Мал. 1. Рівновага процентної ставки і заощаджень та інвестицій
Якщо ставка відсотка більше рівноважного рівня, то обсяг заощаджень перевищує обсяг інвестицій. У цьому випадку ті, хто має намір заощаджувати, не завжди можуть знайти партнера, готового платити їм прийняту в даний момент ставку. Але оскільки значна частина осіб, що не знаходять собі «партнера» схильні пропонувати свої заощадження навіть по більш низькій ставці, а підприємці прагнуть брати у борг по більш низькому відсотку, остільки норма відсотка на ринку знижується, скорочуючи розрив між обсягом заощаджень і інвестицій. Цей процес буде продовжуватися доти, поки вони не співпадуть.
З іншого боку, якщо ставка відсотка нижче рівноважної, то інвестиції перевищують заощадження. Значна частина підприємців, що виявилася не в змозі знайти необхідні їм кошти, готова платити більш високий відсоток, і власники заощаджень прагнуть одержати більш високу ставку. У результаті ставка відсотка підвищується. Таким чином, зміна ставки відсотка забезпечує дію закону Сея навіть в економіці зі значними заощадженнями.
2 питання. Позиція класичної школи стосовно того, що повна зайнятість робочої сили являє собою нормальний стан системи конкуренції, може бути обґрунтована й еластичністю співвідношення цін і заробітної плати. Економісти-класики затверджували, що в основі функціонування ринку праці лежить реальна заробітна плата. Зниження цін на продукцію, обумовлене скороченням попиту на неї, приведе до зниження цін на ресурси, і, зокрема, ставок заробітної плати, щоб підприємцям було вигідно виробляти продукцію при новому рівні цін.
Збереження ж ставок заробітної плати на колишньому рівні веде до появи надлишку робочої сили, тобто безробіття. Падіння попиту на працю виразиться в тому, що підприємці будуть наймати робітників, згодних на більш низьку оплату праці, і в результаті ті робітники, які не змогли одержати роботу по старим більш високим ставкам зарплати, повинні будуть погодитися на роботу по новим, більш низьким ставкам. Конкуруючи за вільні робочі місця, безробітні будуть сприяти зниженню ставок зарплати доти, поки ці ставки не стануть настільки низькими, що підприємці зможуть найняти всіх наявних робітників. Це відбудеться при новій більш низькій рівноважній ставці зарплати.
Таким чином, на ринку праці створюється рівновага в тому сенсі, що усі, хто шукає роботу при даній величині зарплати, її знаходять, і що, з іншого боку, усі підприємці при даній ставці зарплати в змозі знайти саме ту кількість робочої сили, що вони мають намір використовувати.
Отже, позиція класичної школи у відношенні проблеми зайнятості може бути зведена до наступного:
у конкурентній економічній системі, як на товарному ринку, так і на ринку факторів виробництва, положення рівноваги характеризується повною зайнятістю робочої сили (відсутністю змушеного безробіття);
конкуренція між робітниками і між підприємцями забезпечує приведення ринкової ситуації до положення рівноваги.
У відповідності з класичною теорією, сукупна пропозиція визначає рівень реального обсягу національного виробництва при повній зайнятості, а сукупний попит – визначає рівень цін. Економіка, на їхню думку, буде функціонувати на рівні обсягу виробництва при повній зайнятості із-за закону Сея, гнучких ставок проценту, еластичних цін і зарплати. Сукупний попит, як вони вважають, головним чином, стабільний, але якщо він скоротиться з AD1 до AD2, то рівень цін швидко знизиться з Р1 до Р2, так що реальний обсяг виробництва, зайнятість і реальний доход не зменшаться.
P
Q
Qf