5. Захист інтересів відповідача проти позову:

Цивільне процесуальне законодавство гарантує відповідачеві право на захист від заявленого позову. Це право випливає з принципу рівноправності сторін, диспозитивності, змагальності.

Захист відповідача проти пред'явленого позову можна здійснювати в різні способи, передбачені законом, зокрема заперечення проти позову і зустрічний позов.

• Заперечення проти позову: поняття, види, значення.

Заперечення проти позову - це пояснення відповідача, що стосуються правомірності виникнення і розвитку процесу у справі або матеріально-правової вимоги позивача по суті (ст. 128 ЦПК України). У зв'язку з цим заперечення проти позову можуть бути матеріально-правовими або процесуально-правовими.

Матеріально-правове заперечення полягає в тому, що відповідач, не заперечуючи проти виникнення процесу у справі, оспорює матеріально - правову вимогу позивача. Використовуючи матеріально-правове заперечення, відповідач може наводити такі факти і обставини, що спростовують вимогу позивача і підтверджують відсутність у позивача права на задоволення позову повністю або частково. Матеріально-правовими запереченнями проти позову є:

- незаконність вимог позивача (відповідач доводить, що вимоги позивача суперечать закону, зокрема у зв'язку з обранням неправильного

способу захисту порушеного права, через неправильне застосування закону тощо);

- необґрунтованість вимог - відповідач може заперечувати порушення, у якому його звинувачує позивач, неналежністю відповідача, неправильною оцінкою доказів позивачем;

- відсутність у позивача права на звернення до суду (неналежний позивач).

Суть процесуально-правового заперечення полягає в тому, що відповідач, не зачіпаючи матеріально-правової вимоги позивача, висловлює сумніви щодо правомірності виникнення процесу у справі, тобто звертає увагу суду на відсутність у позивача права на звернення до суду, на порушення процесу у цій справі.

Використовуючи процесуально-правове заперечення проти позову, відповідач намагається доказати, що процес у справі виник незаконно і підлягає закриттю. Такими запереченнями можуть бути вказівка на непідвідомчість справи суду; наявність у цій справі рішення суду, яке набрало законної сили; договір про передачу справи на розгляд до третейського суду тощо. Процесуальні заперечення відповідача ґрунтуються на недотриманні процесуальних норм, що можуть бути усунені самим судом.

• Зустрічний позов: поняття, умови пред’явлення, часові межі здійснення, значення.

Зустрічний позов (ст. 123 ЦПК України) - це звернення до суду від­повідача зі самостійною вимогою до позивача про захист його порушеного, невизнаного чи оспорюваного права в процесі, який порушив позивач.

При поданні зустрічного позову відповідач має за мету захистити своє порушене, невизнане чи оспорюване право. У цьому розумінні зустрічний позов є позовом і повинен відповідати всім вимогам, що пред'являються до позову (ст. 124 ЦПК України - форма і зміст відповідно до ст. 119 і 120 ЦПК України). Мета у зустрічного позову є також захист проти вимог позивача. Як правило, зустрічний позов використовує відповідач для того, щоб нейтралізувати первісний позов повністю або частково.

Закон регулює умови пред'явлення зустрічного позову. Відповідно до ст. 123 ЦПК, зустрічний позов приймають до спільного розгляду з первіс­ним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані, і їх спільний розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин, або коли вимоги за позовами можуть зараховуватися, або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Про об'єднання зустрічного і первісного позовів суд постановляє ухвалу, що не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає розгляду цивільної справи. і ■

Право подати зустрічний позов відповідач має до або під час поперед­нього судового засідання (ч. 1 ст. 123). Ми також вважаємо, що таким правов відповідач може скористатися на стадії судового розгляду.

За подання зустрічного позову відповідач сплачує судовий збір, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення, яку нараховують за тими ж правилами, що і за подання позовної заяви.

Після розгляду справи по суті суд ухвалює єдине рішення, у якому дає відповідь і на первісну вимогу позивача, і на зустрічну вимогу відповідача.