3. Порушення мотиваційного компонента пам’яті

При вивченні пам’яті – увага на особистісно – мотиваційні компоненти.

Вплив особистісних компонентів на ефективність запам’ятання (експеримент „феномен відтворення незавершених дій”, 1927)

Зміст: досліджуваний повинен розв’язати певну кількість різних завдань. Інструкція: „Вам пропонуються різні завдання. Спробуйте їх виконати якомога точніше та якісніше”.

Половину завдань давали завершити, половину переривали, пропонуючи досліджуваному іншу роботу.

Після експерименту – питання: „Які завдання Ви виконували?”

Відтворення на початку має послідовний рівномірний характер, потім зупинка, пошук у пам’яті відповідей.

За результатами експерименту:

• краще відтворюють незавершені дії (2:1);

• незавершені дії називаються першими;

Ситуація експерименту викликає особистісне ставлення і актуалізує такі мотиви:

• Експертизи (перевірити себе та свої можливості);

• Продемонструвати свої здібності (показати, що добре виконують діяльність);

• Почуття обов’язку, ввічливості.

Т.ч. виконання завдання має певні мотиви, при перериванні діяльності мотиви залишаються незадоволеними, виникає афективна активність у формі установки, яка проявляється в іншому виді діяльності (у відтворенні).

Діяльність пам’яті актуалізувала афективну готовність, що свідчить про включення особистісного компоненту:

1. Відтворення незавершених дій не відбувається при зміні умов проведення експерименту. При перебудові змісту питання (Ми перевіряли вашу пам’яті. Згадайте, які завдання Ви виконували) – відтворення завершених та незавершених дій однакове. Відбулась зміна смислу ситуації: мотив пригадування став не лише смислоутворюючим, а й спонукальним. Афективна готовність втратила значимість перед завданням „пригадати якомога більше”.

2. У стані втоми чи перенасичення діяльністю – ефект не діє, оскільки не діє тенденція до завершення дій.

Аналіз особливостей виконання завдання хворими із порушеннями особистісно-мотиваційної сфери:

• Шизофренія – в’ялість, зниження емоційного рівня – відсутність ефекту кращого відтворення незавершених дій;

• Епілепсія – ригідність, гіпертрофія емоційних установок – яскраво проявляється ефект відтворення незавершених дій.

4. Загальні проблеми дослідження порушення мислення.

Мислення – психічний пізнавальний процес, що характеризується узагальненим, опосередкованим відображенням зовнішнього світу та внутрішніх переживань.

У вітчизняній психології Мислення розглядається як мислитель на д-ть, що виникає із праткичної, в процесі життєдіяльності особистості (І.П.Павлов, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Б.В.Зейгарник).

Мислення має складну рефлекторну природу (в основі – складна д-ть кори г/м).

Порушення мислительних процесів – один із основних діагностичних критеріїв психічних захворювань.

Мислення виступає активним, цілеспрямованим процесом, що полягає в умінні пізнавати оточення та діяти адекватно поставленій меті та особистим мотивам.

Умови успішності мислення:

• утримання мети;

• можливість здійснення дій;

• здатність порівнювати рез-ти з метою і на цій основі здійснювати корекцію.

При неможливості виконання однієї з умов – порушення мислення. Б.В.Зейгарник виділяє види порушення мислення:

• порушення операціональної сторони мислення;

• порушення динаміки мислення;

• порушення мотиваційного компоненту мислення.