21. Управління структурою капіталу

Структура капіталу - це співвідношення всіх форм власних і запозичених грошових коштів, що використовуються підприємством з метою фінансування активів.

Структура капіталу відіграє провідну роль у формуванні ринкової вартості підприємства. Цей зв'язок опосередковується показником середньозваженої вартості капіталу. Тому концепцію структури капіталу доцільно досліджувати разом з концепцією вартості капіталу та концепцією ринкової вартості підприємства.

Управління структурою капіталу на підприємстві потрібно здійснювати у двох напрямках:

обґрунтування оптимальних пропорцій використання власного і позикового капіталу;

залучення необхідних обсягів власного і позикового капіталу для досягнення цільової структури.

Отже, мета фінансового менеджменту полягає у забезпеченні виваженої структури капіталу, яка б відповідала цільовим настановам підприємства і забезпечувала мінімальний фінансовий ризик за достатньо високої ринкової вартості (але не обов'язково найвищої).

Методи обґрунтування фінансових рішень про зміну величини і структури капіталу залежать від обраних критеріїв оцінювання. Критеріями оптимізації структури капіталу можуть бути:

мінімізація середньозваженої вартості капіталу;

максимізація рентабельності власного капіталу при одночасній мінімізації ризику;

максимізація чистого прибутку на одну акцію.

Якщо за критерій оцінювання взяти мінімізацію середньозваженої вартості капіталу, то оптимальним вважається такий варіант структури капіталу, який забезпечує найменшу середньозважену вартість капіталу або найменшу його граничну вартість у випадку додаткового залучення коштів.

22. Сутність та принципи антикризового фінансового менеджменту

Поглиблення ринкових реформ в Україні передбачає здійснення широкомасштабної реструктуризації підприємств з метою забезпечення інноваційного розвитку базових галузей економіки, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників і в кінцевому результаті – поліпшення фінансового стану суб’єктів господарювання. Проте досягнення цієї мети неминуче призведе до банкрутства певної кількості підприємств.

І хоча банкрутство є одночасно двигуном прогресу і забезпечує механізм природного відбору найбільш конкурентоспроможних підприємств в ринковому середовищі, не можна недооцінювати його руйнівних наслідків для власників капіталу, працівників, партнерів по бізнесу і суспільства в цілому.

З цих позицій об’єктивно зростає актуальність ефективного антикризового фінансового менеджменту, як системи своєчасних методів і прийомів, здатних запобігти фінансовій кризі й уникнути банкрутства.

Зміст антикризового фінансового управління полягає в розробці комплексу заходів щодо профілактики фінансової кризи та її подолання.

Фінансова криза – це фаза розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини.

Можливе настання банкрутства є такою стадією фінансової кризи, на якій підприємство вже нездатне здійснювати фінансове забезпечення своєї господарської діяльності.

Фінансову кризу на підприємстві характеризують трьома параметрами: джерелами факторами виникнення; видом кризи; стадією її розвитку. Ідентифікація цих ознак дає змогу правильно діагностувати фінансову неспроможність підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів.

Основою метою антикризового фінансового управління є розробка та реалізація заходів, спрямованих на швидке відновлення платоспроможності та забезпечення достатнього рівня фінансової стійкості підприємства для виходу з кризового стану.

Розробка конкретної політики антикризового управління базується на таких принципах, як:

§ необхідність запобіжного управління кризовими явищами у фінансово-господарській діяльності підприємства шляхом ранньої їх діагностики та розробки превентивних заходів;

§ диференційований підхід до кризових явищ (факторів виникнення, виду кризи та стадії її розвитку) залежно від рівня небезпеки для фінансового розвитку підприємства;

§ своєчасне та адекватне реагування на окремі кризові явища у фінансовому розвитку підприємства;

§ першочергова реалізація внутрішніх можливостей фінансової стабілізації;

§ використання при необхідності відповідних форм санації підприємства для уникнення його банкрутства.

Відповідно до зазначених принципів обов’язковими етапами формування і реалізації політики антикризового фінансового управління є:

1) постійний моніторинг фінансового стану підприємства з метою своєчасного виявлення ознак кризових явищ;

2) ідентифікація основних факторів, що зумовили кризовий стан підприємства;

3) виявлення масштабів фінансової кризи;

4) формування мети антикризової політики;

5) вибір адекватних інструментів антикризового управління і розробка комплексу антикризових заходів;

6) контроль за своєчасністю та ефективністю впроваджених заходів;

7) внесення коректив у антикризову політику з урахуванням досягнутих результатів та зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища.