- •Фізичні основи медичної діагностики
- •Дослідження пружних властивостей біологічних тканин
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали:
- •Хід роботи
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •Вивчення механічної моделі м’яза при ізотонічному пасивному розтягу
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •Визначення в’язкості рідин.
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали
- •Віскозиметр впж-4.
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •Лабораторна робота №4. Дослідження поверхневого натягу біологічних рідин.
- •Теоретичний вступ
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Прилади і матеріали:
- •Порядок виконання роботи
- •Накласти манжету на праве передпліччя і підготувати фонендоскоп до роботи.
- •Контрольні запитання
- •Рекомендована література
- •Вивчення роботи вимірювача шуму та вібрації.
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали:
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Теплота не може самовільно передаватись від менш нагрітого тіла до більш нагрітого, якщо при цьому не відбувається ніяких змін у них або в навколишньому середовищі.
- •Неможливий вічний двигун II роду, який одержував би теплоту від нагрівача і перетворював би її повністю в роботу.
- •Прилади і матеріали:
- •Гральні кості.
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Лабораторна робота №8 визначення концентрації іонів no3 за допомогою іонселективних електродів.
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №9 застосування кабельної теорії до дослідження процесу проведення збудження по нервових волокнах
- •Теоретичний вступ
- •Еквівалентна електрична схема аксона:
- •Прилади і матеріали
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота №10. Вивчення роботи фотоелектроколориметра.
- •Теоретичний вступ
- •Прилади і матеріали:
- •Фотоколориметр електричний концентраційний кфк-2.
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
- •Прилади і матеріали
- •Фотоколориметр електричний концентраційний кфк-2.
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Рекомендована література
Контрольні питання
Оптична густина.
Які значення може приймати оптична густина розчину?
У скільки разів зменшиться інтенсивність променя, якщо оптична густина розчину D=1?
Спектри поглинання та пропускання, їх вимірювання.
Диференційний спектр.
Що визначають методом диференціальної спектрофотометрії?
Пояснити вигляд спектральної характеристики.
Рекомендована література
Кравець В.І. “Біофізика”. Посібник для студентів університетів спеціальності “біологія”. Івано-Франкiвськ, 2005, 256 с. ─ с.57-58, 199-201.
Владимиров Ю.А., Рощупкин Д.И., Потапенко Д.Я. и др. Биофизика. – М.: Медицина, 1983, – 272с. ─ c.31-37.
Костюк П.Г., Гродзинский Д.М., Зима В.Л. и др. Биофизика. – К.: Вища школа, 1988, – 504с. ─ c.76-82.
Биофизика. Под ред. Тарусова Б.Н. – М.: Высшая школа, 1968. – 468с. ─ c.318-322.
Лабораторна робота №11.
ПЕРЕВІРКА ЗАКОНУ ЛАМБЕРТА – БЕРРА.
Мета: Експериментально визначити залежність коефіцієнта пропускання та оптичної густини розчину від пройденого світлом шляху, навчитись будувати графіки і визначати довжину екстинкції та коефіцієнт поглинання розчину.
Теоретичний вступ
При проходженні світла через речовину воно взаємодіє з молекулами. Механізм взаємодії полягає в поглинанні кванта світла одним з електронів. Електрон при цьому переходить на вищий енергетичний рівень (вищу орбіталь). Кожна окремо взята молекула речовини, що трапляється на шляху світлового кванта, може поглинути його з певною ймовірністю. Таким чином, при проходженні світловим променем одиниці довжини речовини буде поглинута його певна частка, величина якої залежить від довжини хвилі і властивостей речовини. Отже, чим більша інтенсивність світлового променя, тим сильніше він поглинається на одиниці довжини. Якщо, наприклад, при проходженні 1 см поглинається половина інтенсивності променя, то інша половина проходить далі. Наступний сантиметр пройде вже тільки четвертина початкової інтенсивності, третій сантиметр ─ тільки восьма частина і т.д. Той факт, що зменшення інтенсивності променя при проходженні невеликої відстані dx пропорційне до його інтенсивності на даній глибині, можна виразити за допомогою простенького дифрівняння:
де α ─ коефіцієнт поглинання, вимірюється в 1/м або в 1/мм. Розв’яжемо його:
,
де ─ інтенсивність падаючого променя,
─ інтенсивність променя на глибині l.
Звідси одержуємо основний закон абсорбційної спектрофотометрії – закон Ламберта – Бера:
, (1)
який можна написати інакше, через молярний коефіцієнт поглинання ε:
,
де n ─ концентрація розчину. З нього видно, що інтенсивність променя у міру проходження його крізь речовину зменшується за експоненціальним законом:
З
рисунка видно, що, незважаючи на те, що
інтенсивність променя неухильно
зменшується з пройденою відстанню і
прямує до нуля, але нульової інтенсивності
не досягає при будь-якій глибині, тому
що чим менш інтенсивний промінь, тим
менше він поглинається. Тому за відстань,
на яку промінь проникає в речовину,
беруть таку відстань, на якій його
інтенсивність стає меншою за початкову
в е≈2,7 разів. Цю відстань називають
довжиною
екстинкції.
Такий вибір виправданий тим, що якби
промінь на своєму шляху вглиб речовини
постійно поглинався б так, як біля
поверхні, то він би зник, саме пройшовши
відстань довжини екстинкції. З (3.1) видно,
що довжина екстинкції ─ величина,
обернена до коефіцієнта поглинання:
lext=1/α.
Також з (3.1) видно, що коефіцієнт
поглинання
.
Відношення
інтенсивності променя на виході до
інтенсивності падаючого променя
називається коефіцієнтом
проходження
і вимірюється у відсотках. Він зменшується
з відстанню за експоненціальним законом
(див. рисунок). Визначивши коефіцієнт
проходження, можна обчислити коефіцієнт
поглинання
та довжину екстинкції.
Величиною, подібною до коефіцієнта поглинання, є оптична густина розчину ─ інтегральний коефіцієнт поглинання всього розчину:
Вона пов’язана з коефіцієнтом поглинання простим співвідношенням і на відміну від нього залежить від довжини кювети:
(2)
З формули (2) бачимо, що залежність оптичної густини від відстані (довжини кювети) ─ лінійна.
За допомогою спектрофотометра або фотоелектроколориметра можна визначити спектр поглинання, тобто залежність оптичної густини від довжини хвилі D(λ), та спектр пропускання, тобто залежність коефіцієнта проходження від довжини хвилі Т(λ). Як видно з формули (2), при відомій оптичній густині легко обчислити коефіцієнт поглинання:
(3)
Виміривши оптичну густину розчину, при відомому молярному коефіцієнті екстинкції можна обчислити концентрацію розчину.
