Контрольні завдання Контрольні запитання

1. З якою метою і в якій послідовності проводиться аналіз проекту за аспектами?

2. В чому полягають мета і основні завдання маркетингового аналізу?

3. У чому полягає необхідність проведення мар­кетингового аналізу?

4. Чим попит відрізняється від потреби? Що слід розуміти під ефективним попитом? Які методи прогнозування попиту ви знаєте?

5. Назвіть ціль і завдання технічного аналізу проектів.

6. Які питання вирішує технічний аналіз?

7. Розкрийте сутність правового аналізу проектів.

8. Що є об’єктом дослідження соціального аналізу?

9. Які аспекти проекту є об’єктом дослідження інституціонального аналізу?

10. Що є об’єктом дослідження соціального аналізу?

11. У чому полягає мета соціального аналізу проекту?

12. Які аспекти проекту є об’єктом дослідження інституційного аналізу?

13. У чому полягає необхідність проведення еко­логічного аналізу?

14. Які чинники досліджують при проведенні екологічного аналізу?

15. Що є метою фінансового аналізу?

16. Чому виникає необхідність в оцінці фінансового стану підприємства «з проектом» і «без проекту»?

17. Які методи фінансового аналізу ви знаєте? Який з них застосовується найчастіше?

18. У чому полягає різниця між фінансовим і економічним аналізом?

19. За допомогою яких показників та методів здійснюють економічний аналіз?

Тести

1. До аспектів проектного аналізу не відноситься:

а) технічний;

б) комерційний;

в) ергономічний;

г) екологічний.

2. Метою маркетингового аналізу є визначення можливостей:

а) обсягу реалізації продукції підприємства;

б) обсягу реалізації проектної продукції;

в) обсягу реалізації продукції підприємства-конкурента;

г) обсягу ВВП.

3. Завданням маркетингового аналізу є дослідження:

а) ринку;

б) добробуту населення;

в) наявності інфляційних процесів;

г) рівня позикових ставок.

4. Метою технічного аналізу є визначення:

а) інвестиційного обґрунтування проекту;

б) можливостей здійснення проекту;

в) технічного обґрунтування проекту.

5. При проведенні технічного аналізу проекту передбачаються:

а) розгляд процедур укладення контрактів;

б) аналіз витрат і вигод;

в) оцінка компонентів проекту;

г) аналіз розташування проекту.

6. При проведенні технічного аналізу проекту розглядаються:

а) рівень технологій, які передбачені проектом;

б) умови фінансування об’єктів будівництва;

в) методи контролю якості будівництва та монтажу устаткування;

г) ступінь підтримки проекту органами місцевого само врядування.

7. Величина виробництва та реалізації продукції по обсягу, номенклатурі та асортименту, строкам випуску згідно з потребами споживача – це:

а) виробнича програма випуску продукції;

б) виробнича потужність підприємства;

в) обсяг попиту населення.

8. Виробнича програма повинна бути обґрунтована з точки зору наявності:

а) матеріальних ресурсів;

б) фінансових ресурсів;

в) усіх необхідних ресурсів.

9. Розгляд правових та організаційних аспектів проектної діяльності є завданням: :

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

10. Визначення прийнятності варіантів реалізації проекту з погляду користувачів, населення регіону, де здійснюється проект – це мета:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

11. Оцінка можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищі, здатності організації власне реалізувати проект – це мета:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу

г) соціального аналізу.

12. Характеристика політичних та економічних факторів, що впли­вають на проект – це одне із завдань:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

13. Інституційний аналіз проекту передбачає:

а) визначення ринків збуту продукції;

б) визначення впливу зовнішніх факторів на успішність виконання проекту;

в) визначення досконалості технології виробництва;

г) визначення впливу внутрішніх факторів на успішність виконання проекту.

14. Оцінка зовнішніх факторів при проведенні інституційного аналізу проекту передбачає вивчення:

а) політичних і правових умов реалізації проекту;

б) стиля керівництва проектом;

в) розподілу функцій учасників проекту;

г) кваліфікації розробників проектної документації.

15. Визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка по­точного й прогнозованого фінансового стану підприємства є метою:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

16. Кількісні характеристики і соціальна структура населення є аспектом:

а) інституційного аналізу;

б) правового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) соціального аналізу.

17. Виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансо­вому стані й результатах підприємства чи проекту, є одним з аспектів:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

18. Аналіз рентабельності діяльності здійснюється на основі по­казника:

а) валового обсягу реалізації продукції;

б) валової реалізації продукції;

в) валового прибутку;

г) чистого прибутку.

19. Прогнозують обсяг продажів, порівнюють його з витратами за проектом та визначають джерела покриття вірогідних витрат для оцінки:

а) фінансової спроможності проекту;

б) рентабельності проекту;

в) ліквідності проекту;

г) чистого прибутку від проекту.

20. Вивченням впливу проекту на суспільну економіку країни в цілому, чи регіону певної території займається:

а) інституційний аналіз;

б) фінансовий аналіз;

в) економічний аналіз;

г) екологічний аналіз.

21. Базовою концепцією економічного аналізу є:

а) концепція альтернативної вартості;

б) концепція граничної вартості;

в) концепція оптимізації витрат;

г) концепція оптимізації структури капіталу.

22. Визначення сприятливості даного проекту здійсненню цілей розвитку національної економіки є метою:

а) інституційного аналізу;

б) фінансового аналізу;

в) економічного аналізу;

г) екологічного аналізу.

23. Особливістю економічного аналізу проекту є:

а) урахування інфляції;

б) урахування прогресивності технічних та технологічних рішень;

в) розгляд проекту з точки зору зростання загального добробуту, його національної привабливості;

г) урахування соціальних наслідків у районі його розташування.

РЕЗЮМЕ

Проект — це одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Функціонування організації та проекту значною мірою відрізняють­ся один від одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем, характер діяльності, ступінь інтенсивності використання ресурсів, мо­жливості використання накопиченого досвіду, ціна помилок і т. ін.

До основних ознак проекту слід віднести кількісну вимірюваність, часовий горизонт дії, цільову спрямованість, життєвий цикл, системне функціонування проекту, його елементний склад, існування в певному зовнішньому середовищі та ін. Залежно від того, як реалізація одного проекту впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні, взаємовиключаючі, умовні, заміщуючі, синергічні. Проекти класифі­куються ще й за такими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, склад­ність, тривалість.

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічного зовніш­нього та під впливом внутрішнього середовищ. Для успішної реа­лізації проекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих середовищ щодо проекту та його оточення. До факторів найближчого оточення проекту належать сфери фінансів, збуту, ви­робництва, матеріального та кадрового забезпечення, інфраструкту­ри, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту, його організаційна структура, учасники, стиль керівництва проектом, методи та засоби комунікації.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей і мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступе­ня залучення до проекту. Їх склад, ролі, розподіл функцій і відповідаль­ність залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу

Проектний аналіз – методологія, яка застосовується для визначення, порівняння та обгрунтування альтернативних управлінських рішень і проектів, що дозволяє, в свою чергу, здійснювати вибір і приймати вивірені рішення в умовах обмеженості ресурсів.

Метою вивчення курсу “Проектний аналіз” є надання системного уявлення про принципи, методи і засоби прийняття рішень, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси для задоволення суспільних та особистих проблем.

Вивчення проектного аналізу дозволяє: ознайомитися з основними концепціями; методами і підходами, які використовуються у світовій практиці при аналізі проектних рішень; виявити найважливіші проблеми, пов’язані з реалізацією інвестиційних проектів на різних рівнях; оволодіти практичними, аналітичними навичками, інструментарієм, потрібним для проведення передінвестиційних рішень.

У проектному аналізі терміни “інвестиції”, “інвестиційний проект” застосовуються як узагальнені поняття і відображають використання ресурсів з метою отримання вигод у майбутньому, протягом тривалого періоду часу.

Концепція проектного аналізу являє собою набір методичних принципів, які визначають послідовність збору та способів аналізу даних, методів визначення інвестиційних пріоритетів, способів урахування широкого кола аспектів до прийняття рішень про реалізацію проекту. Вона концентрується на з’ясуванні витрат на здійснення проекту та вивченні результатів з різнобічних позицій: інтересів акціонерів (або інших власників); економіки в цілому; організацій, які беруть участь у здійсненні проекту; природного та соціального зовнішнього середовищ, в яких здійснюватиметься проект.

Одним з головних завдань проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається різницею його вигод та витрат.

