Тема 8. Соціологія політики План

1.Предмет політики та специфіка соціологічного підходу до аналізу соціально- політичних явищ.

2. Історія становлення та сучасні дослідницькі перспективи соціології політики.

3. Електоральні дослідження в соціології політики.

Література

Баталов Э.Я. Политическая культура современного американского общества.- М., 1990.

Білоус А.О. Політичні об`єднання України. –К., 1993.

Бурдье П. Соціологія политики. / Пер.с фр. – М., 1993.

Вятр Е. Соціологія политических отношений / Пер.с пол.. – М.,1985.

Краткий словарь по социологии / Сост. З.М. Коржева, Н.Ф. Наумова.-М.: Политиздат, 1988.-479с.

Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Навчальний посібник. – К.: Лібра, 2000.- С.6-18.

Подольская Е.А. Социология: Учеб.пособие для студентов высших учебных заведений. – Харьков: Изд-во НФаУ: Золотые страницы, 2004.-С.191-204.

Полторак В.А. Социология: Конспект курса лекций. – Днепропетровск: Арт-Пресс, 1997. – С.8-18.

Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: курс лекций. М., 1996. – Тема 7.

Якуба Е.А. Социология: Учебное пособие для студентов. -Харьков: Издательство "Константа", 1995, С.6-21.

1.Предмет політики та специфіка соціологічного підходу до аналізу соціально - політичних явищ

Політична соціологія – галузь соціології, що досліджує політику та політичні відносини. Об’єктом дослідження соціології політики виступає політика.

Життя людини як істоти соціальної завжди було життям соціальним.

Поняття „політика” визначається по – різному. Політика – це самостійна сфера суспільного життя, це процес певних взаємовідносин між різними суб’єктами політики – державою і громадянином, класами, націями, групами, партіями, людьми. Всі політичні теорії, в тому числі і соціологія політики, відрізняються важливою особливістю: вони не повинні втручатися в політичні процеси, що відбуваються у суспільстві, а їх завдання полягає в позиції „відсторонення” від політичних думок. Завдання політичної соціології полягає в тому, щоб вивчити, як суспільство впливає на державу. Політика є важливим компонентом людської культури, її призначення полягає в тому, щоб орієнтувати суспільний розвиток у сприятливому напрямку.

Більш сучасне визначення політичного режиму дано професором Кермонном: „Під політичним режимом розуміється сукупність елементів ідеологічного, інституціонального і соціологічного порядку, що сприяють формуванню політичної влади даної країни на визначений період”.

Основними компонентами політичних режимів є: принцип легітимності, структура інститутів, система партій і, на кінець, форма і роль держави.

Принцип легітимності має на увазі відповідність політичної влади цінностям, на яких ґрунтується той режим, чиє функціонування забезпечує даний принцип. Легітимний не тільки режим, що проводить в життя власні цінності, але і той, який хоча б не в явній формі відповідає народним устремлінням, народному консенсусу.

Види політики: за сферами суспільного життя: економічна, соціальна, національна, науково-технічна, екологічна, культурна, військова.

За об’єктами впливу: внутрішня, зовнішня.

За суб’єктами політики: нації, класи, соціальні верстви, корпоративні групи, особи, держава, політичні партії, засоби масової інформації.

На сучасному етапі розвитку людства політичне життя все більше характеризується активізацією масових суспільних рухів. Люди різної політичної орієнтації протестують проти мілітаризації, політики агресії та війни, расової та національної дискримінації, обмеження прав жінок, корупції, хижацького використання природних ресурсів і довкілля. Політичні лідери змушені зважати на позиції масових суспільних рухів, які нерідко висувають певні політичні вимоги (рух зелених).

Учені простежили важливу закономірність: доки на місцевому рівні не утвердиться реальна участь людей у вирішенні актуальних питань життя, доти марними будуть їх намагання вплинути на це на високих рівнях влади.