Тема: «класифікація дизартрій»

1. Клінічна класифікація.

2. Клініко - фонематична класифікація дизартрії.

Література;

1. О.В. Правдіна «Логопедія», М; Просвещение, 1973 етрЛЗО-134.

2. І.І. Панченко, Л. А.Щербакова. Методико-педагогічна характеристика дітей з дизартричними і анартичнимиі розладами, страждаючими ДЦП та особливості логопедичної роботи. У збірці «Порушення мовлення і голосу у дітей» / під. ред. С.С Ляпідевського, С.Н. Шаховської. М: Просвещение, 1975р с. 17 -42.

I) Клінічна класифікація дизартрії (в залежності від локалізації ураження).

1. Кіркова дизартрія ділиться на дві форми:

а) кінетична премоторная кіркова дизартрія (уражається нижня третина передньої центральної звивини, тобто уражається премоторная зона). При цьому виникає одне-або двостороннє ураження премоторних полів лівої півкулі.

Механізм порушення: проявляється в апраксії кінетичного типу (розпад схем артикуляційних дій), відзначається сповільненість рухів, розпад артикуляційних дій та їх елементи, труднощі перемикання з одного руху на інше, персеверації.

Порушення голосу проявляються в незначній мірі: голос звучний, тембр не порушений, при напруженості артикуляційного апарату посилюється гучність.

Порушення звуковимови; страждає складова структура слова (закриті склади перетворюються у відкриті), артикуляція приголосних напружена, початкові і кінцеві склади подовжені, щілинні замінюються смичковими, відзначаються пропуски звуків у збігу, спрощення аффрикат, оглушення дзвінких проривних (б, д, г), особливо страждають рухи кінчика язика (він не піднімається).

б) кінестетична постцентральная кіркова дизартрія - виникає при односторонньому ураженні полів кори головного мозку (нижня третина задньої центральної звивини).

Порушення звуковимови: страждає вимова звуків, схожих за місцем утворення (язичні приголосні), порушене утворення звуків за способом творення (африкати і шиплячі) зплутують тверді з м'якими, для них характерні постійність замін (П = Т = К), відзначаються пошуки артикуляційного укладу, в внаслідок чого сповільнюється мовлення в цілому, страждає його плавність. Діти відчувають труднощі у визначенні місця дотику, так як порушена чутливість м'язів мовного апарату. При залученні уваги дітей до мовлення - воно ще більше страждає.

2. Бульбарная дизартрія виникає при односторонньому або двосторонньому ураженні ядер черепно-мозкових нервів (V, VII, IX, X, XII пар).

Механізм порушення проявляється у млявих паралічах і парезах артикуляційного, дихального і голосового апарату відзначається атрофія, атонія м'язів язика і глотки.

Порушується ковтання, спостерігається покашлювання через відсутність нижньощелепного і глоткового рефлексів часто їжа потрапляє ніс, страждає голосоутворення (через порушення рухливості голосових зв'язок: голос глухий з носовою відтінком, слабкий, швидко виснажується).

Порушення звуковимови: мовлення змазане, малозрозуміле, голосні вимовляються як один нейтральний звук, смичні приголосні замінюються щілинними, передньоязикові - глухими, дзвінкі - глухі, відзначається назалізація.

Відмінність від псевдобульбарної дизартрії полягає у вираженій атрофії м'язів язика і глотки, мовлення сповільнене і стомлює хворого.

3. Псевдобульбарна дизартрія спостерігається при псевдобульбарному паралічі. При цьому відзначаеться двостороннє ураження провідних шляхів, що з'єднують кору головного мозку з ядрами черепно-мозкових нервів.

Механізм ураження полягає в наявності спастичних паралічів м'язів артикуляційного апарату (м'язова атрофія відсутня); підвищення тонусу м'язів мовного апарату за типом спастичної гіпертонії, але може спостерігатися і паретичнічть, млявість, недостатня активність м'язів язика і губ.