Методологія проектного аналізу ґрунтується на системі таких принципів: альтернативність, обумовленість, маржинальність, порівняння ситуації “з проектом” та “без проекту”.

Проект — це одноразовий комплекс взаємопов’язаних заходів, спрямований на досягнення конкретних результатів при встановленому матеріальному (ресурсному) забезпеченні з чітко визначеними цілями протягом заданого періоду часу.

Функціонування організації та проекту значною мірою відрізняють­ся один від одного за такими критеріями, як тип вирішуваних проблем, характер діяльності, ступінь інтенсивності використання ресурсів, мо­жливості використання накопиченого досвіду, ціна помилок і т. ін.

До основних ознак проекту слід віднести кількісну вимірюваність, часовий горизонт дії, цільову спрямованість, життєвий цикл, системне функціонування проекту, його елементний склад, існування в певному зовнішньому середовищі та ін. Залежно від того, як реалізація одного проекту впливає на результати іншого, розрізняють проекти: незалежні, взаємовиключаючі, умовні, заміщуючі, синергічні. Проекти класифі­куються ще й за такими критеріями: клас, тип, вид, масштаб, склад­ність, тривалість.

Здійснення проекту проходить в оточенні динамічного зовніш­нього та під впливом внутрішнього середовищ. Для успішної реа­лізації проекту необхідно визначити і врахувати будь-яку можливу дію цих середовищ щодо проекту та його оточення. До факторів найближчого оточення проекту належать сфери фінансів, збуту, ви­робництва, матеріального та кадрового забезпечення, інфраструкту­ри, а також керівництво підприємства; до внутрішнього середовища — економічні та соціальні умови реалізації проекту, його організаційна структура, учасники, стиль керівництва проектом, методи та засоби комунікації.

Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей і мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступе­ня залучення до проекту. Їх склад, ролі, розподіл функцій і відповідаль­ність залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу

Розробка і експлуатація проекту може бути представлена у вигляді сукупності робіт, яку називають життєвим циклом проекту. Життєвий цикл проекту – це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися мо­ментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) і отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту).

Життєвий цикл проекту – концепція, що розглядає проект як послідовність фаз, подій та етапів, кожна з котрих має свою на­зву та часові межі.

Незалежно від розміру, обсягу й вартості виконуваних операцій будь-який проект у власному розвитку проходить пері­оди задуму, підготовки, реалізації, закінчення та ліквідації. Всі ці стани проекту, як правило, поділяються на складові, які дістали назви «фаза», «стадія» та «етап». Їх визначають за принципом виділення певних точок, при проходженні яких в роботі з проектом потрібні нові ресурси: виконавці, фінанси, інформація.

Сьогодні не існує єдиного підходу до розподілу процесу реа­лізації проекту на складові елементи. Це пояснюється відміннос­тями у підходах учасників проекту до поділу проекту на найваж­ливіші відправні точки, які дозволяють планувати, відслідко­вувати, контролювати та оцінювати розвиток проекту й, якщо не­обхідно, коригувати його реалізацію.

Частіше проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, в свою чергу, роз­галужуються на стадії. Даний підхід активно застосовується у практиці проектного аналізу. Передінвестиційна фаза включає такі стадії :

• перед ідентифікація;

• ідентифікація; _­

• підготовка проекту;

• розробка та експертиза;

• детальне проектування.

Інвестиційна фаза охоплює роботи, які можна об’єднати у такі стадії:

• підготовка і проведення тендерів;

• інженерно-технічне проектування;

• будівництво;

• набір і навчання персоналу.

Основними стадіями експлуатаційної фази є:

• здача в експлуатацію (є граничною між інвестиційною та експлуатаційною фазами, тому може перебувати і в тій, і в іншій);

• виробнича експлуатація;

• заміна та оновлення техніки і технологій;

- розширення та інновації;

- заключна оцінка проекту.

Тривалість робіт по підготовці проекту, не є нормативною величиною і залежить від великої кількості обставин, насамперед, від виду і складності проекту та складу його учасників

Наявна практика визначення витрат на передінвестиційні дослідження свідчить, що вони можуть плануватися у процентах від вартості проекту. Так, вартість формування інвестиційного задуму з підготовкою інвестиційної пропозиції й документа про наміри може коштувати від 0,2 до 1% вартості проекту, дослідження інвестиційних можливостей, складання короткого техніко-економічного попереднього обгрунтування – 0,25-1,5%, докладне техніко-економічне обгрунтування доцільності інвестиційних рішень (залежно від масштабу проекту) від 1,0 – 3,0% для невеликих проектів до 0,2 – 1% для великих.

