2.Вибірковий метод у дослідженні

Коли анкета готова необхідно визначити кількість її екземплярів, т.т. кількість людей для опитування. Для цього необхідно оперувати поняттями: генеральна і вибіркова сукупність, репрезентативність.

Генеральна сукупність - вся сукупність одиниць спостереження, яка підлягає вивченню в рамках даної програми дослідження.

Генеральна сукупність повинна бути обмежена територією, часом, по розмірам вона може бути широкою, середньою чи малою. Якщо соціологічне дослідження охоплює всі без виключення одиниці (соціальні об”єкти) генеральної сукупності, то воно називається фронтальним обстеженням.

Це переписи населення в країнах. На більш локальному рівні також можуть бути фронтальні обстеження.

Частіше застосовують вибіркове обстеження, для чого визначається вибіркова сукупність.

  Вибіркова сукупність - це частина генеральної сукупності, яка виступає безпосередньо в якості об'єкта вивчення відповідно розробленої програми.

Головна вимога до вибіркової сукупності - вона повинна бути репрезентативною (представницькою), т.т., відтворювати характеристики генеральної сукупності. Таким чином, вибіркова сукупність - це модель генеральної сукупності. Вона конструюється з тих же елементів, що й генеральна, тільки меньша за розмірами. Самі ж розміри моделі залежать від ступеня однорідності об'єкта, що вивчається (якщо в садку 100 яблунь одного ґатунку, то достатньо скуштувати яблуко з одного дерева, щоб мати уявлення про всі яблука в садку). Для того, щоб правильно побудувати модель, треба мати достатню попередню інформацію про об'єкт, його структуру. Наприклад, при дослідженні в місті проблем, що торкаються всіх його мешканців, треба мати „соціальний паспорт міста” (відомості про соціально-демографічний склад тощо).

При здійсненні вибірки важливо не допустити її ''зміщення". Зміщення вибірки – це відхилення структури вибірки від реальної структури генеральної сукупності. Наприклад, в обстежуваному регіоні пенсіонери складають 10% населення, а серед опитуваних їх частка склала 50%. Результати такого опитування репрезентативними вважати неможна.

Під час президентських виборів 1936 р. В США журнал "Літературний огляд" провів величезну роботу, витратив великі кошти, розіслав більше 2 млн.(!) листівок та обробив відповідь відносно очікуваного результата виборів. Помилково була попередньо оголошена перемога з великою перевагою кандидата А.М.Ландона. Джордж Гелап і Елмо Роупер правильно прорекли перемогу Ф.Рузвельта на основі всього лише 4 тисяч анкет. А виною всьому послужило зміщення вибірки, яке допустив журнал. Не дивлячись на те, що опитано величезну кількість жителів, помилка в тому, що адреси бралися із телефонної книги, а в той час в США телефони мали лише забезпечені люди.

 

3.Методи збору первинної соціологічної інформації

Сучасна соціологія звичайно використовує три методи: документальний, спостереження, опитування.

Документальний метод – це використання інформації, що зареєстрована яким-небудь "видимим чином" (на папері, кіноплівці, магнітній плівці тощо).

Документи діляться на:

- офіційні (урядові матеріали, статистичні дані, держархіви)

- неофіційні (щоденники, автобіографії, літературні праці).

  В якості документів розглядаються і матеріали засобів масової комунікації (газети, радіо, телебачення).

При оцінці надійності документів враховується ряд обставин. Як правило, офіційні документи більш надійні, ніж неофіційні, а особисті (картки індивідуального обліку, анкети, характеристики тощо), ніж безособисті (дані преси, протоколи зборів тощо). Особливою надійністю відрізняються документи юридичного характеру, а також ті, які звичайно контролюються фінансовими органами. Треба розрізняти інформацію про факти, події і думки про них учасників, спостерігачів.

Безумовно, найзвичнішим та широко розповсюдженим джерелом, з яким мають справу соціологи - матеріали статистики. Треба нагадати, що конкретна соціологія колись із цього й починалася.

До числа важливих джерел соціологічної інформації відноситься спостереження. Цей метод запозичений у етнографії.

Розрізняють 2 види спостереження: просте та „ввімкнене”.

При простому спостереженні ті, за кими спостерігають, - знають про це. Соціолог живе в середовищі, що виступає об”єктом вивчення і фіксує все, що його цікавить. В 30-ті р.р. в США вийшла книга "Середнє місто", яку написали подружжя Лінди за підсумками щоденного спостереження протягом декількох років за жителями типового американського міста.

Просте спостереження має і недолік - люди, що знають про спостереження, дещо міняють свою поведінку, свої висловлювання. Тому використовують „ввімкнене” спостереження, коли соціолог вживається в середовище, яке збирається вивчати (цей метод запозичений у журналістів, який у них достатньо розповсюджений). Американський соціолог Н.Андерсон в 20-ті р.р. вивчав життя бродяг, скитаючись разом з ними, приховуючи свою професію. Соцілог же діє по заздалегідь розробленій програмі, ставить визначені завдання.

Метод опитування. Джерелом інформації є людина. Відомості отримують говорячи з людиною чи через анкету. В залежності від цього опитування ділиться на інтерв'ювання та анкетування.

Треба зазначити, що інтерв'ювання - достатньо складний процес, що вимагає і здібностей, і знань, і особливостей особистого характеру інтерв'юера, що міг би ввійти в психологічний контакт з опитуваним. Далеко не з кожного можна підготувати інтерв'юера. Треба враховувати, що особистість інтерв'юера впливає на зміст відповідей. Анкетування простіше в реалізації, воно має свої переваги й недоліки. Переваги в тому, що анкета вимагає, як правило, менше затрат і в її відповідях відсутні зміщення під впливом інтерв'юера. Недоліки у великій кількості людей, що ухиляються від відповідей та неможливості виявити причину протиріч окремих відповідей, встановити ступінь щирості.

Не існує алгоритму побудови анкети. Загальноприйнято лише те, що на початку необхідно розміщувати прості запитання загального характеру, а потім поступово їх конкретизувати. Особливе значення мають перші питання, які повинні не тільки ввести респондента в курс справи, але і викликати у нього бажання відповідати на них.