5. Історія вчень про державу і право в системі юридичних наук історико-теоретичного циклу

«Історія вчень про державу і право» відносно самостійна наука в системі правознавства, завдячуючи безпосередньо практичному зв'язку з державно-правовою реальністю. З одного боку вона знаходиться у безпосередньому співвідношенні з «Теорією держави і права», «Історією держави і права», «Історією політичних і правових вчень»; з іншого - розвиваючись паралельно з державно-правовою сферою суспільного життя, державно-правовими закладами й інститутами, вона набуває нових ідей, водночас справляючи неабиякий вплив на практичну сферу державно-правового життя.

Кожна окрема наука, суміжна з «Історією вчень про державу і право», маючи власний предмет дослідження, орієнтується лише на один із аспектів вивчення держави і права.

«Теорія держави і права» - узагальнююча теоретична наука у відношенні до інших юридичних наук, яка інтегрує їхні досягнення. Історія вчень про державу і право є історичним фундаментом Теорії держави і права. Вона постачає матеріал про історичний процес формування понятійного апарату теорії. Наприклад, Теорія держави і права досліджує проблему природного права (поняття, види, ознаки), Історія вчень про державу і право повідомляє про те, ким і в яких історичних умовах вперше було розроблено теорію природного права, розкриває основні ознаки природного права в трактуванні окремого мислителя.

«Історія вчень про державу і право» має спільний з «Історією політичних і правових вчень» предмет наукового дослідження. Однак, Історія політичних і правових вчень, вивчає свій предмет через призму міжкласових та міжнаціональних інтересів, виконуючи тим самим ідеологічну функцію в юридичній науці. Вона зосереджує увагу на політичних аспектах держави, водночас співвідносячи право з доцільністю і корисністю. «Історія вчень про державу і право» вивчає свій предмет через призму загальнолюдських цінностей і всезагального інтересу, зосереджуючи увагу на правових аспектах держави, разом з тим співвідносячи право із законністю і справедливістю.

Процес історичного розвитку державно-правових форм життя окремих народів в хронологічній послідовності вивчає «Історія держави і права». Історичні факти використовуються Історією вчень про державу і право з метою вивчення змісту та виявлення характерних рис державно правових вчень певної історичної доби, методів впровадження їх у практику державно-правового життя. Співвідношення і обопільний зв'язок політико-правових ідей і вчень та історії розвитку державно-правових форм, закладів, інститутів є очевидним: по-перше, відповідні теоретичні узагальнення необхідні для висвітлення політико-пра-вової реальності в історичному розвитку; по-друге, без знання історії держави і права, загальних тенденцій історичного розвитку важко з'ясувати конкретний зміст відповідних державно-правових теорій. Наприклад, аналізуючи політичну реальність, яка пов'язана, як правило, з об'єктивними історичними тенденціями розвитку соціуму, видатні мислителі розробляли плодотворні ідеї і концепції, застосування яких сприяло суспільному прогресу. У свій час лібералізм Локка, допоміг обмеженню влади короля і запровадженню в Англії конституційної монархії. Однак треба підкреслити, що та частина його трактату про правління, де Локк говорить про справедливий державний устрій, тобто про конституційну монархію, була написана ним задовго до «Славної революції», в результаті якої запровадилась конституційна монархія. Вплив Локка простежується також і в Конституції США, в основних політичних документах Великої французької революції. Можна ще навести характерний приклад. Теорія поділу влад, яка є основою становлення і розвитку правової держави, створена французьким політичним філософом Ш. Л. Монтеск'є. На його думку верховенство права може бути забезпеченим тільки поділом влади на законодавчу, виконавчу і судову для взаємостримування одна одної. А вже Д. Медісон в умовах США розробив оригінальний механізм стримування і противаг інститутів влади, завдячуючи якому кожна із трьох владних гілок стали відносно рівноцінними і функціонували як засіб протидії взаємним зловживанням. Політична філософія І. Бентама вплинула на здійснення політичних реформ в Англії періоду 30-50-х років XVIII ст., політичні ж ідеї Дж. Мілля - на реорганізацію британської політичної системи в другій половині XIX ст.