Цінність проекту визначається як різниця між позитивними результатами (вигодами) та негативними результатами (затратами). Оскільки метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигод від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здіснення, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигод і додаткових затрат.

Концепція альтернативної вартості є центральною у проектному аналізі, оскільки кожна вартість, яка використовується для фінансового (з точки зору фірми) чи економічного аналізу (з урахуванням впливу на національний дохід), є альтернативною вартістю. Альтернативна вартість – це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування. Оскільки альтернативна вартість виражається за допомогою якого-небудь мірила, її іноді називають “тіньовою ціною”, “ціною втраченого шансу”, “ціною економічної ефективності”.

У проектному аналізі розрізняють явні і неявні вигоди і затрати. Явними називають матеріальні вигоди (затрати) обумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких значною мірою очевидна, що дозволяє досить легко визначити їх фінансове значення. До неявних вигод (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов'язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов'язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому.

Явні вигоди від проекту виникають від: збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості виробництва продукції; можливості підвищення ціни на продукцію, що виробляється; зміни кваліфікації працівників, що дає змогу підвищити якість продукції; зміни у часі реалізації; зміни місця реалізації та ін.

Витрати можна класифікувати за такими ознаками: можливість відображення у бухгалтерській звітності (бухгалтерські та економічні); ступінь динамічності залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва (постійні, змінні); період здійснення (довгострокові, короткострокові); спосіб віднесення на одиницю продукції (середні, граничні); походження (експлуатаційні, фінансові); ступінь покриття реальної вартості; можливість розподілу. У проектному аналізі існують особливості врахування деяких витрат. Головною своєрідністю цих розрахунків є розгляд запланованих витрат з точки зору альтернативної вартості.

Через наявність значних проміжків часу між інвестуванням коштів і їх поверненням інвестору з прибутком через реалізацію продукції, що створюється в результаті здійснення проекту, виникає необхідність враховувати зміну цінності коштів у часі. Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. В основі концепції зміни вартості грошей за часом лежить такий принцип: гривня, яку маємо сьогодні коштує більше гривні, яку будемо мати в майбутньому, наприклад через рік, на величину того прибутку, який вона може принести, якщо її інвестувати. В цілому на зміну вартості грошових засобів, окрім названого, впливають ще ряд факторів, основними з яких є ризик, інфляція, ступінь ліквідності.

Вказаний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей за часом. Суть концепції полягає в тому, що вартість грошей за часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку. Враховуючи, що інвестування є довготривалим процесом, при оцінці інвестицій приходиться порівнювати вартість грошей на початку інвестування із вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього доходу і прибутку. В процесі порівняння грошових коштів при їх вкладанні і поверненні використовують два основних поняття: майбутня вартість або майбутня цінність і сучасна (теперішня) вартість або сучасна цінність грошей.

Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента доходу. Компаундування (нарахування) – операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості коштів за допомогою складних процентів.

Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента дисконту (скидки) до теперішнього періоду. Дисконтування витрат і доходів – операція, що дозволяє визначити сучасну цінність коштів, що являють собою майбутні (через деякий час) доходи або витрати..

У проектному аналізі використовують дві ставки доходу або скидки: реальну процентну ставку (r) – ставку доходу на капітал без урахування інфляції та номінальну процентну ставку (k) – ставку доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію (i) і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції. На величину процентної ставки впливають дохідність і характер інвестицій, величина і темп інфляції, ризик пов’язаний з інвестиціями.

Оцінка фінансово-економічної ефективності, а, через неї, і доцільності реалізації інвестиційних проектів є найбільше відповідальним етапом у процесі прийняття інвестиційних рішень на основі аналізу альтернативних варіантів вкладення коштів. Від того, наскільки об’єктивно і всебічно зроблена така оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу і темпи розвитку підприємства.

Сьогодні в усьому світі як стандарт використовується концепція фінансово-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, розроблена Міжнародною спеціалізованою організацією ООН по промисловому розвитку – UNIDO .

