Тема: Суспільство як соціальна система План

1. Зміст поняття «суспільство». Сутнісні риси суспільства. Системний підхід до розгляду суспільства в соціології.

2. Загальна характеристика базисних компонентів соціального життя.

3. Проблема типологізації суспільств.

4. Характерні особливості постіндустріального суспільства.

1. Зміст поняття «суспільство». Системний підхід до розгляду суспільства в соціології

Фундаментальною категорією соціології є категорія "суспільство“.

Суспільство це об’єднання, сукупність людей. Проте, суспільство не виникає внаслідок механічної сукупності людей, воно виникає лише тоді коли відбувається постійна, стійка, тісна взаємодія цих людей.

Взаємодія – це процес встановлення тісного зв’язку між індивідами, коли поведінка або стан одного з них в той же час впливає на поведінку та стан іншого.

Суспільство уявляє собою процес і результат взаємодії між індивідами.

Розрізняють 4 основних типи взаємодії: мовно-комунікативну, чуттєву, правову та діяльнісну.

Мовно-комунікативна взаємодія. Виникає коли її учасники обмінюються комунікаціями (синтез інформації, повідомлення й розуміння).

Чуттєва взаємодія. Виникає, коли у суб’єктів взаємодії по відношенню один до одного виникають будь-які почуття один до одного, що “співтовариство” людей або держав “без взаємної довіри неможливі”.

Вольова взаємодія є основою правових відносин.

Діяльнісна взаємодія є власне соціальною взаємодією. Вона виникає в процесі обміну результатами діяльності (продуктами і послугами між представниками різних соціальних груп і в основі розподілу праці.

Отже, суспільство це — сукупність усіх засобів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, мають спільну тери­торію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характе­ризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

До основних ознак суспільства (тобто стійких характеристик, які дають змогу відрізняти суспільство як цілісне соціальне утворення від усіх інших) належать:

• територія, на якій відбувається консолідація соціальних зв'язків;

• універсальність, тобто різносторонній його характер. Включає в себе всю багатоманітність соціальних зв'язків, відносин, всі соціальні інститути та спільноти в рамках певного територіального простору;

• автономність, тобто спроможність існувати самостійно;

• інтегративність, тобто цілісність, єдність загальної системи цінностей (традицій, норм, законів, правил тощо), яку називають культурою.

2. Системний підхід до розгляду суспільства. Загальна характеристика базисних компонентів соціального життя

Система – це упорядкована певним чином велика кількість елементів, пов’язаних між собою й утворюючих деяку цілісну єдність.

Соціальна система — цілісне утворення, основним елемен­том якого є люди, їх зв'язки, взаємодії та взаємовідносини, со­ціальні інститути та організації, соціальні групи та спільноти, норми і цінності.

Суспільство як цілісна система має свою внутрішню структуру, складається з певних підсистем, які взаємодіють одна з одною це, зокрема:

• правова;

• демографічна;

• економічна – відносини в процесі матеріального виробництва,

• соціальна – взаємодія класів, соціальних груп, верств;

• політична – діяльність державних організацій, політичних інститутів, партій та об єднань;

• духовна – розвиток і взаємодія суспільної свідомості, науки, мистецтва, освіти, релігії, тощо.

Кожна підсистема складається у свою чергу, із своїх власних блоків і елементів, які виконують свої функції цілісного соціального організму.

До базисних компонентів соціального життя відноситься соціальний зв’язок, соціальна взаємодія, соціальні відносини, соціальний контроль.

Соціальний зв’язок – це набір фактів, що обумовлюють спільну діяльність у конкретних спільностях у конкретний час для досягнення тих чи інших цілей. Установлення цих зв’язків диктується соціальними умовами, у яких живуть і діють індивіди.

Соціальна взаємодія - це процес, у якому люди діють і випробовують вплив один на одного.

Соціальні відносини – це відносно стійкі і самостійні зв'язки між індивідами і соціальними групами.

Цілісній системі притаманні безліч зв'язків, взаємодій і відносин. Найбільш характерними є зв'язки, взаємодії і відносини, що включають у себе координацію і субординацію елементів.

Координація – це визначена погодженість елементів, той особливий характер їхньої взаємної залежності, який забезпечує збереження цілісної системи.

Субординація – це підпорядкованість і співпідпорядкованість, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у цілісній системі.