Висновки

Оцінка фінансово-економічної ефективності, а, через неї, і доцільності реалізації інвестиційних проектів є найбільше відповідальним етапом у процесі прийняття інвестиційних рішень на основі аналізу альтернативних варіантів вкладення коштів. Від того, наскільки об’єктивно і всебічно зроблена така оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу і темпи розвитку підприємства.

Сьогодні в усьому світі як стандарт використовується концепція фінансово-економічного обґрунтування інвестиційних проектів, розроблена Міжнародною спеціалізованою організацією ООН по промисловому розвитку – UNIDO .

Ця методика використовується як при оцінці інвестицій у нові підприємства, так і при інвестуванні в розширення, оздоровлення, модернізацію чи перепрофілювання існуючих підприємств. Розрахунок ефективності інвестиційних проектів відповідно до методики UNIDO визнається закордонними інвесторами (у тому числі групою фінансових установ Всесвітнього банку). Це полегшує проходження проектів по лінії міжнародної експертизи.

Методика UNIDO будується на наступних передумовах:

1. Приведення до сучасної (теперішньої) вартості як капіталу (потоку інвестиційних коштів), що інвестується так і суми зворотних грошових потоків, які мають його окупити;

2. Вибір для цього диференційованої ставки дисконтування для різних інвестиційних проектів;

3. Оцінка повернення капіталу, що інвестується, на основі показника чистого зворотного грошового потоку, який формується за рахунок сум прибутку й амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.

Теорія аналізу проектних рішень передбачає використання системи аналітичних показників-критеріїв, що дозволяють оцінити прийнятність капітальних вкладень. До найбільш розповсюджених і популярних критеріїв фінансово-економічної ефективності UNIDO відносять:

• чисту сучасну (теперішню) вартість проекту –NPV (net present value ),

• індекс рентабельності - PI (profitability index) ;

• внутрішню норму прибутку (рентабельності) – IRR (internal rate of return);

Найбільш відомим і найчастіше застосовуваним у практиці прийняття інвестиційних рішень є показник чистої сучасної вартості (NPV). Цей показник відображає приріст багатства фірми в результаті реалізації проекту, оскільки він являє собою різницю між сумою грошових надходжень (чистих зворотних грошових потоків), що виникають при реалізації проекту і приводяться (дисконтуються) до їх сучасної вартості, тобто до моменту початку проекту, та сумою вcіх інвестиційних витрат, необхідних для здійснення цього проекту, також приведених до того ж моменту часу.

Індекс рентабельності інвестицій – PI розраховується як відношення сучасного значення зворотних грошових потоків до суми сучасного значення інвестиційних коштів, вкладених у проект.

Внутрішня норма рентабельності (прибутковості,) – IRR – така величина ставки дисконтування, при якій чиста сучасна вартість проекту дорівнює нулю. Цей показник дає аналітикам еталон для порівняння альтернативної вартості капіталу, що відповідає ставці дисконту, прийнятій в проекті, зі значенням внутрішньої норми рентабельності. Економічну природу внутрішньої норми рентабельності можна визначити як максимальний відсоток за кредит, який можна виплатити за термін рівний життєвому циклу проекту, за умови, що весь проект здійснюється тільки за рахунок цього кредиту.

Сучасна методологія аналізу проектів рекомендує спільне застосування критеріїв NPV і IRR,.