При спастичності язик напружений, відсунутий назад; утримування язика по середній лінії на нижній губі неможливо (він відхиляється в бік, відсувається назад), бічні рухи язика виконуються з тяжкістю, обмежені рухи всіх рухомих частин артикуляційного апарату, але особливо рухливість кінчика язика.

У цих дітей спостерігається слинотеча, рот відкритий, глотковий і нижньощелепний рефлекси підвищені. Відзначаються розлади дихання, жування, спостерігаються синкінезії, мовлення маловиразеа, монотонне, гугнявість. Голос слабкий, сиплий, тембр гугнявий (особливо при голосних заднього ряду і складних приголосних).

Порушення звуковимови: голосні оглушуются, дзвінкі замінюються глухими, артикуляція голосних і приголосних зрушена назад (через спастично напружений язик). При спастичності спотворюються глухі, приголосні.

При паретичних страждають смичні, мовно-альвеолярні, голосні І, И, У; спостерігається гугнявість. Мовлення повільне, афонічне, загасаюче, виражено слинотеча, амімічність м'язів обличчя. При спастичності привернення уваги до мовлення погіршує її, артикуляційний апарат напружується.

4. Підкіркова дизартрія спостерігається при ураженні відділів мозку, екстрапірамідної системи (пірамідні відділи регулюють м'язовий тонус).

Механізм порушення полягає в різних порушеннях м'язового тонусу:

а) гіпотонії;

б) гіпертонії;

в) дистонії.

У цих дітей спостерігаються гіперкінези у вигляді: тремору, атетозу, міоклонії (швидке посмикування якихось м'язів).

Голос непостійний по висоті, силі, тембру (напружений, різкий, хрипкий, затухаючий, переходить на шепіт).

Звуковимова: складноші у збереженні та відчутті м'язової пози, тому в спокійному стані в м'язах спостерігається дистонія (або гіпотонія), а при спробі до мовлення тонус наростає, відзначаються насильницькі рухи, мовлення стає глевким, наростає напруга у всьому мовному апараті. Тому для дітей характерні різні порушення звуковимови. Іноді більше страждають голосні, ніж приголосні, іноді, звуки вимовляються нормально, а при гиперкінезі різко порушується темп, ритм, їх вимова.

5. Мозочкова дизартрія виникає при ураженні мозочкової системи.

Характеризується розладами синхронної діяльності артикуляційного апарату, трьох його відділів: дихального, голосового, артикуляційного. Проявляється в порушенні темпу плавності мовлення, розладі модуляції. Мовлення носить уповільнений толчкоподібний характер, розірване на склади (скадована), відзначається неправильна розстановка наголосів, загасання мовлення до кінця фрази.

Порушується координація, рівновага, м'язовий тонус (мовлення нагадує мову людини, що знаходиться в стадії алкогольного сп'яніння).

2) За класифікацією І.І.Панченко - Л. А. Щербакової виділяють наступні види дизартрії:

1) спастики-паретична дизартрія (провідний синдром - спастичний парез).

2) спастико - ригідна дизартрія (спастичний парез і тонічні порушення типу ригідності - порушення діяльності м'язів-антагоністів, при якому страждає сглаженість і плавність їх рухів).

3) гиперкінетична дизартрія (різні гіперкінези - атетоїдні, міоклонії).

4) атактична дизартрія (атаксія: коли рухи виконуються невідповідно заданої інструкції; ступінь скорочення діючих м'язів не відповідає необхідному, через надмірну або недостатню іннервацію і порушення координації рухів).

5) спастики - атактіческая (спастичний парез і атаксія);

6) спастико-гіперкінетична (спастичні парези і гіперкінези).

7) спастики-атактична –гіперкінетична (спастичні парези, гіперкінези та атаксія).

8) Атактико - гіперкінетична (атаксія і гіперкінези).