4. Порушення мотиваційного компоненту сприймання

Будь-яка діяльність людини є мотивованою, т.б. спричиненою певними потребами та цілями. С.Л. Рубінштейн зазначав, що „у сприйманні відображається все життя особистості”, тому при порушенні особистого ставлення змінюється і перцептивна діяльність.

Порушення мотиваційного компоненту сприймання найчастіше зустрічається при „лобному синдромі”, хворобі Піка, прогресивний параліч (при ураженні лобних долей)

Основні прояви порушення мотиваційного компоненту сприймання:

• Псевдоагностичний характер труднощів сприймання (при зауваженні хворі правильно сприймають малюнки)

• Труднощі у сприйманні силуетних картинок, заштрихованих, пунктирних;

• Порушення у сприйманні змісту сюжетних малюнків, серії малюнків з єдиним сюжетом;

• Відсутність зміни фігури та фону у відповідних зображеннях

• Відсутність гіпотез при сприйманні плям Роршаха;

Відсутність активного пошуку, який є обов’язковим компонентом сприймання, відсутнє порівняння власних відповідей з результатом, т.б. характерне порушення підконтрольності, довільності неможливість корекції своїх дій. Явища недовільності свідчать про певні форми особистісних порушень.

У вітчизняній психології домінуючим є пояснення порушень мотиваційного компоненту сприймання з точки зору концепції Леонтьєва О.М. щодо смислоутворюючої функції мотиву – пристрасності діяльності людини (залежно від того, який смисл для досліджуваного буде мати завдання, буде змінюватись якість та час його виконання). Згідно цього положення на перцептивну діяльність людини впливає смисл та сила мотивів, а тому – існує відмінність у перцептивній діяльності здорових людей та психічно хворих.

Дослідженнями Е.Ротенберг (Соколовою), проведено експериментальне дослідження

Мета: 1) визначити залежність сприймання від характеру мотивації експериментальної діяльності;

2) виявити особливості сприймання, пов’язані із порушенням смислоутворюючої функції сприймання.

Матеріал: сюжетні картинки та картинки із неясною мотивацією в умовах різної мотивації. Зміст діяльності – пояснити, що могло бути зображено на картинці.

Інструкція для досліджуваних: „А” – „глуха” інструкція; „Б” – мета експерименту – вивчення уяви досліджуваних; „В” – вивчення розумових здібностей.

Категорії досліджуваних: здорові, хворі на епілепсію та шизофренію, у яких виявлені особистісні розлади.

Аналіз результатів дослідження:

„А”. Незважаючи на відсутність зовнішнього мотивування, досліджувані виконують діяльність, оскільки виникають власні мотиви:

• актуалізовані власні мотиви, які існували у вигляді готовності до діяльності;

• „мотив експертизи” (при будь-якому експерименті в клініці) надає особистісного смислу дослідження;

• власне мотив сприймання, який присутній в акті сприймання, спонукаючи до орієнтувальної діяльності, що спрямована до дослідження ситуації.

У дослідженні „мотив експертизи” є основним, а власне мотив сприймання додатковим. Якщо смислоутворююча функція „мотиву експертизи” недостатня, відповіді мають формальний характер.

„Б”, „В” – введення мотивів спрямовує діяльність досліджуваних

В нормі „Б” – інтерес до завдання та оцінки експериментатора. Зникли формальні відповіді. Основна увага – розкриттю внутрішнього світу героїв.

В нормі серія „В” діяльність має ознаки розгорнутого розв’язання перцептивної задачі: пошук інформативних елементів, гіпотеза виступає підсумком тривалого процесу роздумів.

	Епілепсія	Шизофренія
Серія „Б”	Зменшення формальних відповідей; (формальних відповідей 30 % – шизофренія)
	Переструктурування діяльності: з задоволенням описують картинки Прагнення показати своє ставлення до героїв та сюжету; Вживання прямого мовлення, ритмізація, римування (емоційність)	відсутнє емоційне забарвлення відповідей, яке характеризує діяльність
Серія „В”	відповідальне ставлення як до „експертизи розуму” деталізація, докладність деталі не мають смислового навантаження	відсутність інтересу, реакції на оцінку експериментатора відсутність пошукової активності висловлювання вкрай узагальнені констатуючого характеру („Щось сталося”)

Таким чином, зміна мотивації обумовлює різну структуру діяльності, у зв’язку з чим змінюється місце та зміст процесу сприймання.