2. Псевдоагнозії при деменції.

Ознаки:

• Порушення впізнавання силуетних та пунктирних зображень

• Нездатність усвідомити зміст сюжетної картинки – симультанне сприймання: опис окремих предметів при нездатності вловити сюжет

• Опис конкретних предметів залежить від того, а якому фрагменті зафіксовано увагу. Перекриття втрати сюжету за рахунок детального опису конкретних предметів. (конвалія – „зірочки, а це мабуть стріла (показує на стебло)”) Сприймання кольорових зображень утруднюється фіксуванні погляду на окремих частинах картинки

• Порушення сприймання форми предметів (трикутник – „клином якось у 3-х місцях” обводить пальцем – „три лінії – Мені важко сказати”).

Втрата організуючої ролі мислення призводить до недиференційованості сприймання, розпаду структурності, несуттєві елементи зображення стають центром уваги та призводять до хибного впізнавання. Це підтверджує провідну роль фактора осмислення та узагальненості у перцептивній діяльності людини.

3. Обмани чуттів

Обмани чуттів є об’єктом розгляду психіатрії

Галюцинації (несправжнє сприймання) – патологічне порушення перцептивної діяльності, що полягає у сприйманні об’єктів, які в даний момент не впливають на органи чуття.

При ілюзорному сприйманні є подразник, але у хворого виникає викривлене його сприймання

Види галюцинацій

за дієвістю	За модальністю
Нейтральні	Зорові
Імперативні (наказові) – наказ зробити щось	Слухові (накази викинути гроші, речі)
	Нюхові (запахи бензину...)
	тактильні

Виникають спонтанно. Хворі ставляться як до реальності. Галюцинації мають часову та просторову локалізацію (точно знає коли і де саме діє), супроводжуються втратою підконтрольності поведінки (намагаються переконати інших у реальності дії подразника „Подивіться, ось там, у кутку стоїть собака”)

Природа галюцинацій з точки зору психології:

• спонтанний продукт порушення рецепторів;

• порушення діяльності окремих ділянок ц н/с;

• підвищення інтенсивності уявлень;

• гальмівна теорія галюцинацій (галюцинації підсилюються при засинанні та пробудження)

• С.Я Рубінштей: рефлекторна теорія галюцинацій. Одна з умов виникнення галюцинацій є труднощі у прислуховуванні та розпізнанні звуків. Труднощі у діяльності аналізаторів (галюцинації у здорових людей із сенсорним голодом – водолази, люди із слабким зором, слухом). Проте зв’язок між подразником та реакцією існує, хоча прослідкувати його іноді неможливо.

Псевдогалюцинації (В.Х.Кандинський) – продукти спотвореного сприймання, при яких у свідомості виникають яскраві чіткі образи, які, на відміну від галюцинацій, не мають характеру об’єктивного представлення, а навпаки усвідомлюються як суб’єктивні і аномальні.

Компоненти псевдогалюціниацій – втрата приналежності уявлень власній особистості відчуття, що виникають під впливом сторонніх дій („зробленість”):

• ідеаторний – розкритість думок (слухові псевдогалюцинації з власними думками хворого);

• сенсорний – нав’язаність відчуттів;

• моторний – нав’язаність рухів.

Порівняння галюцинацій та псевдогалюцинацій

Критерій порівняння	Галюцинації	Псевдогалюцинації
усвідомлення локалізації	Характер об’єктивного представлення (зовнішня просторова локалізація)	Суб’єктивні – виникають „внутрі голови” відчуваються „внутрішнім вухом”, „духовними очима”.
Ставлення хворого	Сприймається як нормальне явище	Сприймання як аномалії
Контроль за поведінкою	Втрата підконтрольності	Часткова втрата підконтрольності, намагання подолати стан
Модальність	Будь-яка: зорові, слухові, тактильні, нюхові, смакові
Характер виникнення	Спонтанне виникнення, нав’язливий характер

Т.ч., зміни функціонального стану діяльності окремих аналізаторів зовнішніх та внутрішніх подразників призводить до виникнення обманів чуттів.