Тема: Соціологія конфлікту
План
Конфлікт як соціальне явище.
Умови виникнення і основні стадії конфлікту.
Класифікація конфліктів.
Шляхи і способи розв’язання конфліктів.
1. Конфлікт як соціальне явище. Класифікація конфлікту
Однією з основних форм соціальної взаємодії є конфлікт.
Термін "конфлікт" (від латинського conflictus) означає "зіткнення". Конфлікт виникає тоді, коли соціальне благо (гроші, влада, престиж та ін.) не можна розділити.
Конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, позицій, поглядів суб'єктів соціальної взаємодії, які усвідомлюють суперечливість своїх інтересів.
Засновниками соціології конфлікту є американський соціолог Л. Козер «Функції соціального конфлікту» (1956), німецький – Р. Дарендорф «Класи і класовий конфлікт в індустріальному суспільстві» (1959) і англійський вчений Дж. Рекс «Головні проблеми соціологічної теорії» (1961).
Категорія «соціальний конфлікт» охоплює дуже великий спектр соціальних явищ – від конфронтації великих соціальних груп, які визначають макросоціальні зміни, до зіткнень в середині окремих колективів, між окремими індивідами.
Безконфліктного розвитку соціальних систем (від суспільства до особистості) не існує, тому, проблематика конфлікту досліджується у рамках спеціальної соціологічної теорії – соціології конфлікту.
Соціологія конфлікту – це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв'язання соціальних конфліктів.
Предмет соціології конфлікту: з'ясування соціальної природи та сутності конфліктів, принципів їх діагностики; соціологічний аналіз конфліктів, їх типологія та класифікація; визначення способів подолання та механізмів управління соціальними конфліктами.
Які функції виконують конфлікти у житті суспільства?
До позитивних функцій конфліктів відносять:
соціально-діагностичну – виникнення конфліктів свідчить про недоліки у функціонуванні соціальних організацій, поглиблення суспільних протиріч;
регулюючу – конфлікти створюють і підтримують у суспільстві соціальну рівновагу, забезпечують баланс сил у структурах влади й управляння;
інтегративну – участь у конфлікті сприяє консолідації людей, які захищають спільні інтереси, формуванню їх зацікавленості у співпраці;
інноваційну - конфлікти сприяють оновленню соціальних відносин, утвердженню нових норм та цінностей;
комунікативну – пошук шляхів розв'язання конфлікту забезпечує взаємопристосування його учасників, спільне вироблення взаємоприйнятних рішень;
соціально-психологічну – конфлікти сприяють зняттю психологічної напруги, виходу негативних емоцій.
До негативних функцій конфліктів відносять:
дестабілізуючу – деструктивні конфлікти призводять до порушення соціальної рівноваги, громадського порядку, застосуванню насильницьких методів розв'язання існуючих проблем;
надлишково-витратну – конфлікти потребують додаткових матеріальних, часових, моральних (емоційних) ресурсів для вирішення проблем;
дезорганізуючу – конфлікти уповільнюють та ускладнюють процеси прийняття рішень, відволікають від виконання поточних планових завдань, порушують ритм та ефективність діяльності.