6.2 Номінальна та реальна процентні ставки

Як показано раніше у компаундуванні, і у дисконтуванні користуються ставкою дисконту, яка є очікуваною майбутньою альтернативною вартістю грошей, іноді теперішньою або реальною ставкою процента або окремою величиною, що залежить від наведеної строкової обмеженої цінності грошей. Від обґрунтованості величини ставки дисконтування значною мірою залежить об’єктивність і надійність фінансово-економічних розрахунків, які виконуються при оцінці ефективності проекту.

Під час оцінки проектів необхідно обрати один з методів приведення всіх грошових потоків до базового року. Якщо використовується метод дисконтування, то всі грошові потоки приводять у відповідність з першим (або нульовим) роком. При застосуванні методу компаундування (нарощування) всі грошові потоки приводять до останнього n-го року.

При оцінці величини грошових потоків з урахуванням фактора часу найбільш поширеними проблемами є:

1) складність вибору відповідної процентної ставки;

2) непослідовність у користуванні показниками процентних ставок.

Величина процентної ставки відображає вартість капіталу для інвестора, наприклад рівень дохідності за облігаціями державної позики. Оскільки цінність грошей у реальному виразі може знижуватися протягом часу через інфляцію, у проектному аналізі використовують такі дві ставки:

• реальна процентна ставка r – ставка доходу на капітал без урахування інфляції. У разі використання реальної ставки процента необхідно проводити розрахунок грошових потоків у постійних цінах, тобто нейтралізувати вплив інфляції;

• номінальна (теперішня) процентна ставка k – ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає також темп інфляції i і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції:

k = r + i, (5.12)

Якщо інфляція має значні темпи, то розрахунок номінальної процентної ставки здійснюється за формулою, яка враховує вплив інфляції на чистий дохід від проекту:

k = r + i + r * i, (5.13)

де r *i – інфляційна премія.

Інфляційна премія – це премія за інфляційне очікування, яку інвестори додають до реального, вільного від ризиків рівня доходу (норми прибутку).

Якщо в аналізі проекту використовують лише реальні (постійні) ціни, то для визначення вартості капіталу не слід збільшувати на інфляцію річні виробничі експлуатаційні витрати і вигоди.

На величину процентної ставки впливають такі чинники:

- стан фінансового ринку, перш за все величина ставки доходу по банківським депозитним вкладам;

- дохідність інвестицій – можливість одержання прибутку на інвестиції, вкладені у виробничі засоби;

- величина і темп інфляції – тенденції до зростання цін протягом певного часу;

- ризик, пов’язаний з інвестиціями, – можливість того, що вкладені гроші не будуть повернені.

Розмір премії за ризик встановлюється експертним шляхом. Для визначення орієнтованої величини премії для ризикових операцій з процентами можна скористатися рекомендаціями зарубіжних експертів. Процентні ставки за окремі види інвестицій наведено у табл.6.

Таблиця 6. Види інвестицій і відповідний розмір процентної ставки

Види інвестицій	Процентна ставка
Вимушені	Вимоги до норми прибутку відсутні
Вкладення з метою збереження позицій на ринку	близько 6%
Оновлення основних виробничих фондів	10—15%
Вкладення з метою зниження виробничих витрат завдяки використанню нової технології,	від 15%
Вкладення з метою освоєння нового ринкового сегмента	від 20%
Ризикові інвестиції, пов’язані з випуском нової продукції	від 25%

При визначенні ставки дисконту орієнтуються на процентну ставку кредитних організацій і ставку дохідності. Дисконтну ставку визначають як рівень дохідності що можна отримати виходячи з різних інвестиційних можливостей. У фінансовому аналізі, ставку дисконту, як правило, визначають на базі того процента, під який дана фірма може позичити кошти.

Розмір процентної ставки інвестицій базується, в основному, на рівні віддачі, яку ці вкладення можуть принести інвесторам, а сама ставка визначається цілями та напрямами інвестицій. Залежність величини процентної ставки від видів і цілей інвестицій наведено у табл. 6.

Висновки

Через наявність значних проміжків часу між інвестуванням коштів і їх поверненням інвестору з прибутком через реалізацію продукції, що створюється в результаті здійснення проекту, виникає необхідність враховувати зміну цінності коштів у часі. Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. В основі концепції зміни вартості грошей за часом лежить такий принцип: гривня, яку маємо сьогодні коштує більше гривні, яку будемо мати в майбутньому, наприклад через рік, на величину того прибутку, який вона може принести, якщо її інвестувати. В цілому на зміну вартості грошових засобів, окрім названого, впливають ще ряд факторів, основними з яких є ризик, інфляція, ступінь ліквідності.

Вказаний принцип породжує концепцію оцінки вартості грошей за часом. Суть концепції полягає в тому, що вартість грошей за часом змінюється з урахуванням норми прибутку на грошовому ринку. Враховуючи, що інвестування є довготривалим процесом, при оцінці інвестицій приходиться порівнювати вартість грошей на початку інвестування із вартістю грошей при їх поверненні у вигляді майбутнього доходу і прибутку. В процесі порівняння грошових коштів при їх вкладанні і поверненні використовують два основних поняття: майбутня вартість або майбутня цінність і сучасна (теперішня) вартість або сучасна цінність грошей.

Майбутня вартість являє собою суму інвестованих у теперішній момент коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента доходу. Компаундування (нарахування) – операція, що дозволяє визначити величину остаточної майбутньої вартості коштів за допомогою складних процентів.

Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених з урахуванням певної ставки процента дисконту (скидки) до теперішнього періоду. Дисконтування витрат і доходів – операція, що дозволяє визначити сучасну цінність коштів, що являють собою майбутні (через деякий час) доходи або витрати..

У проектному аналізі використовують дві ставки доходу або скидки: реальну процентну ставку (r) – ставку доходу на капітал без урахування інфляції та номінальну процентну ставку (k) – ставку доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію (i) і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції.

На величину процентної ставки впливають дохідність і характер інвестицій, величина і темп інфляції, ризик пов’язаний з інвестиціями.