2. Основи виникнення і розвитку підприємництва
Досліджувати проблематику підприємництва, всебічно характеризуючи його особливості, неможливо без історичного підходу. Важливо враховувати вже набутий досвід вивчення цього феномену. Зазначимо, що більшість науковців зосереджували увагу на дослідженні категорії «підприємець», розглядаючи категорію «підприємництво» як похідну від неї, що пояснюється вирішальною роллю особистості в такій діяльності. У зв’язку з цим корисно буде відстежити за літературними джерелами еволюцію терміна «підприємець» (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Еволюція терміна «підприємець»
Дослідник |
Визначення |
Рішар Кантильйон (1725) |
Підприємець — це власник, що бере на себе ризик своєї господарської діяльності. |
Адам Сміт (1768) |
Підприємець — власник підприємства. Мета підприємницької діяльності — отримання підприємницького доходу. |
Ж. Б. Сей (1803) |
Підприємець — це людина, яка вміє поєднувати та комбінувати чинники виробництва. Головна функція підприємця полягає не в отриманні прибутку, а в організації й управлінні відтворенням у рамках звичайної господарської діяльності, результатом якої є підприємницький дохід, а не дохід на капітал. |
Френсіс Уокер (1876) |
Підприємець — це особа (не обов’язково власник), що створює підприємство й управляє його діяльністю для отримання доходу. Його внеском у цю діяльність є власна ініціатива, талант, винахідливість. |
Йозеф Шумпетер (1934) |
Підприємець — це особистість з яскраво вираженими новаторськими діловими здібностями, що реалізуються в оригінальних, нетрадиційних проектах, відмінних від наявних комерційних. |
А. Тюнен |
Підприємець — носій особливих рис, який вміє ризикувати, приймати нестандартні рішення, відповідати за свої дії і тому претендує на незапланований дохід. |
Ф. Х. Найт (1935) |
Підприємець — особа, яка попри невизначеність майбутнього може «вгадати» основні параметри розвитку виробництва та обміну, завдяки чому отримати комерційний ефект. |
Ф. А. Хаєк |
Діяльність підприємця передбачає організаційно-господарську новизну та економічну підприємницьку свободу. |
Пітер Дракер (1964) |
Підприємець завжди в пошуках змін, він використовує будь-яку можливість із максимальним зиском. |
А. Шапіро |
Поведінка підприємця охоплює елементи ініціативи; організаційні здібності; відповідальність за ризик. |
Карл Веспер (1980) |
Підприємець по-різному виглядає в очах економістів, психологів, інших підприємців. З погляду економіста, підприємець — це той, хто поєднує кошти, працю, матеріал і т. ін. таким чином, щоб їх сукупна вартість зростала. При цьому підприємець вносить зміни, запроваджує інновації і змінює заведений порядок. |
Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 № 698 |
«Підприємництво — самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та здійснення торгівлі з метою отримання прибутку». На думку сучасних вчених-економістів, це формулювання практично ототожнює поняття «підприємництво» з поняттям «бізнес» або зводить його лише до результату підприємницької діяльності — прибутку. |
Поняття «підприємництво» вперше ввів у науковий обіг англійський учений Ричард Кантільйон (1680-1734) , він розглядав його як особливу функцію, важливою рисою якої є ризик. Повнішу характеристику підприємництва наводять у своїх працях американський економіст Йозеф Шумпетер (1883-1950) та англійський – Фрідріх Хаєк (1899-1992).
Підприємство – як господарюючий суб’єкт.
(Господарський кодекс України та Закон України «Про господарські товариства»)
Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна первинна ланка виробничої сфери, що виробляє продукцію, виконує роботи та надає послуги.
Підприємство обов’язково повинно мати права юридичної особи, конкретного власника, яким може виступати індивідуальний власник, група фізичних осіб, або будь-які організації ззовні.
Назвіть основні та формальні ознаки юридичної особи.
Основні:
наявність затвердженого статуту;
несення майнової відповідальності;
право захищати всі майнові інтереси в судах;
наявність свідоцтва про реєстрацію, а в окремих випадках ліцензії на право здійснення певної діяльності.
Формальні:
наявність фірмової назви, печатки, розрахункового рахунка;
ведення бухгалтерського обліку і складання балансу.
Класифікація підприємств
За формою власності:
Приватні – засновані на власності майна окремих громадян, але з правом найму робочої сили.
Державні, засновані на державній власності.
Колективні, засновані на власності трудового колективу або громадської організації.
Спільні, засновані на базі майна різних власників.
За належністю капіталу:
Національні – капітал належить одній національній економіці.
Іноземні, капітал частково або повністю належить економіці іноземної країни.
Змішані, капітал двох і більше іноземних країн.
Відповідно до мети та характеру діяльності:
Комерційні – отримання прибутку.
Некомерційні – надання послуг на некомерційних засадах.
За правовим статусом та формами господарювання:
Одноосібне – власність однієї особи або родини, несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном.
Кооперативні – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності. Характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності та використанні власного чи орендованого майна. (Наприклад АПК).
Орендні підприємства засновані на договірних взаєминах про тимчасове володіння і використання майна, яке необхідне орендарю для здійснення підприємницької діяльності.
Господарські товариства – підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами та громадянами України та зареєстровані у встановленому порядку об’єднання їх майна з метою ведення спільної діяльності та отримання прибутку.
Основні підвиди господарських товариств.
Повне товариство
Всі учасники спільно займаються господарською діяльністю і несуть відповідальність за зобов’язаннями.
Частки вкладені в капітал різні, а право відповідальності однакове для всіх:
30 % 25 % 40 % 25 %
20 % 25 % 10 % 25 %
Товариства з обмеженою відповідальністю – підприємства, що мають статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається засновницькими документами, учасники такого товариства несуть відповідальність в межах своїх вкладів.
30 % 30 % 40 % 40 %
10 % 10 % 20 % 20 %
Командитне товариство – товариство, в якому поряд з членами з повною відповідальністю, є один чи декілька учасників відповідальність яких обмежується власним вкладом в майно.
30 % 30 % 40 % 30 %
20 % 30 % 10 % 10 %
Акціонерне товариство. Основним атрибутом такого підприємства є акція, яка свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на управління ним, а також забезпечує право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду та участь у розподілі майна у випадку його ліквідації.
Акціонерні товариства можуть бути відкритими та закритими.
Материнські (головні) товариства – це товариства, які контролюють інші філії або дочірні товариства.
Філія – немає власного статуту, не складає балансу, діє від імені та за дорученням головного підприємства, майже весь капітал належить материнському підприємству.
Дочірнє підприємство – самостійне підприємство (юридична особа), яке моє комерційний характер діяльності, складає баланс, але материнська фірма контролює його діяльність, оскільки володіє головним пакетом акцій.
Мале підприємство в промисловості і будівництві – до 200 чол., в галузях виробничої сфери – до 50 чол., в науці і науковому обслуговувані – до 100 чол., в галузях невиробничої сфери – до 25 чол., в роздрібній торгівлі – до 15 чол.
За галузево-функціональним видом діяльності:
промислові,
сільськогосподарські,
будівельні,
транспортні,
торгівельні.
Рис. 1.2. Види підприємств відповідно до Господарського кодексу України.