Ця методика використовується як при оцінці інвестицій у нові підприємства, так і при інвестуванні в розширення, оздоровлення, модернізацію чи перепрофілювання існуючих підприємств. Розрахунок ефективності інвестиційних проектів відповідно до методики UNIDO визнається закордонними інвесторами (у тому числі групою фінансових установ Всесвітнього банку). Це полегшує проходження проектів по лінії міжнародної експертизи.

Методика UNIDO будується на наступних передумовах:

▪ приведення до сучасної (теперішньої) вартості як капіталу (потоку інвестиційних коштів), що інвестується так і суми зворотних грошових потоків, які мають його окупити;

▪ вибір для цього диференційованої ставки дисконтування для різних інвестиційних проектів;

▪ оцінка повернення капіталу, що інвестується, на основі показника чистого зворотного грошового потоку, який формується за рахунок сум прибутку й амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників-критеріїв, що дозволяють оцінити прийнятність капітальних вкладень. До найбільш розповсюджених і популярних критеріїв фінансово-економічної ефективності UNIDO відносять:

• чисту сучасну (теперішню) вартість проекту –NPV (net present value ),

• індекс рентабельності - PI (profitability index) ;

• внутрішню норму прибутку (рентабельності) – IRR (internal rate of return);

Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистої сучасної вартості (NPV). Цей показник відображає приріст багатства фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошових надходжень (чистих зворотних грошових потоків), що виникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх сучасної вартості, тобто до моменту початку проекту, та сумою вcіх інвестиційних витрат, необхідних для здійснення цього проекту, також приведених до того ж моменту часу.

Індекс рентабельності інвестицій – PI розраховується як відношення сучасного значення зворотних грошових потоків до суми сучасного значення інвестиційних коштів, вкладених у проект.

Внутрішня норма рентабельності (прибутковості,) – IRR – така величина ставки дисконтування, при якій чиста сучасна вартість проекту дорівнює нулю. Цей показник дає аналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу, що відповідає ставці дисконту, прийнятій в проекті, зі значенням внутрішньої норми рентабельності. Економічну природу внутрішньої норми рентабельності можна визначити як максимальний відсоток за кредит, який можна виплатити за термін рівний життєвому циклу проекту, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту. Сучасна методологія аналізу проектів рекомендує спільне застосування критеріїв NPV і IRR,.

Ризик при аналізі проектів є об’єктивним явищем, природа якого зумовлена не детермінованістю (неоднозначністю) подій майбутнього. Проектний ризик у загальному розумінні – це не­безпека небажаних відхилень від очікуваних станів у майбутньому.

Ризики викликаються різними обставинами і для їх ідентифікації, аналізу і розробки заходів по зниженню використовується класифікація ризиків за різними ознаками: залежно від місця прояву, за видом виробництва, за тяжкістю прояву, за формою впливу, за можливістю страхування (захисту), за складністю, за ступенем контролю, за інтенсивністю прояву наслідків, за рівнем прояву, за ступенем передбачуваності, за регулярністю, за часом прояву.

У сучасній економічній практиці аналіз ризику поділя­ють на два види:

• якісний, головне завдання якого визначення чинників ризику, етапи і роботи, під час виконання яких ризик виникає, тобто встановити потенційні зони ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики;

• кількісний, який застосовується для визначення чисельних розмірів окремих ризиків і ризику проекту в ціло­му. При кількісному аналізі ризику можуть використовува­тися різноманітні методи. Найбільш поширеними є: аналіз за допомогою бета-коефіцієнта, аналіз чутливості реагуван­ня, аналіз сценаріїв, метод експертних оцінок.

Під зниженням ступеню ризику розуміють скорочення ймовірності його виникнення та обсягу можливих втрат. Основні методи зниження проектного ризику:

• запобігання – просте відхилення від діяльності або обставин, що спричиняють ризик;

• передача – переклад відповідальності за ризик на іншу сторону, головним чином на страхову компанію;

• скорочення – проведення власних спеціальних заходів для обмеження розміру ризику, створення спеціальних сис­тем запобігання збитку (системи контролю, безпеки, тех­нічні засоби охорони, пожежегасіння та ін.);

• утримання – зберігання відповідальності за ризик, го­товність і спроможність покрити всі можливі збитки за ра­хунок власних коштів.

