6. Методи стимулювання трудової мотивації: методи матеріального стимулювання, цільові методи, методи індивідуального збагачення праці, методи співучасті /партисиативності/

Якщо розглянуті раніше проблеми мотивації пов'язані з формуванням таких внутрішніх спонукальних сил, як потреби, інтереси, цінності, ідеали, мотиви особистості, то стимулювання і соціальний контроль містять зовнішні спонукання та елементи трудової ситуації. До них належать умови, що безпосередньо визначають заробітну плату, організацію і зміст праці в поєднанні з тими, які опосередковано впливають на працю (житлово-побутові умови, місце проживання, культурно-оздоровча база та ін.). Зрозуміло, що ступінь впливу цих елементів трудової ситуації багато в чому залежить від того, наскільки вони значущі для конкретної особи. Для одних важливі можливості забезпечення житлом, ще для інших — наявність спортивно-оздоровчої бази, ще для інших — творчий характер праці. У такий спосіб під стимулюванням зазвичай розуміють вплив на трудову поведінку працівника через створення особистісно-значущих умов (трудової ситуації), що спонукають його діяти певним чином. Тим самим, з одного боку, створюються сприятливі умови для задоволення потреб працівника, а з другого— забезпечується трудова поведінка, необхідна для успішного функціонування підприємства, тобто відбувається своєрідний обмін діяльністю.

Поняття «стимулювання праці» в соціологічній літературі вживається як у широкому, так і в вузькому розумінні. У широкому значенні цього поняття воно охоплює всі, що використовуються в управлінні, методи мотивації, впливу, винагороди, зокрема адміністративні, економічні (матеріальні), соціально-регулятивні. Адміністративні методи стимулювання праці мають вплив на індивіда, групу через накази, завдання тощо. Це такі методи, коли необхідний суб'єкту управління трудовою поведінкою результат досягається завдяки тому, що для суб'єкта праці «збитки» від можливих санкцій за невиконання перевершують витрати на виконання завдання.

Економічне, матеріальне стимулювання праці передбачає внесення в процес мотивації вартісних важелів залучення людей до праці, тобто безпосередній економічний вплив на мотивацію, забезпечення особистої і групової заінтересованості суб'єктів праці в матеріальному заохоченні. Тут застосовуються як безпосередні (зарплата, премії, доходи від прибутку та ін.). так і опосередковані (ціни, податки, кредити) важелі регуляції трудової поведінки.

У вузькому розумінні стимулювання праці фактично збігається з соціальною регуляцією праці— соціальною мотивацією трудової поведінки, коли спонукання до діяльності здійснюється через задоволення різноманітних потреб особистості, соціальної групи чи трудового колективу.

Як бачимо, подібний вплив пов'язаний з одержанням людиною задоволення від реалізації її цілей, потреб. І воно нерідко спонукає особистість до певної трудової поведінки сильніше, ніж безпосередній (адміністративний, економічний) вплив. Однак використання соціальних регуляторів як стимулів трудової поведінки є, безумовно, досить складним питанням. По-перше, подібні стимули мають опосередкований характер. По-друге, за організації подібного стимулювання виникає проблема виокремлення й порівняння, з одного боку, системи стимулів, з другого боку — системи цілей і потреб, на задоволення яких спрямовуються дані стимули. У разі збігу (тобто якщо використовувані стимули спрямовані на задоволення саме тих потреб, які необхідно, з погляду суб’єкта управління, задовольнити) ефективність стимулювання праці підвищується, і навпаки.

Питання до семінарського заняття

1.Предмет та основні категорії соціології праці.

2.Суть та типи соціально-трудових відносин

3.Соціальні резерви виробництва.

4.Соціальні норми та соціальний контроль в системі соціальної регуляції.

5.Ставлення до праці.

6.Соціальний зміст мотивації трудової поведінки.

7.Методи стимулювання трудової мотивації: методи матеріального стимулювання, цільові методи, методи індивідуального збагачення праці, методи співучасті /партисиативності/.

8.Трудова адаптація та її складові.

9.Трудова мобільність: вертикальна та горизонтальна форми трудових переміщень.

Теми рефератів

1.Теорія ієрархії потреб /А.Маслоу/.

2.Теорія мотиваційної гігієни /Ф.Херцберг/.

3.Теорія очікування та теорія справедливості.

4.Соціальна політика в сфері праці.

5.Проблеми соціального захисту, соціальних гарантій та соціальної справедливості.

6.Процеси праці.

7.Інтеграційні та дезінтеграційні процеси.

8.Процеси трудових переміщень.

9.Ціннісно-орієнтаційні процеси.

10. Процеси соціального управління.

11.Процеси соціального функціонування і соціального розвитку.

12. Індивід як об'єкт та суб'єкт соціального регулювання.

13. Праця як соціальне явище і процес.

14. Зміст і соціальні функції праці.

15.Теорія суспільного розподілу праці.

Контрольні питання та завдання

1. Що вивчає соціологія праці як галузь соціології?

2. Які три основні предмети соціології праці?

3. Схарактеризуйте поняття “умови праці”.

4. Які є види праці?

5. Що таке “задоволеність працею”?

6. Коли започаткована “індустріальна соціологія” на Заході?

7. Дайте визначення “соціальним резервам виробництва”.

8. Що таке “соціальна діагностика”?

9. Схарактеризуйте методи соціальної діагностики.

10. Що таке “Соціальне проектування”?

11. Які основні види соціально-трудових відносин?

12. Що є предметом соціології праці як галузевої соціології?

13. Які основні функції соціології праці?

14. Який зміст має поняття „трудова поведінка” та чим вона відрізняється від поняття „трудова діяльність”?

15. Які основні структурні елементи трудової поведінки?

16. У чому полягає необхідність регулювання трудової поведінки?

17. Які чинники зумовлюють трудову поведінку?

18. Які основні механізми регулювання трудової поведінки?

19. У чому полягає суть теорії нагород і покарань П.Сорокіна?

20. За соціологічним словником дайте визначення поняттю: „Індустріальне суспільство”.