I. Організаційна частина

II. Основна частина

1. Казка «Як добре бути цибулею»

- Ви любите цибулю? Чому?

- Той, хто їсть цибулю буде міцним і здоровим, як наші предки козаки. Ви теж хочете бути міцними і здоровими? Тоді ця казка саме для вас.

Якось, одна господиня купила на ринку різні овочі і фрукти. Прийшла вона до дому і виклала всі ті овочі і фрукти на стіл.

- Зварю я борщику! Смачного та пахучого! – вирішила господиня, милуючись усім тим стиглим і соковитим багатством.

- Стривай. Ці овочі і фрукти такі чудові, що я неодмінно маю їх намалювати! З них вийде натюрморт!- сказав господар, який був художником . - Вони такі гарні, що я прямо зараз піду і приготую студію для роботи.

І господар з господинею вийшли з кухні. На кухні запанувала тиша. Та ось овочі і фрукти почали лопотіти. З початку з того лопотіння неможливо нічого було розібрати, аж ось воно стало чіткішим.

- Ви чули! Художник сказав, що ми чудові ! Чудові! Чудові!- зраділи овочі.

- Він напише з нас чудовий натюрморт!- одізвались фрукти.

Овочі і фрукти ще довго раділи б, але раптом почувся крик.

- Фі!!! Звідки цей запах!- заверещали овочі. – Тут пахне цибулею! Це просто нестерпно! Цибуля, ми не хочемо з тобою товаришувати забирайся від нас - негайно!

І овочі виштовхнули цибулину із своєї купки. Від того поштовху цибуля покотилася прямо до купки з фруктами. Але і тут не було їй спокою. Фрукти одразу зарепетували.

- Фі!!! Цибуля, нам не подобається як ти пахнеш!!! – і фрукти теж виштовхнули цибулю із своєї купки. Цибуля покотилась і спинилась прямо посеред столу. І ніхто за вигуками «Ми чудові! Ми прекрасні!»не почув, що цибуля тихенько заплакала. Але і тут їй не дали спокою.

- А чого це ти на самому кращому місці так розляглася! Хіба ти не бачиш, що тут так просторо. На цьому місці художнику буде видно всі мої золоті зернятка. Адже мене виростив, між іншим, сам ФАБРАЖА. – зарепетувала кукурудза.

- Ти мабуть хотіла сказати - Фаберже! – пролунав якийсь писклявий голос.

- Так-так, я і кажу - ФЕБРЕЖЕ! Всі зернятка у мене золоті. І я така солоденька. - продовжувала хизуватися кукурудза.

- Справді?!- знову пискнув незнайомий голос.

- Так. Надзвичайно солодка!- зраділа кукурудза, що є перед ким хизуватися. Після цього на стіл залізла миша і підбігла до кукурудзи. Миша понюхала кукурудзу і пропищала.

- Так пахнеш ти справді смачно!

Почувши таке кукурудза не на жарт занепокоїлась.

- Заждіть, а навіщо ви мене нюхаєте?

- А я тебе з’їсти хочу!- писнула миша.

- Ні, мене не можна їсти! Мене ще не намалювали!

Миша пискнула і проковтнувши кукурудзу щезла зі столу. Але і тут цибулі не стало спокою. До неї підкотилась груша і почала штовхатися.

- Це тепер буде моє місце. Я надихну нашого художника на серію справжніх шедеврів: «Груша на кулі». «Купання груші», «Загін груші в бою».

Та тут почалось дзижчання і на грушу сіла муха.

- Не сідайте на мене!- запротестувала груша. - ви зіпсуєте мою шкіру. А мене сьогодні будуть малювати. Зачувши це муха засміялась:

- Джжжж!.. А от і ні! Джжж!.. Ніхто вас не намалює!... Джжж!ах-хаха! Я принесла інфекцію! Джжж!.. Ах-хаха! Дуже страшну інфекцію! Джжж! Ах-хаха! І всі захворіли! Тепер вас ніхто не намалює! Джжж!.. Ах-хаха!.

- Але ж художник так і не намалював мій найкращий профіль!- заплакала груша.- Ось цей! Хоч ні ось цей!ні, не цей! Цей! І груша почала крутитися шукаючи свій найкращий профіль:

- Цей! Ні, цей1 цей! Цей! Цей!

Врешті решт груша так закрутилася, що впала і встала вся пом’ята. Груша підвелася і побачила, що в неї вцілів лише один бік.

- Ось він! Знайшла!- зраділа груша і знову впала. А тим часом овочі і фрукти збентежено гомоніли.

- Овочі і фрукти!- заглушив цей гомін своїм криком гарбуз. – Як найбільш із вас, я обираю вашим головнокомандувачем. Це означає, що я буду надавати накази, а ви їх будете радісно виконувати! Зараз я вам дам мій перший наказ. Овочі і фрукти, я оголошую війну інфекції і наказую вам її перемогти ! але овочі і фрукти, почувши наказ гарбуза, тільки збирались докупи і з переляком поглядали на нього. Гарбуз побачивши, що ніхто не виконує його наказу затрясся і підплигнув:

- Я наказав вам, ідіть і переможіть інфекцію!

Та овочі і фрукти знов залишились на місці і гарбуз знову закричав:

- Переможіть інфекцію!

Тепер овочі і фрукти ще більшим переляком вирячились на гарбуз.

- Переможіть інфекцію! Переможіть! Ну?! Чому ви не перемагаєте її, га?

- Командувач гарбуз! Але ми не вміємо перемагати інфекцію! – нарешті озвались фрукти.

- Невже так важко перемогти якусь інфекцію, коли це наказує сам головнокомандувач?!- залютував гарбуз.

- Вибачте! А мені здалося, чи ви дійсно говорили про інфекцію?- раптом озвалася цибуля.

- Звичайно про інфекцію і її треба перемогти! Тільки відійди. Я не можу дихати, коли ти поруч!

- Інфекція! Всього на всього треба перемогти інфекцію! Я то думала щось справді серйозне! А треба всього на всього перемогти якусь інфекцію! Ой насмішили! Мені не було так весело з того часу як мене принесли на цю кухню! Як смішно.

- Ха-ха!- сміялась цибуля і з її кісток проступало все більше і більше газу, нарешті газ заполонив увесь дім і всі овочі і фрукти почули розлючений крик мухи:

- Цибуля, що ти накоїла! Джжжжж!... Моя сама люта інфекція задихнулась. І все через тебе! Бах!

А те «бах» означало, щро муха так розлютилась, що не помітила шибку і врізалась в неї. Овочі і фрукти зраділи і кинулися обнімати цибулю.