Для зниження ступеня ризику застосовуються також різно­манітні засоби захисту: страхування, хеджування, розподіл ризиків між учасниками угод, гарантії, лімітування, резервні фонди, застава та ін.

Аналіз беззбитковості є методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом про­дажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спіль­ну мету: отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків, чи при якому обсягу виробництва і реалізації продукції будуть досягнуті заплановані показники рентабельності капіталу.

Розрізняють грошову, бухгалтерську і фінансову точки беззбитковості. Вони визначаються на певний часовий період: рік, квартал і т. п.

Грошова точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому відшкодовуються лише постійні витрати без амортизації.

Бухгалтерська точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому повністю відшкодовуються постійні витрати включно з амортизацією.

Фінансова точка беззбитковості – це такий обсяг виробництва і реалізації продукції, при якому відшкодовуються постійні витрати й інвестований капітал з прибутком у розмірі, що запланований у проекті.

Аналіз зазвичай виконується за деякою загальною схемою, що охоплює ряд спеціальних розділів, в яких оцінюються різні аспекти проекту. Основними з них є: маркетинговий, технічний, інституційний, екологічний, правовий, соціальний, фінансовий та економічний.

Завданням маркетингового аналізу є дослідження ринку, а метою — визначення можливих обсягів реалізації проектної продукції, товарів, послуг

Метою технічного аналізу є визначення технічного обгрун­тування проекту. Різноманітність технологій, видів сирови­ни та обладнання ускладнює типізацію технічного аналізу інвестиційного проекту. При проведенні технічного аналізу рекомендується такий перелік питань:

- місце розташування та масштаб проекту;

- технологія, обладнання, організація його експлуатації та ремонту;

- організація підготовки й здійснення проекту;

- графік виконання проекту та схема підприємства;

- підготовка та освоєння виробництва;

- матеріально-технічне постачання;

- розрахунок витрат на виконання проекту та поточних витрат виробництва і збуту;

• забезпечення якості майбутньої продукції

Завданням екологічного аналізу є:

- визначення обсягу можливої потенційної шкоди нав­колишньому середовищу при реалізації проекту;

- прийняття потрібних засобів для запобігання чи пом’якшення цієї шкоди.

Завданням правового аналізу є насамперед розгляд право­вих та організаційних аспектів проектної діяльності. Вплив державної політики на інвестиційні процеси з ча­сом суттєво зростає,

Особливостями сучасного розвитку є децентралізація промислового виробництва. Ця тенденція характерна для промислово розвинутих країн, де однією з головних задач є зменшення забрудненості оточуючого середовища в районах промислової концентрації шляхом виносу частини промис­лових підприємств за межу великих міст. Державна політи­ка, як правило, стимулює цей процес шляхом надання різ­них пільг, стимулювання при вкладанні інвестицій. Це слід ураховувати при виборі варіанта проекту.

Метою соціального аналізу є визначення прийнятності ва­ріантів реалізації проекту з погляду користувачів, населен­ня регіону, де здійснюється проект, розробка стратегії реа­лізації проекту, що дає змогу здобути підтримку населення, досягти цілей проекту та поліпшити характеристики його соціального середовища.

Метою інституційного аналізу є оцінка можливості здійснення проекту в існуючому політичному, економічному та правовому середовищу, впливу зовнішніх чинників на процес реалізації проекту.

Фінансовий аналіз інвестиційного проекту – це сукупність прийомів і методів оцінки його ефективності (перевищен­ня доходів над витратами) за весь термін життя проекту у взаємозв’язку з діяльністю підприємства – об’єктом інвес­тування.

Метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозовано­го фінансового стану підприємства.

Фінансові результати проекту несуть на собі вплив не тільки економіки підприємства, але й економіки суспільства, у якому реалізується проект. Крім того, сам проект може впливати на суспільну економіку: країни в цілому чи регіону певної території. Тобто виникає необхідність оцінки взає­модії проекту й економіки чи країни, а саме, — ступеня ефек­тивності проекту для суспільства. Цю задачу виконує еконо­мічний аналіз. Метою економічного аналізу є визначення:

- сприятливості даного проекту здійсненню цілей розвитку національної економіки;

- існування альтернативних шляхів досягнення таких само економічних вигод з меншими витратами.