів сім’ї;

• стосунки «чоловік—жінка» поза сферою сексу — сварка з улюбленою людиною, страх втратити кохання, суперництво і ревнощі, бажання привернути увагу того, хто подобається, відсутність взаємності, пошук знайомств тощо;

• нереалізована потреба в романтичній любові, в її духовних началах;

• труднощі в навчанні, несправедливість з боку викладачів;

• труднощі орієнтації в матеріально-економічних питаннях;

• проблеми, пов’язані з прийомом медикаментів і хімічних речовин, алкоголю тощо;

• суб'єктивні труднощі, пов’язані з особистими проблемами і переживаннями, — відчуття провини, туги, порожнечі і самоти, відчаю, страждання з приводу своєї фізичної вади, переживання втрати сенсу життя тощо.

Психологічний супровід навчально-виховного процесу включає такі завдання:

• забезпечення профвідбору слухачів;

• полегшення процесу адаптації слухачів до умов навчання;

• засвоєння основних професійних ролей, форм спілкування, необхідних для успішного виконання майбутньої професійної діяльності;

• психологічну допомогу педагогічним працівникам у професійному самовдосконаленні, налагодження конструктивного контакту зі слухачами, знаходження оптимальних засобів педагогічного впливу, вироблення сприятливого ділового стилю спілкування, допомоги у розв'язанні конфліктів;

• допомогу у навчальних ситуаціях, що викликають значну емоційну напругу.

Психолог сприяє підвищенню психологічної культури педагогічних, медичних працівників, обслуговуючого персоналу центру, розвитку комунікативних навиків професійної діяльності педагогів, здійснює заходи щодо запобігання і зняття психологічного перевантаження членів педагогічного колективу шляхом проведення індивідуальних і групових консультацій, участі в педрадах, засіданнях навчально-методичної ради, Реабілітаційної комісії, робочих нарадах, зборах колективу, проведенні сеансів психологічного розвантаження (аутогенного тренування). Особливість педагогічного колективу полягає в тому, що його психологічна атмосфера, міжособистісні стосунки, стиль управління і діяльності обов’язково проектуються на слухацький колектив. Саме тому психологові потрібно добре знати рівень і динаміку розвитку педагогічного колективу.

В ході консультування педагогічних працівників (викладачів, майстрів виробничого навчання) психолог знайомить їх із психологічними особливостями слухачів в навчальних групах, орієнтує у внутрішньоколективних зв’язках і стосунках, проводить консультування педагогів з приводу проблем навчання, поведінки або міжособистісної взаємодії конкретних навчальних груп (в разі запиту самого педагога) або бере участь у психолого-педагогічних консиліумах, засіданнях Реабілітаційної комісії, у ситуаціях вирішення різних міжособистісних і міжгрупових конфліктів в системах стосунків: фахівець— фахівець, фахівець—слухач.

Науково-методична робота з підвищення професійного рівня включає розробку та впровадження сучасних науково-обгрунтованих методик з вивчення та узагальнення зарубіжного та вітчизняного досвіду з психологічної реабілітації інвалідів, оволодіння інноваційними техніками; проведення тренінгів, ділових ігор зі слухачами та педагогічними працівниками; участь у навчально-методичних радах, засіданнях Приймальної та Реабілітаційної комісій, конференціях, семінарах; розробку та впровадження індивідуальних програм психологічної реабілітації слухачів; проходження курсів підвищення кваліфікації згідно «Положення про психологічну службу» (не менше одного разу на 5 років).

Заходи з психологічної реабілітації інвалідів в умовах центру професійної реабілітації проводяться в три етапи:

перший етап – психологічна діагностика; розробка індивідуального плану реабілітаційних заходів слухача;

другий етап – психологічна корекція; психологічне консультування,

третій етап – аналіз та оцінка результатів психологічної реабілітації.