
- •1. Основні здобутки господарства первісних племен. Трипільська культура
- •2. Господарство скіфів та античних міст-держав українського Причорномор'я
- •3. Економічний розвиток східнослов'янських племен
- •1. Форми і характер землеволодіння в Київській державі. Категорії залежного населення
- •2. Міста, ремесла, торгівля у Київській Русі
- •3. Господарство України—Русі періоду роздробленості та монголо-татарського поневолення (XII — середина XIV ст.)
- •4. Економічне становище українських земель у литовсько-польські часи
- •1. Еволюція аграрних відносин в козацько-гетьманську добу
- •2. Мануфактурний період української промисловості
- •3. Внутрішня і зовнішня торгівля. Формування українського національного ринку
- •4. Господарство Запорізької Січі
- •1. Економічна політика українських урядів доби Національно-визвольної революції (1917—1919 рр.)
- •4. Колективізація сільського господарства та її наслідки в Україні. Голодомор 1932—1933 рр.
ЛЕКЦІЯ Х
ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ у період від найдавніших часів до V ст. н. е.
1. Основні здобутки господарства первісних племен. Трипільська культура
Територія України була заселена із найдавніших часів. Перші людські поселення з'явилися тут приблизно 1,5 млн років тому. До них відносяться Королеве, Рокосове у Закарпатті, Лука-Врублівецька над Дністром, Амвросіївка у Донбасі, Кіїк-Коба в Криму тощо. Люди селилися в основному на півдні сучасної України, їхнє житло нагадувало курені, накриті шкурами звірів. Важливим досягненням тогочасних людей було вміння видобувати та підтримувати вогонь, обробляти кремінь, кістку, ріг. Основними заняттями були збиральництво та полювання. Таким чином можна зробити висновок, що територія України в добу палеоліту (ранній кам'яний вік) належала до високорозвинених регіонів світу, а господарські досягнення її населення були значними.
У добу мезоліту (середній кам'яний вік) природно-кліматичні умови проживання людей змінилися, важливим заняттям їх стало рибальство. У цей же час було винайдено гарпуни, лук, стріли, рибальські снасті. Велике значення мали спроби приручити диких тварин, створити водні транспортні засоби (плоти, човни). В Україні мезолітичні пам'ятки датуються IX — VI тис. до н. е. і зустрічаються по всій території.
В епоху неоліту (новий кам'яний вік) відбулася так звана неолітична революція, значення якої в історії людства важко переоцінити. У цей час відбувається перехід до відтворюючого господарства. Неоліт тривав в Україні з другої половини VI до II тис. до н. е. Найвідомішою культурою цього періоду була трипільська (IV — III тис. до н. е.), найменування якої походить від с. Трипілля на Київщині. Трипільці селилися майже на всій території сучасної України. Мали постійне житло чотирикутної форми, будоване з дерева і глини, покрите соломою або очеретом. Основним заняттям трипільців було хліборобство. Сіяли ячмінь, жито, пшеницю, просо, вирощували садово-городні культури, які сьогодні добре відомі в Україні. Землю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше — ралом. Збіжжя жали кістяними або крем'яними серпами. Зерно мололи жорнами. Займалися трипільці розведенням великої та дрібної рогатої худоби, а також коней та свиней. У трипільців було добре розвинене ремесло. Виготовляли керамічний посуд, оздоблений умілими майстрами. Зародилися прядіння і ткацтво, завершилося формування техніки обробки каменю. Трипільці вдосконалили лук, стріли, сокиру, застосовували наземний транспорт — лижі, віз, сани, волокушу. Худобу використовували як тяглову силу.
Трипільці були праосновою українського народу, їхні господарські здобутки ставлять трипільську культуру поруч із шумерською, мікенською культурами, дають підставу сучасним науковцям вважати трипільців одним із найцивілізованіших народів неолітичної доби.
Бронзовий вік в Україні припадає на II тис. до н. е. Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва і орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та брон-золиварного. Виникли місцеві центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру.
Початком залізної доби в Україні вважають XII — VIII ст. до н. е. Вона пов'язана з кіммерійською, скіфо-сармато-антич-ною та ранньослов'янською культурами. Основою господарства залишалося землеробство. Широко застосовувалися залізні знаряддя праці. Тваринництво стало свійським, виникло птахівництво. У степовій зоні розвивалося кочове скотарство.
Великого значення набуло залізоробне ремесло. Широко використовувався гончарний круг. Населення України підтримувало тісні контакти із стародавніми сусідніми цивілізаціями. У ранній залізний період в Україні виділяється декілька культур, серед яких важливе значення мали Пшеворська, За-рубинецька і Черняхівська. Вони охоплюють І ст. до н. е. — VII ст. н. е. У цей час удосконалювалися знаряддя праці, розвивалося сільське господарство, ремесла, поглиблювався обмін. Черняхівська культура у III — IV ст. н. е. зумовила появу одного з перших могутніх утворень — держави антів.